Постанова № 29130650, 05.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 лютого 2013 року 11:49 № 2а-17538/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Біс-Ком Сервіс»доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.12.2012 №0002662220, №0002672220,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 11.12.2012 № 0002662220, № 0002672220.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

Крім того, під час судового розгляду допитано в якості свідка з попередженням про кримінальну відповідальність за порушення ст.ст. 384, 385 КК України ОСОБА_1.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 05.02.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 06.02.2013, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

19.10.2012 за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Біс-Ком Сервіс» з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Шанті компані плюс» за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС складено Акт № 3628/22-222-35182529 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем, зокрема, п.п. 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 86079грн., а також порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 98991 грн.

11.12.2012 на підставі Акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0002672220, яким у зв'язку з порушенням п.п. 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 86080 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10871 грн.;

№ 0002662220, яким у зв'язку з порушенням пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, п.9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 98991 грн.

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п.п. 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 86079 грн., а також порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 98991 грн. стала встановлена ним нікчемність договору на поставку товару між ТОВ «Біс-Ком Сервіс» та ПП «Кеш-ТМ» (перейменоване на ПП «Шанті компані плюс») від 01.05.2011 № 105 внаслідок порушення кримінальної справи № 05-25371 за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 358 КК України, яка знаходиться в проваджені СУ ГУ МВС України в м. Києві, в ході якої встановлено, що директор та засновник ПП «Шанті компані плюс» гр. ОСОБА_2 жодних документів, що стосуються ПП «Шанті компані плюс», в тому числі реєстраційних документів, договорів, контрактів, податкових чи видаткових накладних та іншої звітності, не підписував, доручень на підписання фінансово-господарських документів вказаного підприємства не надавав, податкову звітність до органів ДПС не подавав та не підписував, банківські рахунки не відкривав; внаслідок припинення, але не знаття з обліку ПП«Шанті компані плюс», а також анулювання 13.06.2012 свідоцтва платника ПДВ.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як встановлено Актом перевірки та не заперечувалось представниками сторін, 01.05.2011 між ПП «Шанті компані плюс» (продавець) та ТОВ «Біс-Ком Сервіс» (покупець) укладено договір на поставку товару № 105 (далі - Договір), а саме поставку запасних частин, номерних агрегатів та аксесуарів до автомобілів. На підтвердження факту виконання умов вказаного Договору складено відповідні видаткові накладні, а також ПП «Шанті компані плюс» виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 516471,62 грн. (в тому числі ПДВ 86080 грн.).

Водночас, як видно з матеріалів справи, при допиті в якості свідка 20.07.2012, з попередженням про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань, дачу завідомо неправдивих показань, передбачених ст.ст. 384, 385 КК України, ОСОБА_2 показав, що йому нічого невідомо про ПП «Шанті компані плюс», а також про те, що він є директором та засновником вказаного підприємства він чує вперше, до фінансово-господарської діяльності, укладення та підписання договорів тощо, він не має ніякого відношення.

Судом не можуть бути прийняті до уваги похідні документи фінансово-господарської ТОВ «Біс-Ком Сервіс» з третіми особами, які, на думку позивача, підтверджують виконання спірного Договору з ПП «Шанті компані плюс», оскільки за змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи, що частина складених з ПП «Шанті компані плюс» на підставі Договору видаткових та податкових накладних, які є доказами реальності поставки товару, підписані невідомими особами від імені директора ПП «Шанті компані плюс» ОСОБА_2, а інша частина видаткових та податкових накладних підписані не встановленою особою на прізвище ОСОБА_3, яка не є уповноваженою на те особою, суд приходить до висновку, що вказані первинні документи були оформлені з порушенням ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не беруться судом до уваги як докази реального виконання спірних господарських операцій.

Зважаючи на викладене, суд вважає доведеним факт, що ОСОБА_2 не мав наміру здійснювати та не здійснював підприємницьку діяльність від імені ПП «Шанті компані плюс», суд приходить до висновку про безтоварність, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_1, менеджер ТОВ «Біс-Ком Сервіс» з продажу автозапчастин, показав, що виконуючи свої обов'язки, він займався пошуком для позивача постачальників відповідних товарів. При цьому, на авто ринку від невідомої особи він отримав рекламний буклет. В подальшому, обдзвонюючи потенційних постачальників необхідних позивачу товарів, він домовився про поставку певних запчастин для автомобілів. Стосовно операцій між позивачем та ПП «Шанті компані плюс» пояснив, що участі у складанні первинних документів він не приймав. Він лише бачив, як невідомі особи на автомобілі без логотипів (емблем) тієї чи іншої фірми поставляють позивачу певні запчастини, проте чи дані запчастини є тими самими, що вказані у первинних документах, складених між позивачем та ПП «Шанті компані плюс», він сказати не може.

Суд критично оцінює такі покази свідка з огляду на те, що останній, по-перше, не складав жодні первинні документи, по-друге, те, що він бачив певні запчастини не є підтвердженням виконання вказаних господарських операцій безпосередньо між позивачем та ПП «Шанті компані плюс», по-третє, поставку запчастин, яку бачив свідок, не можна розглядати як здійснення відповідних операцій між позивачем та ПП «Шанті компані плюс» через неможливість ідентифікації осіб, які здійснювали таку поставку, та транспортних засобів, на яких здійснювалась така поставка, при цьому, суд зауважує, що ні довіреностей на отримання ТМЦ, ні відповідних товарно-транспортних накладних складено не було, крім того, суду не надано жодних доказів того, що єдиним постачальником таких запчастин було ПП «Шанті компані плюс» і позивач не мав можливості отримати їх з інших джерел.

За таких обставин, а також зважаючи на те, що ОСОБА_1 не надано жодних показів стосовно здійснення відповідних господарських операцій безпосередньо між позивачем та ПП «Шанті компані плюс», судом не приймаються до уваги покази вказаного свідка.

Таким чином, з матеріалів справи видно, що головною метою, яку переслідували сторони при укладенні Договору, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування ТОВ «Біс-Ком Сервіс» податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок, з урахуванням чого, вказаний Договір є нікчемним відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Згідно з п.п. 2, 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 N 969 (далі - Порядок № 969) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за N 1401/18696, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Як встановлено судом, податкові накладні виписані ПП «Шанті компані плюс» на користь позивача, з урахуванням обставин встановлених під час розслідування кримінальної справи № 05-25371, порушеної за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 358 КК України, фактично є недійсними, так як всупереч вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Порядку № 969 підписані невстановленими особами від імені ОСОБА_2, а не останнім, хоча у них навпроти підпису зазначено прізвище останнього, а також не встановленою особою на прізвище ОСОБА_3, яка не є уповноваженою на те особою, а доказів зворотнього суду не надано, у зв'язку з чим дані податкові накладні за висновком суду не можуть породжувати жодних правових наслідків і бути підставою для формування податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи, що, по-перше, податкові накладні на загальну суму 516471,62грн. (в тому числі ПДВ 86080 грн.) фактично є недійсними та виписані позивачу на підставі нікчемного Договору, по-друге, ПП «Шанті компані плюс», податкові накладні якого стали підставою для формування ТОВ «Біс-Ком Сервіс» податкового кредиту, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, суд приходить до висновку, що віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012 у справі за позовом ТОВ «Нафта» до Шосткинської МДПІ Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень.

Крім того, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи безтоварність, тобто лише документальне оформлення господарських операцій на підставі нікчемного Договору між позивачем та ПП «Шанті компані плюс», а також те, що видаткові накладні виписані ПП «Шанті компані плюс» на користь позивача, з урахуванням обставин встановлених під час розслідування кримінальної справи № 05-25371, порушеної за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 358 КК України, фактично є недійсними, так як всупереч вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підписані невстановленими особами від імені ОСОБА_2, а не останнім, хоча у них навпроти підпису зазначено прізвище останнього, а також не встановленою особою на прізвище ОСОБА_3, яка не є уповноваженою на те особою, а доказів зворотнього суду не надано, у зв'язку з чим вказані документи за висновком суду не можуть породжувати жодних правових наслідків і бути підставою для формування валових витрат, суд приходить до висновку, що витрати ТОВ «Біс-Ком Сервіс» у розмірі 98991 грн. на порушення пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України не підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а відтак неправомірно були віднесені позивачем до складу валових витрат.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення від 11.12.2012 № 0002662220 та № 0002672220 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправними та скасування вказаних рішень ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Біс-Ком Сервіс» відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко