Ухвала суду № 29129141, 05.02.2013, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

05 лютого 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:

Головуючого судді: Демянчук С.В.

суддів: Гордійчук С.О., Ковалевича С.П.

секретаря судового засідання: Приходько Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 01 жовтня 2012 року в справі за заявою Публічного Акціонерного Товариства "Державний ощадний банк України" про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Публічного Акціонерного Товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 01 жовтня 2012 року накладено арешт на все особисте майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 які проживають в АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 та майном, яке перебуває у вказаному господарстві.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржувана ухвала суду підлягає до скасування, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, неповно з'ясовані обставини що мають значення для справи та ухвалена з порушення норм процесуального права.

Вказує, що постановляючи оскаржувану ухвалу від 01 жовтня 2012 року, суд першої інстанції виходив лише з того, що ОСОБА_1 боргу за кредитним договором не сплачує, відтак є підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Однак з таким висновком суду першої інстанції він погодитись не може.

Зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Тому вважає, що суд першої інстанції мав накласти арешт на суму, яка не перевищує суми заборгованості відповідачів по сплаті кредитних коштів.

Крім того зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не обґрунтував, яким чином невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Просив скасувати ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 01 жовтня 2012 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ПАТ КБ «Державний ощадний банк» про вжиття заходів забезпечення позову.

В поданих на апеляційну скаргу запереченнях ПАТ КБ «Державний ощадний банк» вказують на законність та обгрунтованість ухвали, яку просять залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

__________________

Провадження №22ц-787/279/2013 Головуючий у суді 1 інстанції: Власик Н.М.

Доповідач : Демянчук С.В.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором від 19 червня 2008 року в сумі 343 041 грн. 56 коп.. Відповідачі ОСОБА_1 та поручитель ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань з червня 2008 року не виконують, що призвело до утворення заборгованості по кредиту.

Відповідно ч. 3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Вимогами п. 1 ч. 1 та ч. 3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

З матеріалів справи видно, що має місце спір щодо стягнення коштів і суд першої інстанції винісши оскаржувану ухвалу про забезпечення позову та наклавши арешт на майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не врахував співмірність забезпечення з заявленими позовними вимогами.

Таким чином, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала підлягає зміні, оскільки слід вказати про те, що забезпечення позову проводиться в розмірі, яке відповідає сумі стягнення, а саме сумі 352978 грн. 06 коп..

В решті доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, ухвала суду є законною і обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 01 жовтня 2012 року змінити, доповнивши резолютивну частину абзацу першого ухвали словами "в межах розміру 352978 грн.06 коп."/ триста п"ятдесят дві тисячі дев"ятсот сімдесят вісім /.

В решті ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий суддя: С.В. Демянчук

Судді : С.О. Гордійчук

С.П.Ковалевич