Постанова № 29127315, 04.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 лютого 2013 року № 2а-17424/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сасск" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування рішення від 13.07.2009р. №0009092305/0 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 802 476,06 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «САССК» звернулось до суду з вимогою про скасування рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.07.2009 №0009092305/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач невірно дійшов висновку щодо порушення товариством п.2.8 та 5.4 ст. Положення проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України від 15.12.2004 року №637. Відповідно до п.2.8 вищевказаного Положення підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. В зв'язку з чим, позивач зазначає, що вимога щодо дотримання ліміту каси поширюється лише на період, який починається після закінчення робочого часу підприємства. Отже, в зв'язку з тим, що позивач працює цілодобово, тобто, робочий час в нього не закінчується, тому, дана норма до підприємства не застосовується, в зв'язку з чим, перевищення ліміту каси позивачем є неможливим.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.11.2012 скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 залишено в силі Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2010 р. в частині скасування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10 090 650,78 грн. з підстав пропущення Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва річного строку застосування штрафних санкцій відповідно до ст. 250 ГК України, а в частині відмови в задоволенні позовних вимог в сумі 802 467,06 грн. - скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2012 року адміністративну справу прийнято до провадження та призначено судовий розгляд справи.

В судових засіданнях представник позивача просив позовні вимоги задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт від 23.06.2009 № 1034/23-09/30180471 (далі - акт перевірки).

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 2.8, 5.4 Положення проведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України №637 від 15.12.2004 (далі - Положення № 637), а саме перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі на загальну суму 5 446 563,42 грн.

На підставі встановленого порушення контролюючим органом прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених абз. 2 ст.1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (далі - «Указ Президента»), від 13.07.2009 № 0009092305/0 в сумі 10 893 126,84 грн. (5 446 563,42Х2).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2010 позовні вимоги задоволено частково, скасовано рішення про застосування штрафних фінансових санкцій від 13.07.2009 №0009092305/0 в сумі 10 090 650,78 грн. Відмовлено в задоволенні позовних вимог в іншій частині.

З висновками суду першої інстанції не погодився суд апеляційної інстанції, виходячи з незастосовності норм ГК України до спірних правовідносин з огляду на те, що податкові органи, на думку суду, не є суб'єктами владних повноважень, які наділені господарською компетенцію та здійснюють організаційно-господарські повноваження відносно позивача. В результаті Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2010 р. скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено в задоволені позову повністю.

Вищий адміністративний суд України не підтримав позицію Київського апеляційного суду, визнавши правомірним рішення суду першої інстанції в частині скасування штрафних (фінансових) санкцій, з підстав пропущення відповідачем встановленого ст. 250 ГК України річного строку застосування штрафних санкцій, зокрема, Вищий адміністративний суд України вказав на передчасність та помилковість таких висновків судів попередніх інстанцій у розмірі 802 467,06 грн.

Так, підставою для направлення Вищим адміністративним судом України справи на новий розгляд до суду першої інстанції стало те, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали правової оцінки питанню того, з якої суми коштів виходив відповідач при розрахунку ліміту залишку готівки в касі, чи були при цьому враховані режим і специфіка роботи позивача, обсяг касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками.

Крім того, Вищий адміністративний суд України зазначив, що обмеженість висновків судів попередніх інстанцій виключно сумами щоденних надходжень готівкових коштів до каси позивача та посилання у висновках на неврегульованість питання здавання позивачем готівкової виручки до банку та інкасації коштів свідчать про неповноту судового розгляду, а саме ці обставини впливають на правильне вирішення справи по суті.

З урахуванням викладеного та з метою повного з'ясування фактичних обставин справи, Окружний адміністративний суд міста Києва витребував від відповідача пояснення стосовно того, з якої суми коштів виходив відповідач при розрахунку ліміту залишку готівки в касі, чи були при цьому враховані режим і специфіка роботи позивача, обсяг касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками.

Відповідачем надано письмові пояснення, які долучено до матеріалів справи, з яких вбачається, що з урахуванням вимог Положення про ведення касових операцій в національній валюті України» затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 №637, в період з з01.02.2007 по 01.01.2008 ліміт каси вважається встановленим на рівні 521152,71 грн., в період з 02.01.2008 по 30.06.2008 ліміт каси вважається встановленим на рівні 51694,48 грн., в період з 01.07.2008 по 30.12.2008 ліміт каси вважається встановленим на рівні 70749,95 грн. Також, відповідач зазначив, що понадлімітні залишки готівки в касі ТОВ «САССК» складають на загальну суму 5 446 563,42 грн.

Позивач надав суду письмові пояснення по суті спору від 24.12.2012 року. В обґрунтування правомірності своєї позиції позивач посилається на відсутність у нього позаробочого часу як обов'язкової умови порушення п. 2.8 Положення № 637. Крім того, позивач вказує на незаконність застосування санкцій на підставі Указу Президента з огляду на норми Конституції України та ГК України, якими встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами України. Позивач зазначає, що всі кошти, які знаходилися в касі, він відобразив в касовій книзі та врахував в складі доходів в декларації з податку на прибуток за 2008 рік.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.4 Положення № 637 кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію тощо: для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (готівки) в банк щодня (у день її надходження до каси) або наступного дня від дня її надходження до каси, - у розмірах, що потрібні для забезпечення їх роботи на початку робочого дня, але не більше розміру середньоденного надходження готівки до каси (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти); для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (готівки) в банк, передбачений підпунктом "в" пункту 5.1 цієї глави, - у розмірах, що залежать від установлених строків здавання готівкової виручки (готівки) та її суми, але не більше п'ятикратного розміру середньоденних надходжень готівки (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти); для підприємств, ліміти каси яким установлюються згідно з фактичними витратами готівки (крім виплат, пов'язаних з оплатою праці, стипендій, пенсій, дивідендів), - не більше розміру середньоденної видачі готівки (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти).

Відповідно до пункту 5.2 Положення № 637 установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі позивача підписаного 01.07.2008 року (за спірний період) керівником підприємства та головним бухгалтером середньоденні надходження готівки до каси становлять 70 749,95 грн., строки здавання готівкової виручки - середа, п'ятниця. Згідно наказу позивача від 01.07.2008 року № 01/07/08 «Про встановлення ліміту каси» ліміт каси встановлено 270 000,00 грн. на добу. Відповідно до договору від 01.01.2007 року № 67-1-1/188 між позивачем та «Райффайзен Банк Аваль» про інкасацію готівкової виручки та додатку 1 до договору інкасація готівкових коштів позивача здійснюється двічі на тиждень - вівторок та п'ятниця з 12:00 до 12:10.

Тобто, ліміт каси з урахуванням середньоденного надходження готівки до каси мав бути встановлений на рівні 70 749,95 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що вимоги законодавства щодо ліміту каси стосуються лише позаробочого часу підприємств.

Так, пунктом 1.2 Положення № 637 визначено, що ліміт залишку готівки в касі - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Відповідно до пункту 2.8 Положення № 637підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. З даної норми вбачається, що обов'язковою умовою застосування п.2.8 Положення № 637 є наявність позаробочого часу.

На виконання Ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.11.2012 року, суд дослідив питання режиму та специфіки роботи позивача та встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є чотирьохзірковим готелем, що працює в цілодобовому режимі та забезпечує цілодобове оформлення споживачів, які прибувають та вибувають з готелю. Такий режим роботи позивача вимагається пп.1.7, 4.6 Правил користування готелями і аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених Наказом Державної туристичної адміністрації України від 16.03.2004 року № 19. До матеріалів справи позивачем надано копії документів (посадових інструкцій, режиму роботи ресторанного комплексу, Z-звітів до касових апаратів), що підтверджують цілодобовий графік роботи відповідних працівників позивача та прийняття позивачем від своїх клієнтів готівкових коштів протягом всієї доби. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що у позивача відсутній позаробочий час.

Крім того, факт роботи позивача в цілодобовому режимі, забезпечення цілодобового оформлення споживачів та цілодобового прийняття готівкових коштів вже був встановлений у пов'язаній справі № 2а-236/10/2670 (№ К-39190/10 - в суді касаційної інстанції) між тими ж сторонами.

Київський апеляційний адміністративний суд у справі № 2а-236/10/2670 (№ К-39190/10 - в суді касаційної інстанції) досліджував питання режиму та специфіки роботи позивача та встановив, що позивач працює в цілодобовому режимі. Отже, у Постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 року з огляду на зазначене суд дійшов висновку, що у позивача відсутній позаробочий час, а відтак він не порушував п.2.8 Положення № 637, що стало підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до Указу Президента за перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 листопада 2012 року у справі залишив в силі Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 року.

Принцип обов'язковості судових рішень закріплений у ст. 124 Конституції України та ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскільки вказаними вище судовими рішеннями встановлено обставини, що мають безперечне значення для справи, - вони обов'язково повинні ураховуватись судом при вирішенні справи, як преюдиційні за приписами ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, до матеріалів справи позивач залучив індивідуальне роз'яснення, надане йому Національним банком України від 09.02.2010 року № 11-113/617-2028 на запит позивача. В роз'ясненні зазначено, що вимоги п. 2.8 Положення № 637 щодо дотримання ліміту залишків готівки в касі стосуються саме позаробочого часу.

З огляду на це, суд вважає, що позивач не порушував пункт 2.8 Положення № 637, який встановлює вимогу щодо дотримання залишків готівки в касі саме у позаробочий час.

Крім того, пунктом 22 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Ці конституційні засади однаковою мірою стосуються інших галузевих видів юридичної відповідальності.

Відповідно до преамбули Указу Президента встановлення ним санкцій має на меті подальше вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами.

Тобто, санкції згідно з Указом Президента запроваджені за порушення норм, через які реалізується регуляторна політика держави у сфері готівкового обігу при здійсненні суб'єктами господарювання господарської діяльності, і спрямовані, як і будь-які заходи юридичної відповідальності, на припинення правопорушення та відновлення становища від негативних наслідків правопорушення. Правопорушення, за вчинення яких передбачено відповідальність згідно з Указом Президента, належать до адміністративних правопорушень.

Зазначені штрафні (фінансові) санкції за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими санкціями і їх застосування врегульоване нормами глави 27 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Указ Президента України не є законом, тому суд приходить до висновку, що застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі Указу Президента України є таким, що не відповідає правильному застосуванню норм права.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, зокрема в ухвалах від 21.06.2012 року у справі № К-15366/10, від 26.04.2012 року у справі № К-22711/10, від 18.10.2012 року у справі № К-15301/10.

Крім того, наявними в матеріалах справи документами (оригінал довідки позивача) підтверджується, що всі готівкові кошти, що знаходилися в касі позивача були враховані в складі доходів в декларації з податку на прибуток за 2008 рік. Таким чином, у даному випадку застосування штрафних (фінансових) санкцій є порушенням принципу пропорційності юридичної відповідальності та занадто формального підходу.

Така позиція суду кореспондує пункту 8 частини 3 ст. 2 КАС України відповідно до якого у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про неправомірність застосованих штрафних (фінансових) санкцій до позивача.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити .

2. Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.07.2009 року № 0009092305/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 802 476,06 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда

Повний текст постанови виготовлено 05.02.2013.