Ухвала суду № 29126715, 31.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2506/5352/2012 (2-а/2506/1446/2012) Головуючий у 1-й інстанції: Карапута Л.В. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області на постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 15 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, третя особа: Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Чернігові ради про визнання протиправними дій та зобов»язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Деснянського районного суду м.Чернігова з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області (далі - Відповідач), третя особа: Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Чернігові ради (далі - Третя особа) про визнання протиправними дій в частині закінчення виконавчого провадження ВП №30690204, визнання протиправною бездіяльності в частині невжиття заходів, передбачених законодавством, для виконання рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 10 серпня 2011 року, зобов»язання поновити виконавче провадження та вжити заходи щодо виконання рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 10 серпня 2011 року, зобов»язання подати звіт про виконання вказаного судового рішення у встановлений законом строк.

Постановою Деснянського районного суду м.Чернігова від 15 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено частково, визнано незаконною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження №30690204 від 31.05.2012 року. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконанні у Відповідача знаходився виконавчий лист №2-а/2506/15544/11, виданий 10.08.2011 року Деснянським районним судом м.Чернігова, яким зобов»язано Третю особу здійснити перерахунок та виплату Позивачу грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком, передбаченої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».

05.01.2012 року Відповідачем винесено постанову ВП №30690204 про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого листа.

31.05.2012 року Відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №30690204, в мотивувальній частині якої зазначено, що рішення боржником (Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Чернігові ради) виконано частково, а саме: проведено перерахунок необхідної виплати. Застосувати до боржника штрафні санкції, передбачені ст.ст.75, 89 Закону України «Про виконавче провадження» неможливо, оскільки рішення суду боржник не виконує у зв»язку із незалежними від нього обставинами (відсутні кошти на рахунках для даного виду виплат). Рішення суду без участі боржника виконати неможливо.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» (далі Закон).

Відповідно до ст.1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст.6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною 1 статті 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (ч.2 ст.11 Закону).

Статтею 49 Закону передбачені обставини,за яких виконавче провадження підлягає закінченню,а саме:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;

3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;

6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;

7) визнання боржника банкрутом;

8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону.

14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Вказаний перелік є вичерпним.

Як зазначає Відповідач в оскаржуваній постанові, виконавче провадження ним закінчене у зв»язку з тим, що рішення суду в частині здійснення виплати без участі боржника виконати неможливо.

Проте, положеннями ст.49 Закону такої обставини для закінчення виконавчого провадження не передбачено.

Крім того, Відповідач посилається на невиконання рішення суду у зв»язку із відсутністю коштів на рахунках боржника.

Приписами ст.75 Закону встановлено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

В матеріалах справи відсутні докази про накладення Відповідачем на боржника штрафу за невиконання рішення суду.

Крім того, така обставина, як відсутність коштів на рахунках боржника, не є підставою для невиконання боржником рішення суду та не звільняє виконавчий орган від обов»язку накладення на боржника штрафу в порядку ст.75 Закону.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Відповідачем постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №30690204 винесено передчасно, без вчинення усіх передбачених Законом дій.

Згідно ч.ч.1 та 2 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем на виконання вказаного положення не доведено правомірності винесеної ним 31.05.2012 року постанови ВП №30690204 про закінчення виконавчого провадження.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 15 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Бужак Н.П.

Ухвала складена в повному обсязі 05 лютого 2013 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Бужак Н.П.