Ухвала суду № 29126703, 06.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/3137/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Гриньковська Н.Ю. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

06 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівБорисюк Л.П., Собківа Я.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» до Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області про скасування податкового повідомлення-рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» (далі - ТОВ «Катеринопільський елеватор», позивач) пред'явило позов до Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2012р. №0000952301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, контролюючим органом було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Катеринопільський елеватор» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні операцій з придбання товарів, послуг у ПП «Агролайф» за період з 01.02.2012р. по 29.02.2012р., про що складено акт №70/22-017/32580463 від 18.07.2012р. (а.с.10-23 т. І).

Під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що між позивачем та ПП «Агролайф» укладено договір №1070/К від 14.12.2011р. щодо купівлі насіння соняшника (а.с. 56 т. І).

ТОВ «Катеринопільський елеватор» в підтвердження виконання умов вказаного договору, під час перевірки надані податкові та видаткові накладні виписані постачальником ПП «Агролайф», (а.с.129-200 том - 1).

Крім того, в підтвердження здійснення транспортування насіння соняшника позивачем надано товарно-транспортні накладні, (а.с.132-202 т. 1).

Так, матеріали справи свідчать, що документальна невиїзна позапланова перевірка ТОВ «Катеринопільський елеватор» проведена з використанням акту перевірки Васильківської ОДПІ у Київській області від 18.06.2012р. №539/2201/31952812 ПП «Агролайф» з питань правомірності обчислення та своєчасності сплати до бюджету податків за період з 01.02.2012р. по 29.02.2012р. (а.с.81-88 т. І).

Висновками акту перевірки стосовно ПП «Агролайф», вказано, що підприємство не має основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської операції.

Враховуючи наведені обставини відповідач стверджує, що ТОВ «Катеринопільський елеватор» порушено п.198.1, п.198.6 ст.198 та п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у розмірі 227298,00грн. в тому числі у лютому 2012 року по взаємовідносинах з ПП «Агролайф».

За наслідками проведеної перевірки ТОВ «Катеринопільський елеватор», контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000952301 від 02.08.2012р. (а.с.33 т. І).

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, щодо його оскарження.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пунктів 200.1 - 200.3 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 цієї статті якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем крім вищезазначених первинних-бухгалтерських документів, що підтверджують реальність здійснення ПП «Агролайф» позивачу поставки насіння соняшника за договором від 14.12.2011р. №1070/К, до матеріалів справи також додані карточка рахунку 20.1.3.1 за період з 06.02.2012р. по 29.02.2012р., журнал зважування вантажів на автомобільних вагах за лютий 2012 року, реєстр по закупівлі зернових (з переміщенням), накладні на переміщення хлібопродуктів у межах підприємства, звіти про рух ТВЦ на ТОВ «Катеринопільський елеватор» (а.с.111-128, 203-250 т. І, а.с. 1-13, 51-178 т. ІІ). Зазначеними документами бухгалтерського обліку підтверджується, що на ТОВ «Катеринопільський елеватор» дійсно здійснювалась поставка насіння соняшника від ПП «Агролайф» і спростовується висновок податкового органу, що викладений в акті №70/22-017/32580463 від 18.07.2012р.

Підставами для висновку податкового органу про неможливість фактичного здійснення спірних господарських операцій між ТОВ «Катеринопільський елеватор» та ПП «Агролайф», в тому числі у лютому 2012 року, відповідач вказував на пояснення, відібрані у громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які вказали, що перевезення насіння соняшника не здійснювали, товарно-транспортні накладні, які надало ТОВ «Катеринопільський елеватор» для перевірки бачать вперше.

Проте, колегія зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що посадових осіб контрагента позивача (ПП «Агролайф») було притягнуто до будь-якої відповідальності, крім того, в матеріалах відсутні документи щодо реагування правоохоронних органів на вказані пояснення щодо ймовірності підробки документів.

Отже, з урахуванням ст. 70 КАС України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на пояснення громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не є належними та допустимими доказами, які можуть бути прийняті судом на підтвердження правомірності прийнятого рішення, яке є предметом оскарження.

Разом з тим, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на формування податкового кредиту і, як наслідок, право на бюджетне відшкодування, не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не є підставою для виключення відповідних сум податку на додану вартість зі складу податкового кредиту та відмови у бюджетному відшкодуванні за наявності факту здійснення господарської операції. Платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник податку не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання та не міг про них знати.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на наявність в матеріалах справи копій первинних бухгалтерських документів, відповідачем всупереч вимогам ч.2 ст. 71 КАС України, не надано доказів, які б ставили під сумнів реальність операцій з поставки насіння соняшника відповідно договору від 14.12.2011р. №1070/К.

З огляду на викладене, колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М. Собків

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.