Рішення № 29126208, 21.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-75/15475-2012 21.01.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Річковик-3"

про стягнення 334690,57 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Півень Д.О., довіреність №93/2012/02/13-20 від 13.02.2012.

від відповідача - Пінчук М.М., довіреність б/н від 22.10.2012.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Річковик-3" про стягнення 337949,46 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, з яких: 332841,94 грн. - основний борг, 764,69 грн. інфляційна складова боргу та 4342,83 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1640290 від 01.10.2000 позивач поставив відповідачу теплову енергію, проте відповідач в порушення умов договору зобов'язання по оплаті спожитої теплової енергії в повному обсязі не виконав.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та доповненнях до нього проти позовних вимог заперечив посилаючись на те, що за його розрахунком основний борг складає 178603,09 грн., оскільки в період з 01.10.2010 по 31.12.2010 позивач незаконно нараховував плату за спожиту теплову енергію за тарифами, які були встановлені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 392 від 31.05.2010, так як зазначене розпорядження КМДА не пройшло державну реєстрацію та видано органом, який не наділений повноваженнями щодо встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій, яким є позивач.

22.11.2012 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 334690,57 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, з яких: 332841,94 грн. - основний борг та 1848,63 грн. 3% річних. При цьому, в поданій заяві позивач визначив, що заявлена до стягнення заборгованість за спожиту теплову енергію виникла за період з 01.01.2012 по 01.10.2012.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Подана позивачем заява про уточнення позовних вимог розцінюється судом, як заява про зменшення позовних вимог, яка подана з дотриманням вимог ст. 22 ГПК України, тому приймається судом до розгляду.

Відтак, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 334690,57 грн.

В судових засіданнях 22.11.2012 та 06.12.2012, у відповідності до ч. 3 ст. 77 ГПК України, оголошувались перерви.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2012 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та оголошено перерву в судовому засіданні до 21.01.2013.

В судовому засіданні 21.01.2013 представник позивача позовні вимоги, в редакції заяви про уточнення позовних вимог, підтримав в повному обсязі.

В судовому засіданні 21.01.2013 представник відповідача проти позовних вимог заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та доповнень до нього.

В судовому засіданні 21.01.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь при розгляді справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.10.2000 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (правонаступником якої є позивач), як енергопостачальною організацією, та Житлово-будівельним кооперативом «Річковик-3», як абонентом, укладено договір № 1640290 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1).

Згідно з п.п. 2.2.1 та 2.3.1 договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до договору, яку споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати.

Пунктом 2.3.2 встановлено, що абонент зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Так, додатком № 4 (п.п. 2, 3) сторони узгодили, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту №6 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Сплату абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому: в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладу обліку, йому пред'являються до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць. У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2000. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.п. 8.1, 8.4 договору).

Під час розгляду справи доказів припинення дії договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1640290 від 01.10.2000 сторонами не надано, отже він є діючим та приймається судом до уваги.

Укладений сторонами договір є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу, а останній отримав теплову енергію за період з 01.01.2012 по 01.10.2012 на загальну суму 509981,58 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії та не заперечується сторонами.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо постачання теплової енергії у гарячій воді.

Натомість, відповідач свої обов'язки за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості спожитої теплової енергії у гарячій воді належним чином не виконав, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію у період з 01.01.2012 по 01.10.2012 у розмірі 332841,94 грн.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи, що факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань по поставці теплової енергії у гарячій воді та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань по оплаті спожитої теплової енергії доведений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 332841,94 грн. основного боргу, який підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що оскільки позивач у період жовтень - грудень 2010 року здійснював нарахування по тарифах, встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації №392, яке не пройшло державну реєстрацію та видано органом, який не наділений повноваженнями щодо встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій, яким є позивач, то загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за його розрахунком становить 178603,09 грн., а не 332841,94 грн., так як спірним періодом у даній справі є 01.01.2012-01.10.2012 (заява позивача про зменшення вимог від 21.11.2012) і суд не може вийти за межі заявленого позивачем періоду. У заявлений період позивач нараховував плату за спожиту теплову енергію за тарифами, які затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 № 1729 на підставі прикінцевих положень Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" від 09.07.2010 № 2479-V. З огляду на викладене, не приймаються судом і доводи про наявні розбіжності між сторонами по переплаті станом на 01.01.2012, через застосування позивачем в жовтні-грудні 2010 не чинного розпорядження КМДА. До того ж, за умовами додатку № 4 до договору відповідач самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду, отже відповідач виконуючи свій обов'язок по отриманню вказаних документів був обізнаний про розмір сум, які підлягають сплаті та розміру наявних передплат, однак будь-яких зауважень щодо сальдо, яке визначалось щомісячно та тарифів, які застосовані позивачем не висловлював.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної норми цивільного законодавства позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача три відсотка річних у розмірі, згідно заяви про зменшення позовних вимог, 1848 грн. 63 коп.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд погоджується з ним та вважає, що вимога про стягнення 3% річних в сумі 1848,63 грн. за період з 01 січня по 01 жовтня 2012 року підлягає задоволенню в заявленій позивачем сумі.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку оплатити спожиту теплову енергію у заявленому позивачем розмірі, а доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях по справі, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки стосуються спору щодо тарифів, на підставі яких слід було нараховувати плату за спожиту теплову енергію в жовтні - грудні 2010 року, що виходить за межі заявленого позивачем періоду та повинно розглядатись в окремому судовому провадженні.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, в редакції заяви про зменшення позовних вимог, в повному обсязі.

За змістом абз. 5 п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК покладаються на відповідача.

Позивач при зверненні до суду з заявленими позовними вимогами сплатив судовий збір в розмірі 6758,99 грн. (2 відсотки від ціни позову в розмірі 337949,46 грн.), що підтверджується платіжним дорученням №15626 від 29.10.2012, втім в подальшому зменшив свої позовні вимоги до 334690,57 грн.

Відтак, з огляду на прийняту судом до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, яка за своєю правовою природою є заявою про зменшення позовних вимог, суд прийшов до висновку про покладення на відповідача судового збору в розмірі 6693,82 грн. (2 відсотки розміру задоволених позовних вимог), відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України та про повернення позивачу з Державного бюджету України суми судового збору в розмірі 65,17 грн. у відповідності до приписів ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Річковик-3" (02232, м. Київ, пр. Маяковського, 93-а, ідентифікаційний код 22884181) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 332841 (триста тридцять дві тисячі вісімсот сорок одна) грн. 94 коп. основного боргу, 1848 (одна тисяча вісімсот сорок вісім) грн. 63 коп. 3% річних та 6693 (шість тисяч шістсот дев'ятсот три) грн. 82 коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; код ЄДРПОУ 00131305) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 65 (шістдесят п'ять) грн. 17 коп., сплачений платіжним доручення № 15626 від 29.10.2012, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 5011-75/15475-2012.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.01.2013.

Суддя Т.В. Васильченко