Постанова № 29124940, 04.02.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2013 року Справа № 919/02/13-г

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Борисової Ю.В.,

суддів Гонтаря В.І.,

Волкова К.В.,

за участю представників сторін:

позивача, не з'явився, дочірня компанія "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України";

відповідача, Дегтярь Андрій Григорович, довіреність № 03-ю.р. від 03.01.13, комунальне підпиємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради;

розглянувши апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 04 січня 2013 року у справі № 919/02/13-г

за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1,Київ 116,04116)

до комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради (вул. Л. Павліченко, 2,Севастополь,99011)

про стягнення заборгованості у розмірі 8087302,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради про стягнення заборгованості у розмірі 8087302,13 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 04 січня 2013 року у справі 919/02/13-г позовну заяву дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" повернуто без розгляду на підставі пункту 6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Підставою для повернення позовної заяви стали висновки суду щодо ненаправлення позивачем відповідачу усіх доданих до позову документів.

Не погодившись з цим процесуальним актом місцевого господарського суду, дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, справу передати для розгляду до господарського суду міста Севастополя.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані неповним дослідженням місцевим господарським судом матеріалів справи та порушенням норм процесуального права.

Так, заявник апеляційної скарги вказує, що належним доказом направлення копії позовної заяви та документів, які додаються до неї на вимогу приписів статей 56, 57 Господарського процесуального кодексу України, є лист з описом вкладення, який також долучено до матеріалів позову до суду першої інстанції.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 січня 2013 року скарга прийнята до апеляційного провадження та призначена до розгляду на 04 лютого 2013 року у складі судової колегії: головуючий суддя Борисова Ю.В., судді Гонтар В.І., Волков К.В.

У судовому засіданні 04 лютого 2013 року представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги, наголосивши, що на адресу відповідача від дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" надійшли копія позовної заяви та два оригінали актів звірки взаєморозрахунків. Представник позивача не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, наявні матеріали справи достатньо характеризують підстави для апеляційного оскарження ухвали суду, а також враховуючи п'ятнадцятиденний термін перегляду судових ухвал в апеляційному порядку у відповідності до положень статті 102 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія визнала за можливе розглянути справу за відсутністю представника позивача.

Переглянувши судову ухвалу в порядку статей 101, 106 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши обставини, які зумовили звернення позивача з апеляційною скаргою, перевіривши підстави прийняття оскаржуваної ухвали господарським судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо обґрунтованості вимог скарги з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Згідно з частиною 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: 1) вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, з кожним із відповідачів (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - відповідно договір, проект договору, лист, який містить вимогу про укладання, зміну чи розірвання договору, відомості про пропозиції однієї сторони і розгляд їх у встановленому порядку, відповідь другої сторони, якщо її одержано, та інші документи; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - копія претензії, докази її надсилання відповідачу, копія відповіді на претензію, якщо відповідь одержано); 2) відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів; 3) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі; 4) обставини, на яких грунтуються позовні вимоги.

До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (ч.3 ст.57).

Як вбачається з позовної заяви, яка надійшла на адресу місцевого господарського суду, 24 грудня 2012 року дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" направила до суду позовну заяву з додатками, якими є: доказ сплати судового збору - платіжне доручення; доказ відправки відповідачеві позову та доданих до нього документів, актів звірки розрахунків - поштова квитанція та опис; розрахунок боргу; копія договору №06/10-1133-БО-40 від 14.10.10 з додатками; копія актів прийому-передачі природного газу; копія статуту ДК „Газ України"; копія довідки про включення ДК „Газ України" до ЄДРПОУ; витяг з офіційного сайту ЄДРПОУ про включення ДК „Газ України" до ЄДРПОУ; витяг з офіційного сайту ЄДРПОУ про включення відповідача до ЄДРПОУ; копія свідоцтва про державну реєстрацію; копія довіреності №97/10 від 26.12.11.

Ухвалою від 04 січня 2013 року суд повернув позовну заяву дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" без розгляду з мотивів того, що до позовної заяви не додано доказів направлення відповідачеві усіх доданих до позовної заяви документів, що є невиконанням вимог Господарського процесуального кодексу України.

Втім, судова колегія не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Дійсно, статтями 56, 57 Господарського процесуального кодексу України передбачені певні вимоги до особи, яка звертається з позовом до господарського суду.

Втім, господарський суд, оцінюючи виконання позивачем положень вказаних норм, повинен був виходити з того, що відповідачеві була направлена позовна заява з додатками і 2 оригінали актів звіряння розрахунків відповідно до опису вкладення до цінного листа (а.с. 3). Обставини, що підтверджуються описом вкладення, складеним відділенням поштового зв'язку, за переконанням судової колегії, судом першої інстанції не спростовані.

Порівняння в оскарженій ухвалі ваги поштового відправлення, скерованого на адресу суду та на адресу відповідача, на думку судової колегії, не має правового підгрунття і не може слугувати доказом невиконання позивачем обов'язку, передбаченого наведеними нормами господарського процесуального законодавства.

При цьому, суд апеляційної інстанції ставиться критично до акту господарського суду міста Севастополя від 02 січня 2013 року, яким заактована невідповідність ваги поштового відправлення на адресу суду вазі відправлення на адресу відповідача, та зазначає, що пунктами 2.1 і 2.2 Інструкції з діловодства в господарських судах України, яка затверджена наказом Голови Вищого господарського суду України від 10 грудня 2002 р. N 75, передбачено, що вся кореспонденція, що надходить до господарського суду, приймається та реєструється службою діловодства. При відкритті конверта (упаковки) перевіряється правильність оформлення документів, фактична наявність документів та додатків до них, звіряються номери документів з номерами, що вказані на конвертах. Конверти додаються до документів. У випадку відсутності або пошкодження документа, що заважає використанню його за призначенням, складається акт в трьох примірниках (додаток 1), які підписуються працівниками служби діловодства. Один примірник акта залишається в службі діловодства, другий додається до вхідних документів, третій надсилається відправнику.

Отже, повноваження працівників суду на звіряння ваги відправлень, здійснених особами, що звертаються до суду, чинною Інструкцією не передбачені.

Зазначення місцевим господарським судом в ухвалі, що оскаржується, про ненаправлення стороні додатків, якими підтверджується юридичний статус особи, статут позивача, довіреність його представника, судова колегія вважає такими, що не підтверджуються фактично, а якщо й допустити такі обставини, то ці додатки, доречи направлені суду, необхідні лише суду для перевірки повноважень позивача на звернення до господарського суду (статті 1,12,15,16 ГПК). Неотримання відповідачем таких додатків ніяким чином не впливає на неможливість прийняття позовної заяви про стягнення боргу за договором і розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, оскільки в даній категорії спору не є такими, що безпосередньо пов'язані з його предметом. Суд апеляційної інстанції зазначає, що стаття 56 ГПК України не унормовує необхідність направлення відповідачеві виключно усіх додатків, які направлені суду разом з позовною заявою до суду.

До того ж, слід враховувати, що на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі мають право знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії й таке інше.

Таким чином, суд першої інстанції не довів порушення дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" вимог статей 56, 57 ГПК України та наявність підстав для застосування наслідків, передбачених пунктом 6 частини 1 статті 63 цього кодексу, що є підставою для задоволення вимог апеляційної скарги і скасування неправомірного судового акту в апеляційному порядку.

Згідно п.4 частини 1 статті 104 вказаного кодексу підставою для скасування ухвали господарського суду міста Севастополя від 04 січня 2013 року є неправильне застосування норм процесуального права.

Відповідно до частини 7 статті 106 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування апеляційною інстанцією, в тому числі, ухвал про повернення позовної заяви, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Керуючись статтями 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Севастополя від 04 січня 2013 року у справі № 919/02/13-г скасувати.

3. Справу передати на розгляд господарському суду міста Севастополя.

Головуючий суддя Ю.В. Борисова

Судді В.І. Гонтар

К.В. Волков

Розсилка:

1. Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1,Київ 116,04116)

2. Комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради (вул. Л. Павліченко, 2,Севастополь,99011)