Ухвала суду № 29122169, 31.01.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

31.01.2013р. Справа № 16/89

За заявами Публічного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ» (від 21.08.2012 року, вхід. номер канц. суду 11143д та від 10.09.2012 року, вхід. номер канц. суду 11923д) про визнання наказу суду від 21.07.2011 року таким, що не підлягає виконанню по справі № 16/89-

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфатекс»

до Публічного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ»

про стягнення грошових коштів

Суддя Тимощенко О.М.

Представники, які були присутні в судовому засіданні 29.01.2013 року:

від позивача (стягувача) : Дашко М.В. дор. б/н від 25.01.13р.

від відповідача (заявника, боржника): Бабіч Ф.П. дор. №1 від 03.01.13р.

Чуєв С.В. дор. №21 від 15.01.13р.

Білявський В.В. дор. №2 від 03.01.13р.

Представники, які були присутні в судовому засіданні 31.01.2013 року:

від позивача (стягувача) : Дашко М.В. дор. б/н від 25.01.13р.

від відповідача (заявника, боржника): Бабіч Ф.П. дор. №1 від 03.01.13р.

Чуєв С.В. дор. №21 від 15.01.13р.

Білявський В.В. дор. №2 від 03.01.13р.

Ухвала виноситься після перерви оголошеної в судовому засіданні 29.01.2013 року на підставі статті 77 ГПК України

Суть спору : розглядаються заяви Публічного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ» (від 21.08.2012 року, вхід. номер канц. суду 11143д та від 10.09.2012 року, вхід. номер канц. суду 11923д) про визнання наказу суду від 21.07.2011 року таким, що не підлягає виконанню по справі № 16/89.

Представник заявника (боржника, відповідача) у судовому засіданні 29.01.2013 року надав суду доповнення до заяв про визнання наказу суду від 21.07.2011 року таким, що не підлягає виконанню та виклав зміст заяв про визнання наказу суду від 21.07.2011 року таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням наданого доповнення, та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача (стягувача) заперечував проти задоволення заяв про визнання наказу суду від 21.07.2011 року таким, що не підлягає виконанню посилаючись на те, що перелічені у статті 117 ГПК України підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню відсутні і оспорюваний наказ повністю відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Також позивач (стягував) у своєму відзиві на заяви зазначив, що ним відхилено доводи боржника про зарахування зустрічних однорідних вимог від 07.08.2012 року №28/18-84, оскільки в нього не має перед ПАТ «АвтоКрАЗ» грошових зобов'язань, що підлягали б перерахуванню останньому за товари (роботи, послуги).

Розглянувши матеріали заяв, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд встановив :

Господарським судом Полтавської області 30.09.2010 року прийняте рішення у справі № 16/89 - позов ТОВ ВКП «Альфатекс» про стягнення з Холдингової компанії «АвтоКрАЗ» у формі відкритого акціонерного товариства 6 062 580.00 дол. США задоволено повністю.

21.12.2010р. на виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 30.09.2010 р. у справі № 16/89 було видано наказ.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.07.2011р., за результатами розгляду заяви позивача було виправлено описки у вступній та резолютивній частині рішення від 30.09.2010р. та визнано наказ господарського суду полтавської області від 21.12.2010p. таким, що не підлягає виконанню.

21.07.2011 року господарським судом Полтавської області на виконання ухвали господарського суду Полтавської області від 21.07.2011р. по справі №16/89 було видано новий наказ.

На підставі наказу від 21.07.2011 року відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з відповідача 6 062 580, 00 дол. США заборгованості по договору № 1065 Ри від 14.07.2005р., 3 220,00 дол. США державного мита та 236 грн. судових витрат.

21.08.2012 року (вхід. номер канц. суду 11143д) та 10.09.2012 року (вхід. номер канц. суду 11923д) до господарського суду Полтавської області звернувся відповідач у даній справі (боржник) із двома ідентичними заявами про визнання наказу суду від 21.07.2011 року таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування даних заяв відповідач (боржник) посилається на те, що наказ від 21.07.2011 року не відповідає вимогам для виконавчого документу встановленим Законом України «Про виконавче провадження», а саме:

- не містить відомостей щодо ідентифікаційних кодів суб'єктів господарювання;

- не відповідає вимогам, щодо зазначення повного і правильного найменування юридичних осіб;

- в наказі замість рішення від 30.09.2010 року в якості правовстановлюючого документа вказано ухвалу від 21.07.2011 року про визнання наказу господарського суду Полтавської області від 21.12.2010 року таким, що не підлягає виконанню та про виправлення описок у вступній та резолютивній частині рішення від 30.09.2010 року. Дана ухвала не може бути реквізитом вище вказаного наказу, оскільки вона не є рішенням по суті предмету спору, не скасовує основного рішення, а лише доповнює його.

Також відповідач (боржник) у своїх заявах зазначив про те, що позивачу була направлена заява №28/18-84 від 07.08.2012 року про припинення зобов'язання зарахуванням в порядку статті 601 ЦК України (арк. с. 26 том 15). В даній заяві зазначено, що у відповідності до договору №1065 Ри від 14.07.2005 року укладеного між позивачем та відповідачем в період з 20.10.2010 року по 15.02.2012 року відповідачем було поставлено позивачу вантажні автомобілі КРАЗ в кількості 50 шт. загальною вартістю 2 084 903,00 дол. США.

На підтвердження викладеного в заяві відповідачем надано суду первинні бухгалтерські документи поставки автомобілів (товарно-транспортні накладні, митні декларації, рахунки-фактури, довіреності на отримання матеріальних цінностей) (арк. с. 30-94 том 15), оригінали яких оглянуті судом в судовому засіданні.

В зв'язку з чим залишок невиконаного судового рішення складає 3 977 677,00 дол. США боргу, 3 220,00 дол. США державне мито та 236,00 грн. судових витрат.

При розгляді заяв суд виходив з наступного.

Згідно ст.124 Конституції України та ст.115 ГПК України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

У відповідності до положень ст. 117 ГПК України наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

В п.3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарський судів України» зазначено що, частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

11.01.2013 року господарським судом Полтавської області було винесено ухвалу про заміну найменування відповідача - Холдингову компанію «АвтоКрАЗ» у формі Відкритого акціонерного товариства на - Публічне акціонерне товариство «АвтоКрАЗ» (ЄДРПОУ 05808735, Україна, 39600, м. Кременчук, Полтавської області, вул. Київська, 62) та про заміну позивача Товариство з обмеженою відповідальністю ВКП «АЛЬФАТЕКС» (ОГРН 1027739560750, Російська Федерація, 620102, Свєрдловська обл.., м. Єкатеринбург, вул. Посадська,21) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАТЕКС» (ОГРН 1076141002365, Російська Федерація,346880, Ростовська обл. м. Батайск, вул. Подтопти 75) на підставі статті 25 ГПК України.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 Цивільного кодексу України). Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Також, за вимогами частини 2 статті 601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1. бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2. бути однорідними (зарахування можуть містити вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до

зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3. строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Згідно ч. 3 ст. 203 ГК України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Як встановлено судом, первісний позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю ВКП «АЛЬФАТЕКС», ОГРН 1027739560750, Російська Федерація, 620102, Свєрдловська обл.., м. Єкатеринбург, вул. Посадська,21) та його правонаступник (Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАТЕКС», ОГРН 1076141002365, Російська Федерація,346880, Ростовська обл. м. Батайск, вул. Подтопти 75) не повідомляли відповідача (Публічне акціонерне товариство «АвтоКрАЗ») про укладення між ними договору про уступку прав вимог від 17 травня 2010 року та додаткової угоди до нього від 04.10.2010 року.

Стаття 516 Цивільного кодексу України передбачає, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом ст. 603 Цивільного кодексу України у разі заміни кредитора боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного

кредитора. У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Оскільки залік взаємних однорідних вимог був проведений за заявою однієї сторони - боржника (ПАТ «АвтоКрАЗ»), він є одностороннім правочином.

Боржником (ПАТ «АвтоКрАЗ») було надано суду всі первинні бухгалтерські, які підтверджують наявність зустрічного боргу в сумі 2 084 903,00 дол. США за поставлені автомобілі в кількості 50 шт. А саме: додаткові угоди до договору №1065 Ри від 14.07.2005р. (по якому виник спір), які укладались між сторонами спору після винесення рішення суду по справі №16/89, згідно яких ПАТ «АвтоКрАЗ» поставив автомобілі в кількості 50 штук; оригіналами товарно - транспортних накладних, митні декларації, рахунки-фактури, довіреності на отримання матеріальних цінностей (арк. с. 30-94 том 15).

Зі змісту статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що регулювання правовідносин у сфері виконавчого провадження не обмежується лише цим Законом, а здійснюється на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів.

Закон України "Про виконавче провадження" не містить заборони щодо можливості виконання судового рішення шляхом проведення зарахування зустрічних вимог.

Отже, виконання наказу господарського суду може здійснюватись у будь-який спосіб, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

На підставі вище викладеного суд приходить до висновку, що у відповідача перед позивачем, зокрема, в межах позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 2 084 903,00 дол. США зобов'язання припинено.

Інші обставини, на які відповідач посилається у своїх заявах також дають суду підстави для визнання наказу від 21.07.2011 року таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до п.п.3 п.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) стягувана і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувана та боржника за наявності (для юридичних осіб), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий доку мені, які ідентифікують стягувана та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувана та боржника тощо.

Отже, одними з обов'язкових реквізитів боржника і стягувача у наказі є зазначення ідентифікаційних кодів юридичних осіб, зазначення повного найменування юридичних осіб та їх місцезнаходження.

В наказі від 21.07.2011 року не зазначено ідентифікаційних кодів боржника та стягувача.

Крім того, наказ від 21.07.2011 року був помилково виданий на виконання вимог ухвали суду від 21.07.2011 року , тоді як на виконання ухвали про виправлення описки наказ не видається, отже наказ від 21.12.2010р. на виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 30.09.2010 р. у справі № 16/89 було визнано таким, що не підлягає виконанню та видано новий наказ від 21.07.2011 року помилково.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про помилковість видачі наказу від 21.07.2011 року та про необхідність визнання наказу господарського суду Полтавської області від 21.07.2011р. таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи подачу відповідачем двох ідентичних заяв про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, суд враховує наступне.

В п.3. та п.3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарський судів України» зазначено, що частинами другою - п'ятою статті 117 ГПК визначено підстави подання та загальний порядок розгляду господарським судом заяв стягувачів або боржників про виправлення помилки, допущеної при оформленні або видачі наказу, визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, та стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за наказом. У застосуванні зазначених приписів господарським судом необхідно враховувати таке. Відповідні заяви слід розглядати за правилами ГПК у межах розглянутої господарським судом справи.

Відповідно до п.2 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав.

Оскільки від відповідача до суду по справі №16/89 надійшло дві ідентичні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (від 21.08.2012 року, вхід. номер канц. суду 11143д та від 10.09.2012 року, вхід. номер канц. суду 11923д), то суд заяву від 21.08.2012 року ( вхід. номер канц. суду 11143д) задовольняє, а розгляд заяви відповідача від 10.09.2012 року ( вхід. номер канц. суду 11923д ) припиняє на підставі п.2 статті 80 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись п.2 ст.80, ст.86, ст.117 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Заяву Публічного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ» від 21.08.2012 року, вхід. номер канц. суду 11143д про визнання наказу суду від 21.07.2011 року таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

2. Наказ №16/89 виданий 21.07.2011р. на виконання ухвали господарського суду Полтавської області від 21.07.2011р., визнати таким, що не підлягає виконанню.

3. Провадження по заяві від 10.09.2012 року, вхід. номер канц. суду 11923д про визнання наказу суду від 21.07.2011 року таким, що не підлягає виконанню припинити.

Суддя Тимощенко О.М.