Ухвала суду № 29121919, 31.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2013 року м. Київ К/9991/45135/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Сіроша М.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2012 року у справі № 213/714/12 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2012 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися в суд з позовом до Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області, в якому просили: визнати протиправною бездіяльність Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області щодо розгляду клопотань позивачів про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельних ділянок та передачу їх у власність; зобов'язати відповідача вирішити клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі їх у власність позивачів у відповідності з вимогами ст.ст. 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на початку березня 2012 року до Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області, громадянами ОСОБА_1, ОСОБА_3 ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, були поданні заяви про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання. До клопотань були додані графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки та погодження землекористувача, однак Липовецька районна державна адміністрація Вінницької області, в порушення ст. ст. 116, 118, 121, 122 Земельного Кодексу України, у місячний строк дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок або мотивовану відмову у його наданні не прийняла, чим було порушено законні права та інтереси позивачів.

Постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 27 квітня 2012 року позовні вимоги задоволені. Визнана протиправною бездіяльність Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області щодо розгляду клопотань ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі їх у власність. Зобов'язано Липовецьку районну державну адміністрацію Вінницької області вирішити клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі їх у власність позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у відповідності з вимогами ст. ст. 116, 118, 121, 122 Земельного Кодексу України.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2012 року скасоване рішення суду першої інстанції, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції позивачі звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення апеляційної інстанції, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 2 березня 2012 року до Липовецької райдержадміністрації надійшли клопотання від громадян ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за межами села Славна, Липовецького району та від громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5 стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за межами села Зозів. До вказаних звернень були долучені графічні матеріали із бажаним розташуванням земельних ділянок та погодження землекористувача відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України.

15 березня 2012 року відбулося засідання комісії Липовецької райдержадміністрації по розгляду заяв з питань відведення земельних ділянок для сільськогосподарського використання, на якій були розглянуті всі вище вказані клопотання. На засіданні комісії був присутній при розгляді свого клопотання гр. ОСОБА_4, який на той час отримав усну відповідь про те, що розпорядженням голови райдержадміністрації від 31 січня 2012 року № 36 була затверджена технічна документація із землеустрою щодо набуття права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Зозівської сільської ради загальною площею 256,3550 га. шляхом проведення земельних торгів (аукціонів) згідно додатку, куди входили і земельні ділянки які бажали отримати гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 На час розгляду заяв, уже була виготовлена технічна документація та готувалася до затвердження нормативно - грошова оцінка даних земельних ділянок.

Заслухавши думку голови Зозівської сільської ради гр. ОСОБА_6, комісійно було прийняте рішення - рекомендувати голові райдержадміністрації погодити надання земельних ділянок гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 при наявності вільних земель державної власності, що розташовані за межами села Зозів, рекомендувати попередньо розглянути дане питання на сесії Зозівської сільської ради та подати документи про наявність земельних ділянок, що знаходяться у власності громадян, по розрахунку площі та обґрунтування місця розташування земельних ділянок, що передбачаються для відведення у власність. На дану пропозицію земельної комісії гр. ОСОБА_4 погодився.

22 березня 2012 року Липовецька райдержадміністрація направила відповідь гр.ОСОБА_1 про те, що земельна ділянка на якій заявники бажають вести особисте селянське господарство знаходиться в стадії відведення для організації фермерських господарств, а тому надати її для ведення особистого селянського господарства є неможливим. Вказане підтверджується розпорядженням голови райдержадміністрації від 26 квітня 2011 року №134 "Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для організації фермерського господарства", наданого гр. ОСОБА_7, та розпорядженням голови райдержадміністрації від 10 жовтня 2011 року № 330 "Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для організації фермерського господарства" наданого гр. ОСОБА_8.

29 березня 2012 року відповідачем направлені повідомлення гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про те що, у відповідності до вимог Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1242, термін розгляду їхніх заяв буде продовжений до 2 травня 2012 року.

9 квітня 2012 року громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 направлена відповідь, у якій вказано, що на комісії Липовецької райдержадміністрації по розгляду заяв з питань відведення земельних ділянок для сільськогосподарського використання прийняте рішення рекомендувати голові райдержадміністрації погодити надання земельних ділянок зазначеним громадянам при наявності вільних земель державної власності, що розташовані за межами села Зозів, рекомендувати попередньо розглянути дане питання на сесії Зозівської сільської ради та подати документи про наявність земельних ділянок, що знаходяться у власності громадян, по розрахунку площі та обґрунтування місця розташування земельних ділянок, що передбачаються для відведення у власність.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив права позивачів своєю бездіяльністю щодо не вирішення клопотань останніх про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельних ділянок та передачу їх у власність з вимогами ст.ст. 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги позивачів є необґрунтованими. Крім того, судом першої інстанції помилково розглянуто справу, яка за предметною підсудністю повинна розглядатися окружним судом.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачі подали клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельних ділянок та передачу їх у власність, на які вже наданий дозвіл на розробку документації, подані клопотання були розглянуті з наданням відповідної відповіді.

Згідно ч. 2 ст. 18 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку, що відповідач діяв правомірно, в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: