Ухвала суду № 29120396, 06.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2013 року м. Київ К/9991/2610/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі -Ленінська МДПІ)

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16.11.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.12.2010

у справі № 2а-6167/10/1270

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Фінансових Технологій" (далі -Товариство)

до Ленінської МДПІ

про визнання незаконним та скасування рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16.11.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.12.2010, позов задоволено; визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.07.2010 № 0000482200/0.

На вказані судові акти Ленінською МДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник, посилаючись на невідповідність висновків судів пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпунктам 7.6.1, 7.6.3, 7.6.4 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», просить скасувати прийняті у справі рішення та відмовити у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що державною податковою адміністрацією в Луганській області було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків при проведенні фінансово-господарських операцій з акціями, емітованими відкритим акціонерним товариством «Завод допоміжного обладнання»та відкритим акціонерним товариством «Дорспецпроект»за період з 01.07.2007 по 31.12.2007, оформлену актом від 12.07.2010 № 7/35-31595264. За наслідками цієї перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.07.2010 № 0000482200/0, згідно з яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 11997 грн. (у тому числі 7998 грн. за основним платежем та 3999 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для оспорюваного донарахування став висновок податкового органу про незаконне врахування позивачем у податковому обліку результатів операцій з купівлі-продажу акцій названих емітентів з огляду на визнання недійсними в судовому порядку установчих документів цих емітентів, скасування їх державної реєстрації, а також скасування реєстрації випуску спірних акцій.

За змістом підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

У підпункті 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 цього Закону під терміном "витрати" розуміється сума коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

У підпункті 7.6.4 пункту 7.6 цієї ж статті Закону міститься визначення терміну «доходи»як суми коштів або вартості майна, отриманого (нарахованого) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшеного на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

З огляду на наведені приписи Закону та установлені судами обставини справи слід погодитися з висновком судів про те, що позивач відобразив у податковому обліку результати спірних операцій з цінними паперами у відповідності з вимогами чинного податкового законодавства.

При цьому суди цілком об'єктивно відхилили як неспроможні доводи Ленінської МДПІ про відсутність у названих акцій ознак цінних паперів, а відтак і про нікчемність договорів з купівлі-продажу цих акцій.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»обіг цінних паперів -це вчинення правочинів, пов'язаних з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів.

Згідно зі статтею 2 цього Закону емітентом цінних паперів визнається юридична особа, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками.

Статтею 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»визначено, що акція - це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Емітентом акцій є тільки акціонерне товариство. Порядок прийняття відповідним органом акціонерного товариства рішення про розміщення акцій визначається законом, що регулює питання утворення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Прості акції надають їх власникам право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації та інші права, передбачені законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Прості акції надають їх власникам однакові права.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, на час здійснення спірних операцій з купівлі-продажу акцій відкритого акціонерного товариства «Завод допоміжного обладнання»та відкритого акціонерного товариства «Дорспецпроект» названі емітенти не мали дефектів у правовому статусі; реєстрацію випуску їх акцій скасовано не було; обіг спірних акцій не був обмежений.

Наведене свідчить, що на час здійснення спірних операцій акції зазначених товариств передбачали отримання їх держателем прибутку (зокрема, у вигляді дивіденду), тобто мали визначені законом ознаки цінних паперів. А відтак, як вірно зазначили суди, підстави для кваліфікації правочинів з купівлі-продажу цих акцій як нікчемних відсутні.

Рішення ж судів про скасування реєстрації емітентів спірних акцій та визнання недійсною реєстрацію випуску цих акцій не мають ретроспективного правового значення, тобто не впливають на правовідносини, які мали місце до часу прийняття цих рішень.

З урахуванням викладеного суди цілком обґрунтовано задовольнили позовні вимоги Товариства.

Твердження Ленінської МДПІ, викладені у касаційній скарзі, не спростовують покладених в основу прийняття оскаржуваних рішень висновків судів; інше тлумачення скаржником закону не є свідченням судової помилки.

Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень, судом касаційної інстанції не встановлені.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську відхилити.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16.11.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.12.2010 у справі № 2а-6167/10/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько