Ухвала суду № 29120347, 06.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2013 року м. Київ К/9991/5339/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі -Кременчуцька ОДПІ)

на постанову господарського суду Полтавської області від 15.12.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010

у справі № 17/21

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кобеляки хлібопродукт" (далі -Товариство)

до Кременчуцької ОДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Полтавської області від 15.12.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010, позов задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 20.04.2007 № 0000462300/0, від 02.08.2007 № 0000462300/1/1670, від 02.08.2007 № 0001342300/1/1669, від 14.09.2007 № 0000462300/2/2175, від 14.09.2007 № 0001342300/2/2174, від 14.09.2007 № 0001422300/2/2173, від 30.11.2007 № 0000462300/3/2804, від 30.11.2007 № 0001422300/3/2803 та від 30.11.2007 № 0001342300/3/2802. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з документальної підтвердженості витрат позивача, понесених в рамках виконання спірних договорів комісії та договору страхування фінансових ризиків.

На вказані судові акти ДПІ подано касаційну скаргу, в якій її заявник просить скасувати оскаржувані рішення та відмовити у позові, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права, зокрема, пункту 5.1, пункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Судами під час розгляду справи встановлено, що за наслідками проведення податковим органом позапланової документальної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 31.12.2006, оформленої актом від 06.04.2007 № 137-230-132-32207498, Товариству було донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 86902,21 грн. (у тому числі 60586,87 грн. за основним платежем та 26315,34 грн. за штрафними санкціями) за податковим повідомленням-рішенням від 20.04.2007 № 0000462300/0. За результатами оскарження позивачем цього донарахування в адміністративному порядку вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін; при цьому Кременчуцькою ОДПІ було додатково застосовано до позивача штрафні санкції з податку на прибуток у сумі 951,48 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 02.08.2007 № 0001342300/1/1669 та штрафні санкції у сумі 3026,62 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 14.09.2007 № 0001422300/2/2173.

Підставою для визначення Товариству оспорюваної суми податку на прибуток із застосуванням штрафних санкцій стало невизнання податковим органом витрат позивача на страхування фінансових ризиків в рамках господарських правовідносин з акціонерним товариством «Страхова компанія «Залізничні шляхи»за договором страхування фінансових ризиків від 02.06.2005 № 1067. Свою правову позицію податковий орган мотивує тим, що об'єкт та умови страхування за актом про надання страхових послуг від 30.06.2005 № 66 не відповідають змісту названого договору, в зв'язку з чим такий акт не може слугувати підтвердним документом про фактичне виконання господарської операції з поставки страхових послуг позивачеві.

Крім того, в основу оспорюваних донарахувань Кременчуцькою ОДПІ покладено висновок про безпідставне врахування Товариством при визначенні бази оподаткування податку на прибуток відшкодованих комісіонеру (товариству з обмеженою відповідальністю «Кернер-Трейд») витрат у загальній сумі 65727,58 грн., пов'язаних із збереженням та відвантаженням товару. Так, за договорами комісії від 13.03.2006 № 9ЭЛ-МК та від 15.09.2006 № 33/ЭЛ-МК позивач (комітент) передав товариству з обмеженою відповідальністю «Кернер-Трейд»(комісіонер) товар (олію сонячну нерафінову) для здійснення його продажу (експорту) за дорученням та за рахунок комітента. На підставі звітів комісіонера про продаж товарів позивач відшкодував комісіонерові витрати в порядку, передбаченому умовами названих договорів комісії, та відобразив відповідні витрати у складі валових витрат Товариства. На думку податкових органів, самі по собі звіти комісіонера без інших підтверджувальних документів не можуть бути підставою для формування даних податкового обліку комітента (позивача у справі).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, Законом заборонено відносити до складу валових витрат, що зменшують базу та об'єкт оподаткування податку на прибуток, витрати, які не підтверджені будь-якими розрахунковими, платіжними та іншими документами взагалі. При цьому Законом не визначено конкретного переліку підтвердних документів, що є підставою для формування валових витрат платника.

Наведені законодавчі положення також дозволяють зробити висновок, що окрім формальних вимог щодо належного документального оформлення господарської операції, установлених підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», умовою визнання податкової вигоди платника є реальність господарської операції, здійсненої у рамках провадження фактичної економічної діяльності.

Як встановлено судами за наслідками дослідження наявних у справі первинних документів, реальне виконання спірних договорів комісії підтверджується звітами комісіонера, актами виконаних робіт, контрактами (за якими комісіонером реалізовувалась продукція позивача), вантажними-митними деклараціями на експорт товару.

Оскільки правова конструкція правовідносин в рамках зазначених договорів комісії передбачала відшкодування комітентом витрат комісіонера, безпосередньо пов'язаних з виконанням доручення комітента, а власне факт самого відшкодування податковим органом не заперечується, то підстави для виключення спірних витрат з податкового обліку Товариства відсутні.

Посилання Кременчуцької ОДПІ на недостатність звіту комісіонера як підтверджувального документа були об'єктивно відхилені судами, позаяк такий звіт є первинним документом у розумінні статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та містить необхідні для цілей оподаткування відомості. Відсутність у позивача інших документів (складенням яких мали опосередковуватися операції з надання послуг зі зберігання та відвантаження товару) обумовлюється тим, що позивач як комітент не був безпосереднім учасником цих господарських операцій, та не може слугувати підставою для висновку про непідтвердженість валових витрат Товариства за договором комісії.

Задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції також обґрунтовано послалися на підпункт 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Суди з'ясували, що об'єктом страхування за договором страхування фінансових ризиків від 02.06.2005 № 1067 виступали фінансові ризики Товариства при здійснення підприємницької діяльності за договором комісії на продаж товарів; страховим випадком було визначено виникнення у позивача збитків внаслідок невиконання контрагентом своїх договірних зобов'язань. Факт перерахування коштів позивачем на виконання цього договору страхування підтверджується наявними у справі платіжними документами; укладення та виконання договору страхування засвідчено також і страховим повідомленням страховика від 02.06.2005.

За таких обставин самі по собі окремі недоліки в оформленні первинних документів (у тому числі і розбіжності щодо умов страхування між актом про надання страхових послуг та договором страхування) не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на формування валових витрат. Адже власне розбіжності зазначених у первинних документах відомостей є непрямою ознакою недостовірності відомостей про факт поставки страхових послуг, що містяться у таких документах, однак не може розглядатися як беззаперечне свідчення відсутності поставки, позаяк документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт.

З урахуванням викладеного суди цілком обґрунтовано визнали незаконним донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток із застосуванням штрафних санкцій та правомірно задовольнили позов.

Доводи Кременчуцької ОДПІ, зазначені у касаційній скарзі, були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій, цим доводам були надано належну правову оцінку, а тому ці доводи підлягають відхиленню касаційним судом з огляду на відсутність у касаційної інстанції повноважень переоцінювати обставини, встановлені судами під час вирішення спору.

Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень, судом касаційної інстанції не виявлені

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити.

2. Постанову господарського суду Полтавської області від 15.12.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010 у справі № 17/21 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько