Ухвала суду № 29120221, 05.02.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зеленов А.С.

Суддя-доповідач - Лях О.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2013 року справа №2а/0570/13479/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Лях О.П.,

суддів Нікуліна О.А., Попова В.В.

секретар судового засідання Турко І.Б.

за участі представників позивача Гладкової Л.М.

представників відповідача Алфьорової Ю.Ю.,Єфанової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2012 р. у справі № 2а/0570/13479 /2012 за позовом державного підприємства "Макіїввугілля" до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000382330 від 12.08.2011 року , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач -Державне підприємство "Макіїввугілля" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання дій щодо прийняття податкового повідомлення-рішення протиправними, визнання недійсними податкового повідомлення-рішення № 0000382330 від 12.08.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовёязання по податку на додану вартість у розмірі 2525388 грн., з якої штрафна санкція на суму 1,00 грн. В обгрунтування позову посилався на безпідставність висновків податкового органу про нікчемність правочинів з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Іолід», вважав, що в нього були всі правові підстави для формування податкового кредиту за господарськими операціями з вказаним контрагентом, а висновки акту перевірки щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Іолід» носять характер припущень і спростовуються первинними документами, що підтверджують реальність цих відносин.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2012 р. адміністративний позов державного підприємства "Макіїввугілля" до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000382330 від 12.08.2011 року - задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач та під час апеляційного розгляду справи представники відповідача просили скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивують порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією, за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства "Макіїввугілля" з питань виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового законодавства по взаємовідносинам з "ІОЛІД" за період березень-квітень 2011 року складено акт № 3818/23-3/32442295 від 29.07.2011 року /том 1 а.с.29-43/, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення -рішення № 0000382330 від 12.08.2011 року /том 1, а.с.27/.

Оскаржуваним рішенням ДП "Макіїввугілля" за порушення п.п. 14.1.191 п.14.1 ст. 14, п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 2524388, 00 гривень, з якої штрафна фінансова санкція на суму 1,00 гривень.

Правовою підставою прийняття спірного рішення зазначено п.п. 54.3.2 п.5.4.3 ст. 54 Податкового кодексу України.

Справа розглядалася неодноразово.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі №2а/05 70/22406/2011 від 23 січня 2012 позов державного підприємства "Макіїввугілля" до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000382330 від 12.08.2011 року було задоволено /том 3 а.с.239-244/.

28 березня 2012 року постановою Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби задоволено, а постанову Донецького окружного, адміністративного суду від 23 січня 2012 року по справі №2а/05 70/22406/2012 державного підприємства "Макіїввугілля" до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000382330 від 12.08.2011 року скасовано, у задоволенні позовних вимог державного підприємства «Макіїввугілля» відмовлено/т.4 а.с.37-40/.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2012 року касаційну скаргу ДП «Макіїввугілля» задоволено частково, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2012 року по справі №2а/0570/22406/2012 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції /том 4 а.с.86-89/.

Згідно п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (Далі, - ПКУ),- постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПКУ,- Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПКУ,- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст. 198 ПКУ,- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх. подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В обґрунтування висновків акту перевірки щодо неправомірності включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 2524386,54 гривень, податковим органом покладено ознаки нікчемності правочинів укладених між ДП "Макіїввугілля" та ТОВ "ІОЛІД".

Як вбачається із матеріалів справи, 25.10.2010 між ТОВ "ІОЛІД» (код ЄДРПОУ 36621639), у якості "Постачальника" та ДП "Макіїввугілля", у якості "Покупця", укладено договір поставки № 243, згідно якого "Постачальник" поставляє "Покупцю" вугілля, а "Покупець" приймає вугільну продукцію (Далі,- вугілля) та протягом 120 днів з моменту отримання оплачує його вартість. Строк дії договору з 01.08.2010 року по 31.12.2010 року /том 1 а.с. 94/.

ДП "Макіїввугілля" на виконання договору поставки № 243 було сплачено ТОВ "ІОЛІД" вартість вугільної продукції у кількості 199,880 тон, на суму 146 319,36 гривень, у т.ч. ПДВ 24386,56 гривень. По факту перерахування грошових коштів ТОВ "ІОЛІД" на ім'я ДП "Макіїввугілля" виписано податкову накладну № 8 від 22.03.2011 року на загальну суму 146 319,36 у т.ч. ПДВ 24386,56 гривень /том 1, ах. 149/.

На підтвердження реальності зазначеної операції позивачем надано до суду первинні документи, а саме : рахунок- фактура № 23 від 22.03.2011 року на суму 146 319,36 гривень, у т.ч. ПДВ 24386,56 гривень, який, в свою чергу відображено у відомості аналітичного обліку (том 1, а.с.150,186), акт приймання-передачі вугільної продукції № 23 від 22.03.2011 року на суму 146 319,36 гривень, розрахунок вартості вугілля узгоджений і скріплений печатками та підписами уповноважених осіб, лист ТОВ "ЮЛІД" про підтвердження відвантаженої продукції у кількості 199,880 тон, лист ТОВ "Донбаський збагачувальний комбінат" від 28.02.2011, квитанцію про приймання ватажу у кількості 199,880 тон, посвідчення якості, акт звіряння кількості та якості тощо.

Крім того, 20.07.2010 року між ТОВ "ІОЛІД"(код ЄДРПОУ 36621639), у якості "Комітента" та ДП "Макіїввугілля", у якості "Комісіонера", укладено договір комісі#№ 15-026К/180, згідно якого "Комітент" доручає "Комісіонеру", а "Комісіонер" зобов'язується від свого імені та за рахунок "Комітента" укласти угоди з поставок вугільної продукції (товар). Строк дії договору з 01.11.2010 року по 31.12.2011 року.

ДП "Макіїввугілля" на виконання договору комісії № 15-026К/180 було сплачено ТОВ "ЮЛІД" суму 15 000 000,00 грн., у тому числі ПДВ 2500000 грн., що підтверджується випискою банку ( т. 1 а.с. 239) ТОВ "ІОЛІД" в рамках виконання договору комісії виписано на ім'я ДП "Макіїввугілля" податкові накладні:

№ 1 від 01.04.2011 року на суму 2 500 000,00 гривень у т.ч. ПДВ 416 666,67 гривень /том 1,а.с. 250/;

№ 2 від 01.04.2011 року на суму 2 500 000,00 гривень у т.ч. ПДВ 416 666,67 гривень;

№ 3 від 01.04.2011 року на суму 2 500 000,00 гривень у т.ч. ПДВ 416 666,67 гривень;

№ 4 від 01.04.2011 року на суму 2 500 000,00 гривень у т.ч. ПДВ 416 666,67 гривень;

№ 5 від 01.04.2011 року на суму 2 500 000,00 гривень у т.ч. ПДВ 416 666,67 гривень;

№ 6 від 01.04.2011 року на суму 2 500 000,00 гривень у т.ч. ПДВ 416 666,67 гривень /том 2, а.с. 1-5/.

Враховуючи вимоги Вищого адміністративного суду України викладені, в ухвалі від 12 вересня 2012 року /том 4 а.с. 86-89/, щодо перевірки наявності або відсутності правовідносин між учасниками спірних поставок ТОВ «Іолід», ТОВ «Донбаський збагачувальний комбінат», Зміївською ТЕС ВАТ «Центренерго», ДП «Вугілляч України», які виступають учасниками поставок відповідно залізничних квитанцій, судом першої інстанції ухвалою від 22 жовтня 2012 року витребувано у ТОВ «Донбаський збагачувальний комбінат» та ЗАТ «Янівське» документи, на підставі яких вказані підприємства визначали право власності на вугільну продукцію, що поставлена їм за ТОВ «Іолід» в вересні 2010 року за договором комісії №15-026К від 20.07.2010 року та березні 2011 року за договором №243 від 25.10.2010 року (договори на переробку вугілля, випробування вугілля, дилерські договори, платіжні документи, листи, тощо).

На виконання ухвали суду ПАТ «Групова збагачувальна фабрика «Червона зірка» надано договір на апробацію вугільного концентрату №22/07-10 від 22.07.2010 укладений між ТОВ «Донбаський збагачувальний комбінат» та ТОВ «Іолід» /том 4 а.с.117-119/ та дилерську угоду від 10 вересня 2010 року №05-д /том 4 ах. 145/.

Даними документами підтверджуються правовідносини між учасниками спірних поставок ТОВ «Іолід» та ТОВ «Донбаський збагачувальний комбінат».

Крім того, в провадженні Донецького окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа №2а/0570/22405/2011 за позовом Державного підприємства "Макіїввугілля" до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення № 0000202330 від 08.04.2011 року. Предметом даної справи було визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000202330 від 08.04.2011 року, яке було прийнято на підстав результатів документальної позапланової виїзної перевірки ДП "Макіїввугілля" , відповідно до акту перевірки № 1510/23-3/32442295 від 31.03.2011 року.

Предметом перевірки в акті №1510/23-3/32442295 від 31.03.2011 року були договірні відносини ДП «Макіїввугілля» з ТОВ «Іолід» згідно договору поставки від 25.10.2010 №243 та його виконання.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31.01.2012 року по адміністративній справі №2а/0570/22405/2011 за позовом Державного підприємства "Макіїввугілля'' до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення № 0000202330 від 08.04.2011 року, позовні вимоги Державного підприємства «Макіїввугілля» задоволено у повному обсязі /том 4 а.с. 38-47/.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012 постанову суду першої інстанції скасовано, а у задоволенні позову - відмовлено /том 4 а.с.48-54/.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.11.2012 постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012 скасована, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 31.01.2012 залишена в силі /том 5 а.с.55-56/.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31.01.2012 у справі № 2а/0570/22405/2011 встановлено, що вугілля яке реалізовувалося згідно договору поставки від 25.10.2010 року №243 , укладеного позивачем з ТОВ «Іолід» збагачувалось на збагачувальній фабриці, що підтверджують посвідчення якості відвантаженого вугілля ТОВ "Донбаський збагачувальний комбінат", який у подальшому і виступав відправником, а Трипільська ТЕС ВАТ "Центренерго", Змієвська ТЕС та Старобешівська ТЕС ВАТ "Донбасенерго"-одержувачами. ДП «Макіїввугілля» та ДП "Вугілля України" виступали посередниками, що не заперечувалось позивачем. Вказаний факт підтверджується також листами ТОВ "Донбаський збагачувальний комбінат" на адреси ТЕС із вказанням дати відвантаження, переліком номерів посвідчень якості, вагою, станцією відправлення, станцією призначення та найменування вантажоотримувача, де в свою чергу зазначався власник вугілля ТОВ "Іолід", а також договором співпраці ТОВ "Іолід" та ТОВ "Донбаський збагачувальний комбінат". Було спростовано доводи податкового органу про відсутність факту постачання вугілля від ТОВ "Іолід" до ДП "Макіїввугілля".

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

За приписами частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно абз. 2 п. 58.1 ст. 58 ПК України,- податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, як вбачається із наведеної норми, при прийняті контролюючим органом податкового повідомлення в ньому зазначається підстава такого нарахування.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів суду правомірність підстав прийняття спірного рішення, а позивачем надано у достатньому обсязі первинні документи на підтвердження правомірності включення до податкового кредиту суми ПДВ за господарськими відносинами на виконання договору поставки № 243 від 25.10.2010 та договору комісії № 15-026К/180 від 20.07.2010, в рамках спірних правовідносин, що розглядаються.

Наявні в матеріалах справи договори із відповідними додатковими угодами, додатками, специфікаціями, рахунки-фактури, видані та отримані податкові накладні, податкові декларації з податку на додану вартість із додатками 5, реєстри виданих та отриманих накладних, акти звірки взаємних розрахунків, акти прийому передачі вугільної продукції, листи на підтвердження власників вугілля, залізничні квитанції про приймання вантажу, посвідчення якості, акти звіряння кількості та якості, відомості аналітичного обліку, тощо свідчать про реальність здійснення господарських операцій.

Про не обґрунтованість висновків акту перевірки також свідчать досліджені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку щодо реалізації вугілля ДП "Вугілля України".

Згідно ч. 5. ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні",- підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства;обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

У відповідності до ч.1,2 ст.З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні",- метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань (купівля або продаж товарів, надання послуг, тощо), власному капіталі підприємства, відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні",- є господарською операцією.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого в Міністерстві фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704,- господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Податковим органом при проведенні перевірки та формуванні висновків не прийнято до уваги інші документи, які є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідають її вимогам.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Надані позивачем первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять інформацію про здійснені господарські операції.

Проведеною перевіркою податкового органу не встановлено обставин невідповідності інформації, викладеної у видаткових накладних, фактично поставленим товарам.

Щодо податкових накладних, на підставі яких сформовано податковий кредит звітних періодів, відповідачем не встановлено порушень щодо їх складання.

Згідно описової частини акту перевірки, не встановлено взаємовідносини суб'єкта господарювання, що перевіряється, з платниками, установчі документи свідоцтва про державну реєстрацію, первинні та інші документи яких в судовому порядку визнані недійсними.

Покладені податковим органом в обґрунтування висновків акту перевірки, щодо довідки Антрацитівської ОДНІ № 87/23-36621639 від 25.03.2011 року про не можливість підтвердження господарських відносин із контрагентами з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ, однак вищезазначеними обставинами не підтверджується факт "безтоварності" господарських операцій або нікчемності правочинів із ТОВ "ЮЛІД" за перевіряємий період.

Відповідно до ст. 204 ЦКУ,- правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 228 ЦКУ,- правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в

дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Податковим органом не надано доказів визнання спірних правочинів недійсними в судовому порядку.

Крім того, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.05.2011 року у справі № 2а/0570/4034/2011, залишеною без змін Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду, за позовом ДП "Макіїввугілля" до Макіївської ОДПІ про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 17.02.2011 року № 0000042330/0, надавалась оцінка договору комісії від 20.07.2010 року № 15-026К з ТОВ "ЮЛЩ", та за наслідками розгляду зазначеної справи не було встановлено умислу сторін на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Таким чином, оскільки у судовому засіданні не знайшли підтвердження факти вчинення позивачем порушень встановлених актом перевірки, є неправомірним визначення сум грошових зобов'язань, зроблене відповідачем відповідно до спірного рішення.

Згідно ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів суду правомірність підстав прийняття спірного рішення.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 статті 198, п.1 ч.1 статті 205, статтями 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2012 р. у справі № 2а/0570/13479 /2012 за позовом державного підприємства "Макіїввугілля" до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000382330 від 12.08.2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2012 р. у справі № 2а/0570/13479 /2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 6 лютого 2013 року.

Колегія суддів: О.П. Лях

О.А. Нікулін

В.В. Попов