Ухвала суду № 29118682, 05.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2012 р.Справа № 2а-7512/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

представника позивача Підіпригора М.О.

представника відповідача Зорій І.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2012р. по справі № 2а-7512/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Рогань"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач,Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Рогань» звернулось до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Харківської області Державної податкової служби у якому після уточнення позовних вимог просив суд скасувати податкові повідомлення рішення від 15.02.2012 року № 0000250845, яким збільшено грошове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 798397,20 грн.; № 0000260845, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 18158,00 грн.; № 0000270845, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1043052,00 грн.; № 0000290845, яким з урахуванням рішення ДПС у Харківській області від 20.04.2012 року № 2101/10/10-212 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 510,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач допустив суттєві порушення чинного законодавства, а тому оскаржувані позивачем податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Рогань» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Харківської області Державної податкової служби, третя особа Індустріальна МДПІ Харківської області Державної податкової служби, скасовано податкове повідомлення рішення від 15.02.2012 року № 0000250845, яким збільшено грошове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 798397,20 грн.;

скасовано податкове повідомлення - рішення від 15.02.2012 року № 0000260845, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 18158,00 грн.;

скасовано податкове повідомлення - рішення від 15.02.2012 року № 0000270845, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1043052,00 грн.;

скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.02.2012 року № 0000290845, яким з урахуванням рішення ДПС у Харківській області від 20.04.2012 року № 2101/10/10-212 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 510,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету на користь ТОВ "Фірма "Рогань" (код 14082786, м.Харків, вул. Роганська,159, індекс 61172) судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 коп.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Харківської області Державної податкової служби, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме судом не враховано приписи ст..7 Закону України «Про плату за землю», пп. 288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового Кодексу України, пп.7.2.3 п.7.2, ст.ст. 3,4 п.7.3, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, п.5.1, п.5.1, пп.5.2.1п.5.2, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8, пп.138.10.5 п.138.10 ст.138, п.141.1 ст.141, пп.14.1.266 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України та приписи ст.. 159 КАС України, щодо повноти та об'єктивності розгляду справи, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача апеляційну скаргу позивача просив залишити без задоволення.

Представник третьої особи, Індустріальної МДПІ Харківської області ДПС в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про час і місце перегляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, представників відповідача, позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у період з 16.12.2011 року по 30.01.2012 року працівниками відповідача проведено документальну планову перевірку ТОВ "Фірма "Рогань" з питань дотримання вимог податкового , валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 30.09.2010 року.

За результатами перевірки 06.02.2012р. складено акт №77/23-106/14082786, згідно з висновками якого встановлено порушення ТОВ "Фірма "Рогань":

п.5.1, пп. 5.2.1, п.5.2, пп5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), пп. 138.1.1 п. 138.1, п.138.2,п.138.8, пп.138.10.5, п.138.10 ст.138,п.141.1 ст.141,п.146.12 ст.146 Податкового кодексу України від 01.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в наслідок чого ТОВ "Фірма "Рогань" занижено податок на прибуток ус сумі 924 260грн., в т.ч.;

- за 4 квартал 2010р. - 475 164грн.,

- за 1 квартал 2011р. - 145 551грн.,

- за 2 квартал 2011р. - 139 974грн.,

-за 3 квартал 2011р. - 163571грн.

пп.7.6.1 п.7.6 ст7 Зкону України «Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ "Фірма "Рогань" завищено від`ємний фінансовий результат (збиток) від операцій з акціями та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами за 2010 рік у сумі 6928 600грн.

пп. 7.2.3. п.7.2, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п.198.1,п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755- VI (із змінами та доповненнями), в наслідок чого ТОВ "Фірма "Рогань" занижено податок на додану вартість у сумі 14 537грн., в т.ч.;

- листопад 2010р. - 68грн.,

- березень 2011р. - 57грн.,

- серпень 2011р. - 14 216грн.,

-вересень 2011р. - 196грн.

пп.164.2.1 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755- VI (із змінами та доповненнями), а саме: неутримання, неперерахування податку з доходів фізичних осіб у квітні - вересні 2011р. у сумі 5390,73грн.;

пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-VI від 22.05.2003р. (із змінами та доповненнями), а саме: несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб за квітень, травень, липень, грудень 2010р., лютий, квітень, серпень 2011р.на загальну суму 232 462,71грн., внаслідок чого нарахована пеня у розмірі 267,82грн.

п.3.6 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом від 24.12.2010р.№ 1020, а саме подання податкових розрахунків за ф. І-ДФ за 1,2,3 квартали 2011р. з помилками у визначенні ознаки доходу.

абз. 2 ч.4 ст.21 Закону України «про оренду землі» від 06.10.1998р. №161-ХІV із змінами та доповненнями, що призвело до заниження ТОВ "Фірма "Рогань" податкових забовязань з орендної плати на суму 684447,67грн.

На підставі акту перевірки керівником СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Харківської області Державної податкової служби 15 лютого 2012 р. прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000250845, яким збільшено грошове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 798397,20 грн.; № 0000260845, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 18158,00 грн.; № 0000270845, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1043052,00 грн.; № 0000280845, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 6172,27 грн. та податкове повідомлення рішення від 15.02.2012 року № 0000290845, яким з урахуванням рішення ДПС у Харківській області від 20.04.2012 року № 2101/10/10-212 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 510,00 грн.

Також встановлено, що 01.06.2000року між позивачем та виконавчим комітетом Харківської міської ради укладено договір оренди землі, зареєстрований 06.06.00 року за № 114/00 у виконавчому комітеті Харківської міської ради,, на земельну ділянку загальною площею 1,2246 га. за адресою: м. Харків, вул.. Роганська,159. Зазначений договір укладено строком до 02.09.2021 року. Плата за землю вноситься у розмірі 2260,83 грн ( з 06.06.2000року по 31.12.2001 року); з 01.01.2002року 2311,98 грн. та збільшується при зміні розміру земельного податку відповідно до Законів України при цьому сторони укладають додаткову угоду, яка є невід'ємною частиною цього договору (п.2.1.,2.2 Договору, Додаткова угода № 1 до вказаного договору). 15.12.00 року між позивачем та Харківської міської ради укладено договір оренди землі, зареєстрований 19.12.00 року за № 245/00 у виконавчому комітеті Харківської міської ради,, на земельну ділянку загальною площею 0,7600 га. за адресою: м. Харків, вул.. Роганська,159. Зазначений договір укладено строком до 02.03.2021 року. Плата за землю вноситься у період з 19.12.2000 року по 31.12.2011 року у розмірі 973,30 грн., з 01.01.2002 року 1431,33 грн. та збільшується при зміні розміру земельного податку відповідно до Законів України при цьому сторони укладають додаткову угоду, яка є невід'ємною частиною цього договору (п.2.1.,2.2 Договору, Додаткова угода № 1 до вказаного договору)

Факт отримання зазначених земельних ділянок у користування позивачем підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 06.06.2000 року та 19.12.2000 року.

Крім того, 21.03.2001 року відповідно до рішень ХІV та ХІХ сесій Харківської міської ради ХХІІІ скликання від 29.03.2000р. і від 27.12.2000р. та на підставі рішення виконавчого комітету Харкіської міської ради від 12.07.2000р. №994 між позивачем та виконавчим комітетом Харківської міської ради укладено додаткові угоди №1 до зазначених договорів оренди землі (т3 а.с.155,160), пункт 2.1 яких було змінено щодо плати за землю, яка за договором від 01.06.2000р. з 06.06.2000р. до 31.12.2001р. складає2260,83грн., а з 01.01.2002р - 2311,98грн. та за договором від 15.12.2000р. з 19.12.2000р. до 31.12.2001р. складає 973,30грн., а з 01.01.2002р. - 1431,33грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін, договору оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі оренди.

Суд першої інстанції також зазначив, що положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 № 309-VI щодо внесення змін до ч. ч. 4 та 5 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" можуть і повинні бути застосовані до орендних правовідносин, які виникають після набрання ним чинності, тобто до договорів (і, відповідно, розмірів орендної плати), які укладаються після набрання чинності зазначеним законом. Згідно із ст. 30 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України, плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно із ст.274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до п.288.1-288.3 ст.288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.98 р. № 161-XIV, визначено, що істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру. При цьому, згідно ст. 21 вказаного Закону, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

П. 288.4 ст.288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, про те що питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі оренди. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 03.06.2008 № 309-VI не містить вимог щодо приведення умов раніше укладених договорів оренди землі (в частині розміру орендної плати) у відповідність з цим Законом, тому суд першої інстанції правомірно вважав необґрунтованим винесення податкового повідомлення-рішення в частині донарахування підприємству грошового зобов'язання з орендної плати та штрафних санкцій, оскільки в силу вимог ст. 58 Конституції України норма ч. ч. 4, 5 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" не має зворотної дії до спірних орендних правовідносин.

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивачем укладено з ТОВ "Максистрой" договір підрядних робіт по ремонту крівлі адміністративної будівлі від 29.07.2011 року № 2/10, розташованої за адресою: вул.. Роганська,159, загальною площею 1460 м2, п.2.1.5 якого визначено, що підрядник має право самостійно залучати третіх осіб до виконання робіт по Договору, залишаючись при цьому відповідальним перед позивачем за дії третіх осіб. Вартість робіт по договору складає 85297,20 грн., в т.ч. ПДВ 14216,20 грн. (а.с.96-97, т.3).

ТОВ "Максистрой" має ліцензією серії АВ № 316232 (т.3 а.с.108) на виконання будівельно-монтажних робіт, тобто здійснення господарської діяльності, яка в силу норм Закону України "Про ліцензування господарської діяльності", Закону України "Про архітектурну діяльність", Закону України "Про основи містобудування" підлягає ліцензуванню.

Крім того, позивач мав взаємовідносини з ПП "БС-Сервіс"та ТОВ "Сталікс" з питань придбання ТМЦ та отримання послуг з заміни устаткування. Вказані правочини укладені в усній формі без дотримання вимог ст..208 ЦК України

На виконання умов договору позивачеві надані податкові накладні від 02.08.2011 року № 1, від 25.08.2011 рок № 15 (ТОВ "Максистрой) (т.3 а.с.113,114) ; від 16.09.2011 року № 38, від 30.03.2011 року № 65 (ПП "БС-Сервіс"); від 17.11.2010 року № 2471(т.3 а.с.149) (ТОВ "Сталікс") на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.

Із наявних у матеріалах справи платіжних доручень № 2451 від 25.08.2011 року, № 2242 від 02.08.2011 року, № 3878 від 17.11.2010 року, №2612 від 16.09.2011 року, № 813 від 30.03.2011 року виписок банку встановлено факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Виконання робіт підтверджується актами прийняття виконаних робіт, видатковими накладними, рахунками фактурами, (а.с.88-91, 94,98-100,110-112, 148, 153 т.3). Наявність придбаних ТМЦ та їх знаходження на підприємстві позивача підтверджується актом перевірки (стор. акту 32,67) які містять посилання на те, що за результатами інвентаризації надлишків або нестач не виявлено.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.198.1-198.3. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою, але не беззаперечною передумовою для визначення правильності формування податкового кредиту. Формування податкового кредиту відбувається не лише на підставі підписання договорів та виписування податкових накладних, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару, в іншому випадку право на податковий кредит у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності, а також із тим, що виконання зазначених договорів позивачем належним чином підтверджується долученими до матеріалів справи податковими накладними, фактом проведення повного розрахунку за договорами поставки, що податковим органом не заперечується. Відповідачем не наведено жодних доказів, які б підтверджували його доводи відносно недійсності податкових накладних та фіктивності проведених позивачем господарських операцій.

Посилання представника відповідача на те, що винесення даного оскаржуваного повідомлення рішення слугували акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 30.12.2011 № 6451/2305/34862195 "Про результаті документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Максистрой"з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2011 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Електроспецтех", ТОВ "Техенергоресурс", ТОВ "Промспец Консалтинг", ТОВ "Промбуд-Монтажінвест", ТОВ "Промтехноопт"їх реальності та повноті відображення в обліку"; довідки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 25.12.2011 року № 016/2305/32029853 "Про результати проведення зустрічної звірки ПП "БС-Сервіс"щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ"Промспецконсалтинг"їх реальності та повноти відображення у податковому обліку за період грудень 2010 року, січень-липень 2011 року; від 03.01.2012 року № 6/2305/32029853 "Про результати проведення зустрічної звірки ПП "БС-Сервіс"щодо документального підтвердження господарських операцій із платником податків ТОВ "Промтехноопт"їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень-вересень 2011 року"; листа ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 19.01.2012 року № 114/7/15-651, якими встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності контрагентами у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України, неподання податкової звітності, мають ознаки нереальності та мають ознаки умисного ухилення від сплати податку на додану вартість є безпідставними, оскільки, якщо особа не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру, що підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі №21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Крім того судовим розглядом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 року у справі 2а-253/12/2070 скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 0000852305 від 18.01.2012 року та № 0007092305 від 28.12.2011 року, винесені на підставі акту перевірки від 30.12.11 за №6451/2305/34862195, на підставі якого податковим органом зроблено висновок про нікчемність договорів, укладених позивачем з ТОВ "Максистрой". Рішення суду першої інстанції залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 року (а.с.124-131, т.3)

Тому, колегія суддів, ввважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки позивача про відсутність реальності господарських операцій з ТОВ "Максистрой", ПП "БС-Сервіс", ТОВ "Сталікс"та відповідно неправомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам із вказаним контрагентом необґрунтованими.

За змістом п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4,138.6 ст.138, п.14.1.228 ст. 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Зважаючи на наведені законодавчі приписи, а також на те, що судовим розглядом встановлено правомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП "БС-Сервіс"та ТОВ "Сталікс", колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, про правомірність віднесення до складу валових витрат вартість придбаних у вказаних контрагентів товарів.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ЗАТ АК "Промислово-інвестиційний банк" філія Комінтернівського відділення Промінвестбанку в м. Харкові укладено кредитний договір від 15.11.2005 року № 50 (а.с.3-28, т.3). За період, що підлягав перевірці позивачем до складу валових витрат за вказаним договором віднесено суму 3730373 грн. Отриманий за вказаним договором кредит (п.2.3 договору) надавався за цільовим призначенням: придбання обладнання -лінія, що складається з трьох одиниць обладнання згідно контракту DL-05-31 від 24.10.2005 року - флексографічної ротаційної машини NILPETER МО -3300, машина LeoMAT 400, машина NEO FOIL модель 3500; викуп частки в статутному фонді ТОВ "Марцек -Рогань", яка належить ТОВ "Marzek Etiketten". Обладнання придбане за контрактом DL-05-31 від 24.10.2005 року позивачем не використовувалося та реалізоване у попередньому звітному періоді ТОВ "Марбел-Рогань"за 15245,1 тис. грн. Корпоративні права Учасника ТОВ "Марбел-Рогань" продано фізичній особі ОСОБА_3, за ціною 5335479,12 грн. від операції позивачем отримано збитки у сумі 6928600,34 грн. та відповідно сума по придбанню корпоративних прав не компенсована доходами від їх продажу про що фахівцями податкового органу зроблено висновок, що нараховані за договором відсотки не пов'язані з господарською діяльністю у зв'язку із тим, що не компенсовані відповідними доходами.

Відповідно до п. 5.1, пп.5.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі по тексту Закон № 334/94), у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, валовими витратами виробництва та обігу визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. За змістом пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пункт 1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Таким чином, Закон № 334/94 прямо передбачає право платника податків віднести витрати до складу валових витрат за фактом сплати коштів за товари (роботи, послуги), які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і, як наслідок, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" у такого платника податку виникає право на формування податкового кредиту.

Статтею 57 ГК України передбачено, що статут суб'єкта господарювання обов'язково повинен містити відомості про порядок розподілу збитків. Отже, Господарський кодекс України передбачає, що від ведення господарської діяльності можна отримати не лише прибуток, але і збитки, і від цього господарська діяльність не перестає бути господарською. Положення п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94, ст. ст. 3, 42 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" встановлюють, що одержання прибутку не є неодмінним результатом і визначальною ознакою господарської діяльності, а є її метою, яка може як бути досягнутою, так і не бути досягнутою.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень та вважає обґрунтованим задоволення адміністративного позову в частині вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.02.2012 року № 0000270845.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір від 27.04.2011 року б/н про найм житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1.

При проведенні перевірки встановлено порушення п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", пп.164.2.1 п.164.2 ст.164 ПК України в частині не включення вартості оплати житлового приміщення до складу сукупного місячного доходу керівника підприємства, що призвело до неутримання, неперерахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 5390,73 грн., п.3.6 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА від 24.12.2010 року № 1020, в частині відображення доходів, що сплачувались фізичній особі у 1-3 кварталах 2011 року у рядку"157"декларації замість рядка "102".

Позивач скористався правом адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення -рішення, відповідно до приписів ст.56 ПК України. За результатами адміністративного оскарження відповідно до рішення ДПС України від 27.06.2012 року № 11702/6/10-2216 ППР від 15.02.2012 року № 0000280845 скасовано та залишено без змін ППР № 0000290845 про застосування штрафної санкції з урахуванням рішення ДПС у Харківської області від 20.04.2012 року № 2101/10/10-212 та збільшено на 4588,23 грн. податок з доходів фізичних осіб, з посиланням на порушення п.п.164.2.2 п.164.2 ст.164 ПК України, та застосовано штрафну санкцію у розмірі 689,24 грн. (а.с.1-9, т.2).

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. "б" пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Пунктом п.3.6. наказу ДПА України від 24.12.2010 року № 1020 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" у графі 5 "Ознака доходу" зазначається ознака доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. Згідно означеного додатку з ознакою доходу "102"відображаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору, крім доходів, зазначених в абзаці третьому пункту 4 підрозділу 1 розділу XX Кодексу (підпункт 164.2.2 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу) та з ознакою "157" дохід, виплачений самозайнятій особі (підпункт 165.1.36 пункту 165.1 статті 165 розділу IV, статей 177 та 178 розділу IV Кодексу).

Згідно п. 119.2 с. 119 ПК України,- неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Підпунктом 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

До суду першої, а ні до суду апеляційної інстанції представником відповідача, в порядку ст.71 КАС України, не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 не є самозайнятою особою, в розумінні положень пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України, тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, щодо задовлення позовних вимог позивача в цій частині його адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що дії відповідача, пов'язані, з прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

На думку колегії суддів, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2012 року по справі №2а-7512/12/2070 відповідає вимогам ст..159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильного застосував до спірних правовідносин сторін норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2012р. по справі № 2а-7512/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.

Повний текст ухвали виготовлений 10.12.2012 р.