Ухвала суду № 29118528, 28.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2012 р.Справа № 2а-5066/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2012р. по справі № 2а-5066/12/2070

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс" Ордена трудового червоного прапору ім. 60-річчя Радянської України третя особа: Харківська міська рада

про стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс" Ордена Трудового Червоного прапора ім. 60-річчя Радянської України, в якому просив стягнути з Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс" ордена Трудового Червоного Прапора ім. 60-річчя Радянської України (юридична адреса: 61001, м. Харків, вул. Молодої Гвардії, 5, код ЄДРПОУ 03328623, МФО 300852, р\р 2600830123031 у ООО "КБ Актив-Банк" м. Київ) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к.16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р\р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 24134567, УДК у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, за 2011 рік в сумі 651885,36 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем у звіті 10-ПІ невірно розраховано кількість місць для працевлаштування інвалідів -66 осіб, в той час, як мало бути 87 осіб. Також зазначив, що відповідно до вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" за невиконання відповідачем нормативу по працевлаштуванню інвалідів і не зайняттю інвалідами відповідних робочих місць, він зобов'язаний самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 651885,36 грн. Вказана сума заборгованості по адміністративно-господарським санкціям підтверджується розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій. Оскільки вищевказана сума відповідачем добровільно не сплачена, утворилась заборгованість у розмірі 651885,36 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року в задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2012р. та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Третя особа, Харківська міська рада, надала письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення

Сторони та третя особа в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік, наданого до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс" Ордена Трудового Червоного прапора ім. 60-річчя Радянської України у 2011 році становить 2182 осіб, середньооблікова чисельність інвалідів на підприємстві у 2011 році - 66 осіб, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві -87 осіб, фонд оплати праці штатних працівників в 2011 році склав 67734,0 тис.грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві в 2011 році складала 31042,16 грн.(а.с. 5).

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, суд першої дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а отже є такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньо облікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньо облікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Вказана вище адміністративно-господарська санкція застосовується за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

У відповідності до ч. 5 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, для яких це місце роботи є основним.

Працевлаштування - це система організаційних, економічних і правових заходів, направлених на забезпечення трудової зайнятості населення.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні "№ 875-ХІІ від 21 березня 1991 року підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що покладення на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, обов'язку працевлаштування інвалідів, передбачає виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, створення для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечення інших соціально-економічних гарантій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч.3 ст.18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Отже, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Наказом Державного комітету статистики №420 від 19.12.05 року затверджена форма статистичної звітності №3-ПН „Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Як свідчать письмові докази, до складу Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс" Ордена Трудового Червоного прапора ім. 60-річчя Радянської України до серпня 2011 року входили відокремлені структурні підрозділи, зокрема: Тролейбусне депо №3, Тролейбусне депо №2, Салтівське Трамвайне депо, Жовтневе трамвайне депо. Починаючи з серпня 2011 року розпочався процес реорганізації Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс" Ордена Трудового Червоного прапора ім. 60-річчя Радянської України на підставі Рішень Харківської міської ради № 402/11 від 17.08.11 року, № 104/10 від 26.05.2010 року (а.с.125-126). Рішенням Харківської міської ради від 06.04.11 року № 261/11(а.с.127) вирішено створити наступні унітарні комунальні підприємства: КП "Тролейбусне депо №3", КП "Тролейбусне депо №2", КП "Салтівське Трамвайне депо", КП "Жовтневе трамвайне депо", КП "Міськелектротранссервіс". Факт створення зазначених комунальних підприємств підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців(а.с.128-142).

Норматив щодо кількості працевлаштованих інвалідів встановлено та застосовано позивачем -Харківським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відносно страхувальника -юридичної особи відповідача. Розрахунок штрафної санкції, про стягнення якої просить позивач, також здійснено з урахуванням даних щодо розміру заробітної плати та чисельності працюючих в цілому по Харківському комунальному підприємству "Міськелектротранс" Ордена Трудового Червоного прапора ім. 60-річчя Радянської України.

Інформаційні листи Харківського міського центру зайнятості, які містяться в матеріалах справи свідчать, що відповідачем та його структурними підрозділами до Харківського міського центру зайнятості, подавалися звіти за формою № 3-ПН, в яких зазначено про наявність вакансій для працевлаштування робітників та вказано про потребу в працевлаштуванні саме інвалідів, а також надані копії звітів, які подавалися до Харківського міського центру зайнятості з січня по липень 2011 року (а.с.20-24, 38-73, 84-85).

Письмовими доказами, а саме даними по обліку кадрів відповідача з серпня по грудень 2011 року (а.с.114-119) підтверджується, що норматив працевлаштування інвалідів після скорочення чисельності працівників з серпня по грудень 2011 року було дотримано відповідачем.

Також, колегія суддів зазначає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Колегія суддів, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази зазначає, що на виконання вимог законодавства, Харківським комунальним підприємством "Міськелектротранс" Ордена Трудового Червоного прапора ім. 60-річчя Радянської України та його структурними підрозділами до Харківського міського центру зайнятості направлялася відповідна звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інвалідів, але робочі місця залишилися вакантними у зв'язку з ненаправленням для працевлаштування необхідного числа інвалідів уповноваженими органами, а з серпня 2011 року -норматив було дотримано.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, відтак на нього не може бути покладена відповідальність за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

На думку колегії суддів, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2012 року по справі №2а-5066/12/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильного застосував до спірних правовідносин сторін норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2012р. по справі № 2а-5066/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.