Постанова № 29113500, 06.02.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2013 року Справа № 812/447/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мирончук Н.В.

при секретарі судового засідання - Шибаєвої Т.В.

за участю представників сторін:

представника позивача: не прибув,

відповідача: не прибув,

розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську про визнання незаконними дії та скасування вимоги №4577 від 03.10.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Лисичанського міського управління пенсійного фонду України про визнання незаконними дії та скасування вимоги №4577 від 03.10.2012 року .

11 січня 2013 року ухвалою суду зазначений адміністративний позов був залишений без руху, оскільки не відповідав вимогам ст.106 КАС України з наданням строку для усунення недоліків.

22 січня 2013 року на адресу суду надійшов уточнений адміністративний позов.

В обґрунтування уточного позову позивачем зазначено, що позивач є приватним підприємцем та працює на єдиному податку.

03 жовтня 2012 року начальником УПФУ в м.Лисичанську було винесено постанову про сплату позивачем боргу в сумі 1414,80 грн., яка була передана на виконання до ВДВС м.Лисичанська.

22 листопада 2012 року позивач отримала постанову ВДВС м.Лисичанська №35268618 від 16.11.2012 року про стягнення з позивача боргу в сумі 1414,80 грн.

З діями посадових осіб УПФУ в м.Лисичанську та ВДВС м.Лисичанська позивач не згодна, у зв'язку з чим позивач просить суд визнати незаконними дії УПФУ в м.Лисичанську в частині складення вимоги №4577 від 03.10.2012 року про сплату боргу в сумі 1414,80грн. та відмінити вимогу.

Позивач у судове засідання не з'явилась, надала суду заяву, в якій просила суд розглянути справу за її відсутністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, судом про явку до суду був повідомлений належним чином, надав суду заперечення на адміністративний позов (а.с.33-34), в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі за необґрунтованістю.

Згідно ст. 55 Конституції України, права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому законодавством, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Виключно цим Законом визначаються платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків.

З 01.01.2011р. набрав чинності Закон України від 08.07.2010р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі, з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з пунктом 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення " Закону України від 08.07.2010р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ", суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року. Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Пунктом 6 ч.2 ст.17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страхувальник зобов'язаний перераховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду України.

Відповідно п.4 ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі, шляхом внесення відповідних сум страхових внесків на банківські рахунки відповідних виконавчих органів Пенсійного фонду України.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач - ОСОБА_1 зареєстрована виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 27.11.1997 року (а.с.19), є платником єдиного податку з 01.01.2012 року (а.с.20) та взятий на облік до УПФУ в м.Лисичанську як платник єдиного внеску (а.с.35).

Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Згідно Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік, поданого позивачем до Пенсійного фонду 17.03.2011 року, позивачем самостійно у звіті вказано, що фактично сплачено із зазначених ним самим, страхових внесків у сумі 756,00грн. (а.с.36).

Відповідно до картки особового рахунку громадянина - підприємця (фізичної особи) ОСОБА_1, за позивачем числиться заборгованість в сумі 1414,80 грн.(а.с.37-38).

У зв'язку з несплатою позивачем недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 1414,80 грн., відповідачем була позивачу направлена вимога про сплату боргу № Ф-4577 від 03.10.2012року на суму 1414,80 грн. (а.с.8), яка була отримана позивачем разом з повідомленням-розрахунком (а.с.9) - 05.10.2012 року (а.с.39).

Рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Згідно Закону України: "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Виключень або пільг щодо нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від фінансової відповідальності, законом не передбачено.

Статтею 18 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " встановлено, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є цільовим загальнообов'язковим платежем і підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати страхові внески в установлені строки і в повному обсязі відповідно до частини 2 статті 17 цього ж Закону.

Відповідно до статті 20 Закону, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно статті 106 Закону, сума страхових внесків, своєчасно не нарахованих та/або не сплачених страхувальниками у встановлені строки, вважається простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягується з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій, встановлених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимога позивача в частині скасування вимоги УПФУ в м.Лисичанстку № 4577 від 03.10.2012 року є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача щодо визнання незаконними дій посадових осіб УПФУ в м.Лисичанську в частині складання вимоги №4577 від 03.10.2012 року про стягнення боргу в сумі 1414,80 грн., залишається судом без задоволення з огляду на таке.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної особи прав (чи інтересів).

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Виходячи з вище викладеного, суд вважає, що позовні ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську про визнання незаконними дії та скасування вимоги №4577 від 03.10.2012 року не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку відмови у задоволенні позову судові витрати позивачу у справі, який не є суб'єктом владних повноважень, не повертаються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську про визнання незаконними дій та скасування вимоги №4577 від 03.10.2012 року - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Н.В. Мирончук