Ухвала суду № 29113496, 31.01.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4008/12

Головуючий у 1-й інстанції: Заброцька Л.О.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Матохнюка Д.Б. Совгири Д. І.

при секретарі: Бернацькій І.А.

за участю представників сторін:

представника позивача: Хоміча Олександра Олександровича,

представника відповідача: Лесика Віталія Васильовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000442330 від 06 серпня 2012 року.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 02 листопада 2012 року в задоволенні позову відмовив.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, Вінницьким окружним адміністративним судом встановлено, що з 20 липня по 24 липня 2012 року посадовою особою Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Вінницький завод пакувальних виробів "ВІНТАР" з питань достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ТОВ "Дніпропром" за травень - червень 2011 року та з ТОВ "Нафтогаз - Альянс" за серпень 2011 року.

В ході проведення перевірки перевіряючим зроблено висновок, що ТОВ "Вінницький завод пакувальних виробів "ВІНТАР" допущено порушення ст. 202, 203 ЦК України в частині недодержання їх вимог при вчиненні правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по операціям з ТОВ "Дніпропром" за травень - червень 2011 року; порушення п. 198.1 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку в сумі 48 000 грн., в тому числі по відповідним податковим періодам: за липень 2011 року - в сумі 23000 грн., за серпень 2011 року в сумі - 25000 грн.; порушення п. 198.1 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за червень 2011 року на суму 48000 грн.

Результати перевірки оформлено актом №1611/22/00383679 від 26.07.2012 р. (а.с.63-78).

Зазначені висновки перевірки знайшли своє відображення у прийнятому податковому повідомленні - рішенні №0000442330 від 06.08.2012 р. форми "В1", яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 48 000 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 24 000 грн. (а. с. 6).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було надано суду достатньо належних доказів, які свідчать про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України з боку позивача та, як наслідок, про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

П. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як встановлено Вінницьким окружним адміністративним судом та підтверджується матеріалами справи, 04 травня 2011 року між ТОВ "Вінницький завод пакувальних виробів " Вінтар " та ТОВ "Дніпропром" укладено договір поставки № 04/05, відповідно до якого, постачальник - ТОВ "Дніпропром" зобов'язується передати у власність покупця товар, у відповідності до товарних накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість у порядку та на умовах, встановлених цим договором. Номенклатура товару, його кількість, ціна та загальна вартість відображаються у відповідних товарних накладних, що є невід'ємною частиною цього договору. Поставка товару здійснюється окремими партіями, що узгоджується між сторонами на підставі заявок покупця, які можуть бути як усними, так і письмовими. (а.с.25-27)

На підтвердження здійснення даних господарських операцій позивачем надано суду накладну №47 від 10.06.2011 року на бичок в кількості 20000 кг. на суму 288000 грн., податкову накладну №47 від 10.06.20011 року та ветеринарне свідоцтво ВГ-04 № 651091, видане ТОВ "Дніпропром" щодо пред'явленої для огляду мороженої риби бичок б/г (а.с.30).

Крім того, як встановлено з акту, до перевірки було надано наступні копії ветеринарних свідоцтв: ветеринарне свідоцтво від 04.05.2011р. № ГГ-04 468801; ветеринарне свідоцтво від 23.05.2011р. № ГГ-04 468754; ветеринарне свідоцтво від 10.06.2011р. № ВГ-04 № 651091.

Актом перевірки позивача №1611/22/00383679 від 26.07.2012 року встановлено, що в ході оперативного відпрацювання ГВПМ Вінницької ОДПІ від Головного управління ветеринарної медицини в Дніпропетровській області отримано інформацію, що корінці ветеринарних свідоцтв серії ВГ-04 №651091 від 10.06.2011р, №468801 від 04.05.2011р, №468754 від 23.05.2011р, журнали реєстрації їх видачі, списані та знищені в зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Термін зберігання вище перелічених ветеринарних свідоцтв визначено на підставі "Переліку типових документів, що утворюються у діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств із зазначенням термінів зберігання документів", який затверджено наказом Головного Архівного Управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 р №41, та складає 2 роки.

Корінці ветеринарних свідоцтв Ф.№1,2,3 отриманих офіційними лікарями Дніпропетровської міської лікарні ветеринарної медицини за 2008-2009 роки, які підлягають знищенню та знищені на підставі актів від 20.01.2012 №1 та від 04.01.2011 №1 "Про виділення до знищення документів, що не підлягають зберіганню".

Ветеринарне свідоцтво ВГ-04 №651091від 10.06.2011 року офіційно видавалось в 2008 році. Ветеринарні свідоцтва ГГ-04 №468801 від 04.05.2011 року та ГГ-04 №468754 від 23.05.2011 року офіційно видавались в 2009 році.

Виходячи з вищевикладеного ветеринарні свідоцтва серії ВГ-04 №651091 від 10.06.2011р, №468801 від 04.05.2011р, №468754 від 23.05.2011р не видавались ТОВ "Дніпропром" у період з травня по червень 2011 року, а відтак підписи та зазначена в них інформація сфальсифіковані.

До матеріалів справи долучено копії двох товарно-транспортних накладних, одна з яких надана позивачем на момент перевірки, друга - долучена представником позивача до матеріалів справи.

Вказані товарно-транспортні накладні істотно різняться між собою в частині заповнення необхідних реквізитів, більш того вони різняться серіями (ААБ та ААК відповідно ), хоча стосуються одного вантажу.

Допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_1 - головний бухгалтер ТОВ "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" на запитання суду, щодо причин та обставин появи двох різних товарно-транспортних накладних від 10.06.2011 року стосовно одного і того ж вантажу не змогла дати конкретної відповіді.

Відповідно до п.3.2 договору поставки №04/05 від 04.05.2011 року, право власності на товар і ризик його загибелі або пошкодження переходять від постачальника до покупця у момент фактичної передачі товару покупцеві (уповноваженій ним особі).

Згідно з п.3.3 договору, моментом фактичної передачі товару від постачальника до покупця вважається підписання представником покупця товарно-транспортних документів, що посвідчують факт отримання товару.

Таким чином, виконання умов договору пов'язується, зокрема, з належним чином оформленими товарно-транспортними документами, якими є товарно-транспортні накладні.

Крім того, як обов'язкову умову виникнення права на податковий кредит Податковий кодекс України визначає, що придбання товарів повинно здійснюватись з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вказано в постанові Вінницького окружного адміністративного суду, на пропозицію суду надати належні та достатні докази в обґрунтування своїх позовних вимог (зокрема, докази щодо зберігання, подальшого використання придбаної продукції у власній господарській діяльності товариства), представник позивача заявив, що не бажає доводити факт, що отримана продукція використовувалась в господарській діяльності підприємства, та не вважає за необхідне надати або клопотати про витребування будь-яких інших доказів, оскільки рахує, що саме відповідач має доказувати правомірність свого рішення та надавати суду відповідні докази. Вказані обставини не заперечуються позивачем в апеляційній скарзі.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеного в інформаційному листі від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11 задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у податкового органу або платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що наявних в матеріалах справи доказів недостатньо для спростування доводів податкового органу щодо фактичного нездійснення господарської операції, а відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позову.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 05 лютого 2013 року .

Головуючий Курко О. П.

Судді Матохнюк Д.Б.

Совгира Д. І.