Рішення № 29112483, 29.01.2013, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 2011/309/2012

2/2011/2325/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Подус Г.С.,

при секретарі Коваленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укргазвидобування», третя особа Харківська обласна рада про стягнення частково несплаченого середнього заробітку за вимушений прогул, стягнення невиплаченого середнього заробітку за період невиконання рішення суду, сплати листів непрацездатності, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Дзержинського районного суду м. Харкова звернувся ОСОБА_1 з позовом до Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нефтегаз України» про стягнення частково несплаченого середнього заробітку за вимушений прогул, стягнення невиплаченого середнього заробітку за період невиконання рішення суду, сплати листів непрацездатності, відшкодування моральної шкоди. В процесі розгляду справи позивач відмовився від своїх позовних вимог в частині сплати листів непрацездатності.

В судовому засіданні відповідачем були надані документи: наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 18 липня 2012 року № 529 «Про реорганізацію Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нефтегаз України» та виписка зі Статуту Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», зареєстрованого 27.12.2012 р., - які свідчать про припинення діяльності ДК «Укргазвидобування». Згідно з пунктами 1.2., 2.1. Статуту ПАТ «Укргазвидобування» воно є правонаступником всіх майнових та немайнових прав та обовязків ДК «Укргазвидобування» НАК «Нефтегаз України» та має статус юридичної особи. Позивачем було заявлено клопотання в порядку ст. 37 ЦПК України про залучення до участі у справі правонаступника відповідача. Представник відповідача проти клопотання не заперечував, судом воно було задоволено, до участі у справі в якості відповідача залучено Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування».

В обґрунтування свого позову позивач посилався, на його думку, на неправильне застосування відповідачем при виплаті йому сум середнього заробітку за вимушений прогул ч.2 п.3 розділу ІІІ та п. 10 розділу ІV «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, невиконання відповідачем ст. 21 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-ІV в частині відрахування до Пенсійного фонду України страхових внесків з перерахованих йому сум середнього заробітку за вимушений прогул. Крім того, позивач вважає, що відповідач зобовязаний сплатити йому середній заробіток за триваючий до дійсного часу вимушений прогул у звязку з невиконанням рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.03.2010 р. про поновлення його на роботі та невиконанням ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.06.2011 року про встановлення способу та порядку виконання рішення. Також позивач послався на порушення його трудових та пенсійних прав, що має потягнути за собою відповідальність відповідача за заподіяну йому у звязку з цим моральну шкоду шляхом стягнення з ПАТ «Укргазвидобування» на його користь відшкодування збитків у відповідності до ст. 2371 КЗпП України, ч. 1 ст. 23 та ч. 1 ст. 1167 ЦК України.

Позивачем були надані суду розрахунки грошових сум, що підлягають стягненню з відповідача у відповідності до вимог «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 р. № 100.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали уточнені позовні вимоги в повному обсязі на підставах викладених в позовній заяві, звернувши увагу суду на наступне: факт невиконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.03.2010 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі; невиплату йому середнього заробітку за період з 04.06.2011 р. по дійсний час у звязку з триваючим вимушеним прогулом, недоплату середнього заробітку за вимушений прогул за період з 27.02.2008 р. по 03.06.2011 р. внаслідок здійсненного розрахунку з порушенням вимог «Порядку обчислення середньої заробітної плати»; відсутність перерахування страхових внесків до Пенсійного фонду України зі сплачених йому сум середнього заробітку; і як наслідок перерахованих порушень його трудових та пенсійних прав заподіяння йому моральної шкоди.

Представник третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог Харківської обласної ради, ОСОБА_3, вимоги позовної заяви підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, так як позов вважає обґрунтованим, беззаперечним, заснованим на нормах діючого законодавства.

Представник відповідача ПАТ «Укргазвидобування» ОСОБА_4 позов не визнав, заперечував проти його задоволення в повному обсязі. Пояснив суду, що розрахунок з позивачем за вимушений прогул проведений вірно, в повному обсязі та в точній відповідності до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», підстави у відповідача для відрахування страхових внесків до Пенсійного фонду України зі сплаченої ОСОБА_1 07.04.2011 р. суми за вимушений прогул відсутні, так як відповідач не вважає себе зобовязаним проводити такі відрахування в якості страховика у відповідності до пенсійного законодавства України. Також пояснив, що ОСОБА_1, на думку відповідача, має право у відповідності до ст. 7 Закону України «Про обовязкове державне пенсійне страхування» самостійно проводити відрахування страхових внесків до Пенсійного фонду. Крім того, відповідач вважає, що він не має підстав для сплати позивачу вимушеного прогулу з 04.06.2011 р. до дійсного часу, так як поновити його на посаді начальника ГПУ «Харківгазвидобування» неможливо у звязку з ліквідацією управління з 01.01.2011 р. Представник відповідача заперечував проти задоволення вимог позивача про стягнення суми відшкодування моральної шкоди у звязку з ненаданням позивачем доказів, що підтверджують моральну шкоду.

У відповідності до ст. 10 ЦПК України розгляд та вирішення цивільних справ в суді здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі положень ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом в ході розгляду справи встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

31 березня 2010 р. рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова (цивільна справа № 2-164/10) ОСОБА_1 був поновлений на роботі на посаді директора газопромислового управління «Харківгазовидобування» дочірньої компанії «Укргазвидобування» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» з 27 лютого 2008 року, та з відповідача на його користь стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 лютого 2008 року по 31 березня 2010 року з визначенням належних до сплати грошових сум у відповідності до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 р. № 100. В частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць рішення допущено до негайного виконання.

Ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 05 серпня 2010 р. рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 березня 2010 року залишено без змін і воно набрало законної сили. 20 вересня 2010 року ухвалою Верховного суду України відповідачу ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» відмовлено у відкритті касаційного провадження на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.03.2010 р. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 05.08.2010 р. у звязку з відсутністю порушення застосування норм матеріального та процесуального права.

В порядку виконавчого провадження відповідачем було виконано рішення Дзержинського районного суду м. Харкова в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27 лютого 2008 року по 31 березня 2010 року в сумі 241 636, 50 грн (Двісті сорок одна тисяча шістсот тридцять шість гривень, 50 коп.) шляхом перерахування вказаної суми 07 квітня 2011 р. на поточний рахунок ОСОБА_1 в Харківському відділенні ПАТ «Альфа-Банк».

В частині поновлення на роботі рішення суду від 31.03.2010 р. до дійсного часу не виконано.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.06.2011 р. на користь ОСОБА_1 стягнено середній заробіток за час вимушеної затримки виконання рішення суду від 31.03.2010 р. про поновлення його на роботі, з 1 квітня 2010 р. по 03 червня 2011 р. з визначенням належних до сплати грошових сум у відповідності до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, та з урахуванням обовязкових платежів до Пенсійного фонду України та інших обовязкових платежів. Ухвала суду від 03.06.2011 р. набрала законної сили 12 жовтня 2011 року у відповідності до ст. 319 ЦПК України в день проголошення ухвали апеляційного суду Харківської області.

26 червня 2012 р. відповідач перерахував на поточний рахунок ОСОБА_1 в Харківському відділенні ПАТ «Альфа-Банк» суму 111 087, 01 грн (Сто одинадцять тисяч вісімдесят сім гривень, 01 коп.) середнього заробітку за вимушений прогул за період з 01 квітня 2010 р. по 03 червня 2011 р. у відповідності до ухвали Дзержинського районного суду від 03 червня 2011 р. та на підставі виконавчого листа № 1-164 від 31.03.2010 р.

У відповідності до п. 3 розділу ІІІ «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, при обчисленні середньої заробітної плати включається винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років та таке інше. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років включається до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік.

Сплачені ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27.02.2008 р. по 31.03.2010 р. в розмірі 241 636, 50 грн (Двісті сорок одна тисяча шістсот тридцять шість гривень, 50 коп.) та з 01.04.2010 р. по 03.06.2011 р. в розмірі 111 087, 01 грн. (Сто одинадцять тисяч вісімдесят сім гривень, 01 коп.) не відповідають належній до сплати та розрахованій у відповідності до «Порядку обчислення середньої заробітної плати». Так, згідно довідці про середню заробітну плату, яку видало газопромислове управління «Харківгазвидобування» ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз Україна» від 31.12.2010 р. за вихідним № 8-012-4892-1 в розрахунок середньомісячної заробітної плати за жовтень 2007 р. включена сума 61, 11 грн (Шістдесят одна гривня, 11 коп.), що складає 1/12 частину 13-ї заробітної плати за 3 робочих дня в жовтні 2007 р. Проте в довідці про середньомісячну заробітну плату позивача, яка видана відповідачем від 19.03.2011 р. за вихідним № 13/2-011-1860 вищезазначена сума 13-ї заробітної плати за жовтень 2007 року не включена, що протирічить п. 3 розділу ІІІ вказаного «Порядку обчислення середньої заробітної плати» та потягнуло за собою невірність проведеного розрахунку, а в результаті зменшення належних позивачу до виплати за рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.03.2010 р. та за ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.06.2011 р. суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Таким чином, середньоденна заробітна плата на день звільнення склала 480, 63 грн (Чотириста вісімдесят гривень, 63 коп.), а середньомісячна 11 054, 49 грн (Одинадцять тисяч пятдесят чотири гривні, 49 коп.).

Відповідачем під час розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу не враховані вимоги п. 10 Розділу ІV «Порядку обчислення середньої заробітної плати». Після незаконного звільнення ОСОБА_1Я на посаду керівника газопромислового управління «Харківгазвидобування» був назначений ОСОБА_5, який пропрацював на цій посаді з 27 лютого 2008 року по 08 квітня 2010 р., потім виконуючим обовязки було призначено ОСОБА_6, що пропрацював з 09.04.2010 р. по 22.04.2011 р. За вказаний період вимушеного прогулу позивача, посадовий оклад за посадою, з якої його було звільнено збільшувався пять разів.

Посадовий оклад до звільнення та факт його підвищення за період вимушеного прогулу позивача підтверджується копіями особових рахунків посадових осіб, що працювали на цій посаді в період після звільнення позивача.

Згідно із п. 10 розділу ІV «Порядку обчислення середньої заробітної плати», у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Таке саме розяснення міститься і в листі Міністерства соціальної політики України від 26.06.2012 р. № 457/13/155-12. Крім того, в даному листі вказано, що коефіцієнт коригування визначається шляхом поділу окладу, який встановлено працівнику після підвищення, на оклад, який був у працівника до підвищення.

В результаті невірно виконаного відповідачем розрахунку були суттєво занижені суми виплат середнього заробітку за вимушений прогул і сума заборгованості відповідача становить: за період з 27.02.2008 р. по 31.03.2010 р. 113 182, 99 грн (Сто тринадцять тисяч сто вісімдесят дві гривні, 99 коп.), за період з 01.04.2010 р. по 03.06.2011 р. 127 332, 95 грн (Сто двадцять сім тисяч триста тридцять дві гривні, 95 коп.).

Враховуючи, що вимушений прогул ОСОБА_1 продовжується до дійсного часу, у відповідності зі ст. 236 КЗпП України у випадку затримання власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу, цей орган виносить рішення про виплату йому середнього заробітку або різниці заробітку за час затримки.

Відповідно до розрахунку, що надавався разом із позовною заявою та виконаному у відповідності до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», відповідач зобовязаний сплатити позивачу середній заробіток за вимушений прогул за період з 04.06.2011 р. по 10.12.2012 р., повязаний із затримкою виконання рішення суду від 31.03.2010 р. 311654, 76 грн. (Триста одинадцять тисяч шістсот пятдесят чотири гривень, 76 коп.).

Виконані та надані ОСОБА_1 суду розрахунки грошових сум зі стягнення з відповідача на його користь у вигляді доплати середнього заробітку за період вимушеного прогулу з 27.02.2008 р. по 03.06.2011 р. та стягнення суми триваючого вимушеного прогулу з 04.06.2011 р. по дійсний час обґрунтовані та відповідають положенням «Порядку обчислення середньої заробітної плати». Суд їх приймає як належні докази на підтвердження заявлених позовних вимог.

У відповідності до доводів, викладених позивачем в позові, суд прийшов до висновку про законність позовних вимог та вважає в цій частині їх такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, стягненню з ПАТ «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_1 підлягають наступні суми:

-частково не сплачений середній заробіток за вимушений прогул за період з 27.02.2008 р. по 31.03.2010 р. 113 182, 99 грн (Сто тринадцять тисяч сто вісімдесят дві гривні 99 коп.);

-частково несплачений середній заробіток за вимушений прогул за період з 01.04.2010 р. по 03.06.2011 р. 127 332, 76 грн (Сто двадцять сім тисяч триста тридцять дві гривні, 76 коп.);

-несплачений середній заробіток за вимушений прогул за період з 04.06.2011 р. по 10.12.2012 р. 311654, 76 грн. (Триста одинадцять тисяч шістсот пятдесят чотири гривень, 76 коп.).

- Відповідач на жоден розрахунок позивача по стягненню сум за вимушений прогул не надав своїх заперечень. Посилання відповідача в своїх письмових поясненнях на методику розрахунку сум виплат за вимушений прогул на підставі контракту від 08.12.2006 р. між ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» та ОСОБА_1 є непереконливими, та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, тому не можуть бути прийняті судом до уваги.

При виплаті позивачу середнього заробітку за вимушений прогул за період з 27.02.2008 р. по 31.03.2010 р. відповідачем з нарахованої та сплаченої суми 241 636, 50 (Двісті сорок одна тисяча шістсот тридцять шість гривень, 50 коп.) не здійснені відповідні відрахування до Пенсійного фонду України, чим порушені вимоги Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-ІV та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-ІV.

З перерахованої на поточний рахунок ОСОБА_1 в Харківському відділенні ПАТ «Альфа-Банк» 26 червня 2012 року суми 111 087, 01 грн середнього заробітку за вимушений прогул за період з 01 квітня 2010 р. по 03 червня 2011 р. відповідач виконав відрахування до Пенсійного фонду України, але не в повному обсязі, у звязку з тим, що наведена вище сума розрахована відповідачем невірно.

Згідно зі ст. 113 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», держава створює умови для функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування та гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав та законних інтересів осіб щодо здійснення пенсійних виплат та їх пенсійних активів, які враховуються на накопичувальних пенсійних рахунках.

Згідно ст.ст. 1, 7, 20 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та ст. 1, 6, 7, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» страхові внески є цільовим загальнообовязковим платежем, який здійснюється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Відповідач як страхувальник та платник в обовязковому порядку має нараховувати, обраховувати та сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески, подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом та нести відповідальність за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на нього обовязків.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 14 та ч. 1 ст. 15 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» відповідач є страхувальником. Та у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», також є платником єдиного внеску.

В розумінні наведених норм Закону ОСОБА_1 є застрахованою особою, але не є платником єдиного внеску.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» позивач та відповідач є суб'єктами системи накопичувального пенсійного забезпечення.

Аналогічні тлумачення містяться і в статтях 1 та 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування».

Ч. 2 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що для осіб, яким у відповідності до рішення суду нараховано середній заробіток за вимушений прогул, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.

Згідно абз. 8 ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Таку саме вимогу містить абз. 2 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування».

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов'язаний: 1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; 2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; 4) подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також персоніфікований облік коштів накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюються в порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

З урахуванням вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

Враховуючи, що судом встановлено факт невиконання відповідачем вимог пенсійного законодавства, а саме невиконані відрахування єдиного внеску по загальнообовязковому державному пенсійному страхуванню з сум виплат ОСОБА_1 за вимушений прогул у встановленому законом порядку, позовні вимоги в частині покладення зобовязання на ПАТ «Укргазвидобування» у відповідності до вимог ст. 21 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» провести розрахунки з Пенсійним фондом України (управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва), оплативши помісячно страхові внески з перерахованих і оплачених сум за періоди з 27 лютого 2008 року по 31 березня 2010 року, з 01 квітня 2010 року по 03 червня 2011 року з відображенням цього в щомісячній звітності пенсійному фонду України підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також підлягають задоволенню аналогічні вимоги позивача по сумі невиплаченого середнього заробітку за вимушений прогул з 04 червня 2011 року по 21 січня 2013 року.

Письмові заперечення відповідача про те, що ПАТ «Укргазвидобування» не зобовязане проводити відрахування єдиного внеску на загальнообовязкове державне пенсійне страхування з виплачених ОСОБА_1 сум не відповідають вимогам вищенаведеного пенсійного законодавства України. Крім того, заперечення відповідача є суперечливими та позбавлені логічного сенсу, так як за період 01.04.2010 р. по 03.06.2011 р. він здійснив відрахування до Пенсійного фонду України, таким чином визнавши себе страхувальником та платником єдиного внеску. Тому заперечення відповідача в цій частині позовних вимог не можуть бути прийняті судом до уваги.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам ОСОБА_1Я, в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми у відшкодування моральної шкоди, а також проаналізувавши матеріали справи та доведені обставини справи, суд прийшов до висновку, що вказані вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності до положень ст. 2371 КЗпП України, до юридичного складу, що є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих звязків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

Обовязок відповідача по відшкодуванню моральної шкоди виникає за умови, що моральні страждання працівника, або втрата ним втрата нормальних життєвих звязків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя стали наслідками порушення законних прав працівника, тобто існує причинний звязок між цими умовами.

Згідно з розясненнями, які містяться в Постанові Пленуму Верховного ОСОБА_5 України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, відповідно до ст. 2371 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що мають місце правові основи для стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди, так як судом встановлені факти порушення трудових та пенсійних прав позивача з боку відповідача. Такі обставини, як встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили незаконність звільнення ОСОБА_1, невиконання рішення суду в частині поновлення на посаді, недоплата сум середнього заробітку за вимушений прогул, відсутність перерахування єдиних внесків до Пенсійного фонду України свідчать про те, що позивачем втрачені нормальні життєві звязки та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. А саме врегулювання трудових та фінансових відносин з відповідачем шляхом звернення до різних офіційних інстанцій та до суду з відповідними позовами про захист своїх прав.

Проте суд вважає, що сума, заявлена позивачем до стягнення з відповідача в якості компенсації за спричинену моральну шкоду в розмірі 340 000,00 грн (Триста сорок тисяч гривень, 00 коп.) є завищеною та на думку суду не є співрозмірною нанесеній моральній шкоді, тому суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ПАТ «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_1 на відшкодування спричиненої йому моральної шкоди в сумі 5 000, 00 грн (Пять тисяч гривень, 00 коп.).

Заперечення відповідача про те, що заявлені ОСОБА_1 вимоги про відшкодування моральної шкоди є безпідставними та бездоказовими не приймаються судом до уваги, так як встановлені під час розгляду судом факти порушення прав позивача та надані ним в якості доказів судові рішення є беззаперечними доказами спричинення позивачу з боку відповідача моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст. 236, 2371 КЗпП України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_1 суму частково невиплаченого середнього заробітку за вимушений прогул за період з 27.02.2008 р. по 31.03.2010 р. в сумі 113182 грн. 99 коп. (Сто тринадцять тисяч сто вісімдесят дві грн. 99 копійок).

Стягнути з ПАТ «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_1 суму частково невиплаченого середнього заробітку за вимушений прогул з 01.04.2010 р. по 03.06.2011 р. в сумі 127332 грн. 95 коп. (Сто двадцять сім тисяч триста тридцять дві грн. 95 копійок).

Стягнути з ПАТ «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_1 суму невиплаченого середнього заробітку за вимушений прогул з 04.06.2011 р. по 10.12.2012 р. в сумі 311654 грн. 76 коп. 311654, 76 грн. (Триста одинадцять тисяч шістсот пятдесят чотири гривень, 76 коп.).

Зобов'язати ПАТ «Укргазвидобування» відповідно до вимог ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-ІV провести розрахунки з Пенсійним фондом України (управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва), оплативши помісячно страхові внески з перерахованих і оплаченої середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 27 лютого 2008 р. по 31 березня 2010 р. з відображенням цього в щомісячній звітності Пенсійному фонду України.

Зобов'язати ПАТ «Укргазвидобування» відповідно до вимог ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-ІV провести розрахунки з Пенсійним фондом України (управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва), оплативши помісячно страхові внески з перерахованих суми середньої заробітної плати за період невиконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі з 01.04.2010 р. по 03.06.2011г. з відображенням цього в щомісячній звітності Пенсійному фонду України.

Зобов'язати ПАТ «Укргазвидобування»відповідно до вимог ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058- ІV провести розрахунки з Пенсійним фондом України (управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва), оплативши помісячно страхові внески з суми середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу з 04.06.2011 р. по 10.12.2012 р. з відображенням цього в щомісячній звітності Пенсійному фонду України.

Стягнути з ПАТ «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди в розмірі 5000 ( п'ять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: