Рішення № 29111420, 17.12.2012, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

______________

Справа №: 22-ц/0190/8252/2012Головуючий суду першої інстанції:Проскурня С.М. Доповідач суду апеляційної інстанції:Ісаєв Г. А.

РІШЕННЯ

"17" грудня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіІсаєва Г.А. СуддівБелинчук Т.Г. Підлісної І.А. При секретаріРижих М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про примусове виконання обв'язку в натурі, виселення та скасування реєстрації місця проживання, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_10 на рішення Красногвардійського районного суду АР Крим від 15 жовтня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

Представник ОСОБА_6 - ОСОБА_11 звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що рішенням Красногвардійського районного суду АР Крим від 05 грудня 2011 року, було визнано договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 від 12.11.1999 р., укладеного між ОСОБА_12 та ОСОБА_7 недійсним. У зв'язку з тим, що ОСОБА_7 до теперішнього часу ОСОБА_6, як власнику зазначеного будинку на підставі договору дарування посвідченого П'ятихатською міською радою 01.10.1983р., майно не повернула, був змушений звернутися до суду із зазначеним позовом. Уточнивши позовні вимог, просив суд зобов'язати ОСОБА_7 повернути ОСОБА_6 в натурі належний будинок АДРЕСА_1 та звільнити його разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_9; виселити та скасувати реєстрацію ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за зазначеною адресою; стягнути з останніх на його користь судові витрати.

Рішенням Красногвардійського районного суду АР Крим від 15 жовтня 2012 року позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_7 повернути жилий будинок АДРЕСА_1 в натурі у власність ОСОБА_6, припинивши право власності на цей будинок ОСОБА_7

Виселено ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з жилого будинку АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.

Скасовано реєстрацію місця проживання ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в будинку АДРЕСА_1

Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, представник ОСОБА_7 - ОСОБА_10 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції ухвалено незаконне та необґрунтоване рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши ОСОБА_6, ОСОБА_7, їх представників, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов про покладення на відповідачів обов'язків по поверненню у власність ОСОБА_6 спірного житлового будинку, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки правочин, на підставі якого ОСОБА_7 набула права власності на будинок, визнаний судом недійсним, то власник майна має право з підстав передбачених ст. 391 ЦК України має право витребувати належне йому майно.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Судом встановлено, що за договором купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 від 12 листопада 1999 р., укладеного між ОСОБА_12, як представником ОСОБА_6 та ОСОБА_7, остання набула право власності на спірний будинок.

Відповідно до рішення Красногвардійського районного суду АР Крим від 05 грудня 2011 року, яке набрало законної сили, договір купівлі-продажу визнаний недійсним.

За правилами ст. 48 ЦК УРСР (1963 року), ч. 1 ст. 216 ЦК України за недійсним правочином кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі усе, що вона одержала за правочином.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачі підлягають виселенню із спірного будинку, оскільки у них відсутні правові підстави для користування цим майном.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_7 є власником спірного будинку, а тому її виселення можливо тільки з підстав передбачених Житловим Кодексом України, колегія суддів до уваги не приймає.

Відповідно до положень п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Таким чином, позивач скористався своїм правом на звернення до суду про застосування наслідків недійсності правочину, оскільки такий правочин був визнаний судом недійсним.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції припинив право власності ОСОБА_7 на спірний будинок і такий висновок суду є зайвим, оскільки рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).

Інші доводи апеляційної скарги не містять в собі посилань на правові підстави для висновку в тому, що рішення суду не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України і підлягає скасуванню за доводами апеляційної скарги.

Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази якими вони підтверджуються, правовідносини, та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил статті 60 ЦПК України.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 309, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_10 задовольнити частково.

Рішення Красногвардійського районного суду АР Крим від 15 жовтня 2012 року змінити.

Виключити з резолютивної частини рішення посилання суду на припинення права власності ОСОБА_7 на будинок АДРЕСА_1.

В решті рішення Красногвардійського районного суду АР Крим від 15 жовтня 2012 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: Ісаєв Г.А.

Белинчук Т.Г.

Підлісна І.А.