Ухвала суду № 29111203, 31.01.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"31" січня 2013 р. Справа № 5019/1285/11

За заявою Приватного підприємства фірми «Карпати Плюс» про визнання наказу таким що не підлягає виконанню

у справі за позовом Центрального військового клінічного санаторію «Хмільник»

до відповідача Приватне підприємство фірма «Карпати-плюс»

про стягнення в сумі 24330 грн. 00 коп.

орган виконання судового рішення: Відділ ДВС Рівненського міського управління юстиції

Суддя Мамченко Ю. А.

Представники:

від стягувача: представник не з'явився;

від боржника: представник не з'явився;

від органу виконання судового рішення : не з'явився

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського Рівненської області №5019/1285/11 від 06.09.2011 року за позовом Центрального військового клінічного санаторію «Хмільник» до Приватного підприємства фірми «Карпати-плюс» позов задоволено, стягнуто з Приватного підприємства фірми «Карпати-плюс» на користь Центрального військового клінічного санаторію «Хмільник» 24330,00 грн. заборгованості, 243,30 грн. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн..

Господарським судом Рівненської області видано наказ про примусове виконання рішення від 23.09.2011 року по справі №5019/1285/11.

23.01.2013 відповідач звернувся до суду з заявою про визнання наказу господарського суду Рівненської області у справі №5019/1285/11 таким, що не підлягає виконанню повністю, мотивуючи наступним: Приватне підприємство фірма «Карпати-плюс» заявила про зарахування зустрічних однорідних вимог і направила санаторію «Хмільник» угоду з відповідними умовами, що підтверджено повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення 19.10.2011 року. Заявник зазначає, що відповідно до ч.2 ст.601 ЦК України зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.

Представники сторін та органу виконання судового рішення у судове засідання не з'явились.

Приватне підприємство фірма «Карпати Плюс» про дату, час та місце розгляду заяви повідомлене належним чином, що стверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №3301304557329.

Відділ ДВС Рівненського міського управління юстиції про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином, що стверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №3301304557320.

Центральний військовий клінічний санаторій «Хмільник» про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином, що стверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №3301304557347.

Відповідно до положень ч.3 ст.117 ГПК України господарський суд розглядає заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і виносить ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви і вирішення спору по суті, суд визнав зазначену заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

12.10.2011 року ППФ «Карпати-плюс» звернулось до ЦВКС «Хмільник» із заявою про зарахування зустрічних вимог, в якій повідомило про припинення внаслідок зарахування однорідних зустрічних вимог зобов'язання між приватним підприємством та ЦВКС «Хмільник» в сумі 24341,52 грн., а також направила санаторію «Хмільник» угоду з відповідними умовами.

Станом на момент вирішення заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню доказів недійсності правочину про зарахування однорідних зустрічних вимог представниками сторін суду не надано.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до аналогічних положень статті 203 Господарського кодексу України та статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Також, за вимогами частини 2 статті 601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Однорідність цих вимог випливає із їх юридичної природи і матеріального змісту та не залежить від підстав виникнення зобов'язань. Зобов'язання сторін у даній справі є грошовими та однорідними за матеріальним змістом.

За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - односторонній правочин, який оформлюється заявою однією з сторін, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Згідно з п.22 листа ВГСУ №01-08/163 від 12.03.2009 року «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням, зокрема, зустрічних однорідних вимог; таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін. За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається.

Відповідно до ст.117 ГПК України, господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню. У разі, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з іншим причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконання судових рішень здійснюється на підставах та у спосіб, визначених цим законом та іншими законами та нормативно-правовими актами.

Вказаний закон не містить заборони щодо можливості виконання судового рішення шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог. Також не містять обмежень щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання судового рішення стаття 203 ГК України і стаття 602 ЦК України.

Аналогічну позицію викладено в Постановах ВГСУ №47/26-09 від 07.12.2010 року, №37/129-08 (33/206-07) від 24.11.2011 року та Постанові ВСУ від 09.12.2008 року.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що внаслідок зарахування однорідних грошових вимог у ППФ «Карпати-плюс» відсутній обов'язок щодо сплати за рішенням суду у справі №5019/1285/11 боргу в розмірі 24330,00 грн., відтак подану заяву слід задовольнити частково, визнати наказ по справі №5019/1285/11 від 23.09.2011 року таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 24330,00 грн..

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 86, 117 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного підприємства фірма «Карпати-плюс» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.

2. Наказ господарського суду Рівненської області №5019/1285/11 від 23.09.2011 року визнати таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 24330,00 грн..

Суддя Мамченко Ю.А.