Рішення № 29111141, 04.02.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" лютого 2013 р. Справа № 5019/1796/12

Суддя Войтюк В.Р. розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи - підприємця Бережного Євгена Володимировича

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р"

про стягнення в сумі 319 997 грн. 26 коп.

Представники:

позивача : Гуменчук О.В. дов. № 3356 від 08.08.11 р.

відповідача : Литвинюк Ю.В. дов. від 12.09.2012 р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Фізична особа-підприємець Бережной Євген Володимирович звернувся до господарського суду з позовом, у якому, з урахуваня заяви про зменшення позовних вимог (а.с.43 т.2), просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" 319 997 грн. 26 коп. заборгованості за поставлений товар, 8 165 грн. 96 коп. судових витрат та 1 131 грн. 29 коп. витрат на відрядження представника .

У судовому засіданні 04 лютого 2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у відзиві (а.с.44 т.2) та його представник у судовому засіданні 04 лютого 2012 року проти позову заперечили. Відповідач зазначає, що з 01 січня 2011 року взаємовідносини сторін відбувалися на позадоговірних умовах. Звертаючись до суду з позовною заявою позивач посилається на вимогу щодо сплати коштів від 07.09.2012 р., яку відповідач вважає безпідставною, оскільки, в ній зазначено недійсний договір поставки.

Позовні вимоги позивача відповідач не визнає через недотримання встановленої форми та змісту пред`явлення вимоги та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд , -

В С Т А Н О В И В:

14 січня 2009 року між фізичною особою-підприємцем Бережним Євгеном Володимировичем (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" (покупець) укладено Договір поставки № 102 з протоколом розбіжностей (а.с.10-12 т.1).

Згідно п. 1.1. Договорів Постачальник зобов'язався поставляти товари, а Покупець прийняти їх у власність згідно зі специфікацією й оплатити їх вартість за ціною, що зазначається в специфікації. В накладних вказується найменування товару його кількість, асортимент і ціна, не більша ніж у специфікації.

У п.10.1. договору зазначено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2009 року. Срок дії даного договору автоматично продовжується на термін один рік, якщо за 30 днів до закінчення його строку дії жодна із сторін не повідомить іншу в письмовій формі про свій намір змінити чи припинити його дію.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що одна із сторін заявила про припинення договору, термін дії останнього вважається продовженим на один рік - до 31 грудня 2010 року

Договір підписано сторонами і скріплено відбитками їх печаток.

В межах дії договору позивач поставив відповідачу товар на підставі товарно-транспортних накладних № ПЛЦ-439263 від 29.10.2010 р., ПЛЦ-439236 від 29.10.2010 р., ПЛЦ-439250 від 29.10.2010 р., ПЛЦ-439730 від 30.10.2010 р., ПЛЦ-442938 від 05.11.2010 р., ПЛЦ-445897 від 11.11.2010 р., ПЛЦ-450129 від 19.11.2010 р. на суму 1 237 грн. 10 коп.

Відповідно до умов п. 2.1. договору, покупець проводить оплату з відтермінуванням протягом 30 днів з моменту отримання товару.

Проте в порушення умов договору оплата відповідачем за отриманий товар не проведена.

Після закінчення терміну дії договору, на підставі усної домовленості позивач у період з 15 липня 2011 року по 20 квітня 2012 року поставляв відповідачу товари, що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.15-202 т.1).

Отримання товарів на підставі наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних відповідачем не заперечується.

10 вересня 2012 року позивач надіслав відповідачу претензію про погашення заборгованості за отриманий товар (а.с.203). Вказана претензія отримана відповідачем 25 вересня 2012 року (а.с.206), однак, заборгованість відповідача перед позивачем станом на день розгляду справи становить 319 997 грн. 26 коп.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від божника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 180 Господарського кодексу визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Згідно ст. 525 цього ж Кодексу, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Обов`язок належного виконання зобов`язання також встановлений ч.1 ст.193 ГК України.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі - продажу, за яким сторони не визначали строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар.

У зв'язку з чим, покупець (відповідач у даному випадку) був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, чого, як встановили суди, зроблено не було. Тобто, накладні, за якими відповідач отримав товар, є самостійними підставами виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Стосовно тверджень відповідача, що позивачем недотримано встановленої форми та змісту пред`явлення вимоги, суд зазначає наступне.

У інформаційному листі Вищого господарського суду від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" зазначено, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N 5002-8/481-2011).

Оскільки борг в сумі 319 997 грн. 26 коп. підтверджено належними доказами, наявними у матеріалах справи, відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги фізичної особи - підприємця Бережного Євгена Володимировича про стягнення з відповідача 319 997 грн. 26 коп. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У стягненні витрат на відрядження представника позивача в сумі 1 131 грн. 29 коп. суд відмовляє з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До інших витрат, у розумінні ст. 44 ГПК України, відносяться суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

Суд зазначає, що витрати на відрядження не відносяться до складу судових витрат по справі, так як дані витрати не пов'язані з розглядом справи. Водночас, норми Господарського процесуального кодексу України не містять визначень (як зокрема норми Цивільного процесуального кодексу України), котрі б прямо відносили ці витрати до судових витрат.

Наведена позиція узгоджуються з позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постановах № 01-9/18-223-29/221-10 від 06.06.2011 року, № 5004/63/12 від 27.09.2012 року, № 33/5005/17210/2011 від 20.11.2012 року.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

За умовами пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду (частина 1 вищезазначеної статті).

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з вказаним позовом позивачем згідно квитанції від 14 листопада 2012 року №ПН1089 перераховано до Державного бюджету України 8 165 грн. 96 коп. судового збору (а.с.9 т.1).

В ході розгляду справи позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог.

Оскільки сума зменшених позовних вимог становить 319 997 грн. 26 коп., то судовий збір, з урахуванням приписів Закону України "Про судовий збір", за їх розгляд має становити 6 399 грн. 95 коп.

На підставі вищевикладеного сплачений судовий збір в розмірі 1 766 грн. 01 коп. підлягає поверненню з Державного бюджету України фізичній особі - підприємцю Бережному Євгену Володимировичу.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Закону України "Про судовий збір", суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" (33001, м. Рівне, вул. Дворецька, буд. 93, код 31299420) на користь фізичної особи - підприємця Бережного Євгена Володимировича (95004, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Лермонтова, б.5, кв.53, ідентифікаційний номер 2710513190) 319 997 грн. 26 коп. заборгованості та 6 399 грн. 95 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.У задоволенні вимог фізичної особи - підприємця Бережного Євгена Володимировича про стягнення 1 131 грн. 29 коп. витрат на відрядження представника відмовити.

5. Ухвалою суду повернути фізичній особі - підприємцю Бережному Євгену Володимировичу (95004, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Лермонтова, б.5, кв.53, ідентифікаційний номер 2710513190) з Державного бюджету України 1 766 грн. 01 коп. судового збору.

Повне рішення складено 06.02.2013 р.

Суддя Войтюк В.Р.