Рішення № 29111126, 04.02.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.02.2013Справа №5002-24/ 4646-2012

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь

до відповідача Фізичної особи-підприємця Дарчіняна Мгера Артаваздовича, АР Крим, м. Алушта

про стягнення 27002,82 грн.

Суддя Колосова Г.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача - Панна О.О., представник, дов. №4 від 09.01.2013;

Від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фізичної особи-підприємця Дарчіняна Мгера Артаваздовича про стягнення 27002,82 грн. в тому числі: 23728,43 грн. - основної заборгованості, 751,29 грн. - пені, 2372,84 грн. - штраф 10%, 150,26 грн. - 3% річних.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем обов'язків зі сплати орендної плати за Договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1208 від 13.07.2011, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із даним позовом.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач явку свого представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не відомі. Про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням. Кореспонденція повернута з відміткою пошти «за зазначеною адресою не проживає», «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 23-27, 41-49).

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В пункті 11 Інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» №01-8/123 від 15.03.2007 Вищий господарський суд України зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

13.07.2011 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Орендодавець) в особі виконуючого обов'язки начальника Бруй В.В. з одного боку та Фізичною особою-підприємцем Дарчіняном Мгерем Артаваздовичем (Орендар) з іншого боку, укладено договір оренди №1208 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (а.с. 13-15).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в термінове платне користування об'єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення №1-18-1-20, №1-22-1-34 загальною площею 238,8 кв.м. на першому поверсі адміністративно-виробничої будівлі літ. А (реєстровий номер будівлі 01125591.84.ЖЛКХЯП101), розташованої за адресою: м. Ялта, вул. Рузвельта, 3, що перебуває на балансі Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт», вартість об'єкта нерухомого майна визначена згідно зі звітом про оцінку на 01.12.2010 і становить без урахування ПДВ 1223700,00 грн.

Згідно з пунктом 1.2 Договору майно передається в оренду з метою розміщення Інтернет - кафе.

Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, зазначений у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання-передачі Майна. Акт приймання-передачі орендованого державного майна з боку сторони, яка передає майно, підписується як Орендодавцем, так і Балансоутримувачем майна (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786, або за результатами конкурсу на право оренди державного майна становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку оренди - травень 2011 року 10850,14 грн.

Згідно з пунктом 3.6 Договору орендна плата перераховується в державний бюджет і Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, що випливає за звітним. Платежі орендної плати розподіляються таким способом: 70% до державного бюджету, 30% орендної плати на розрахунковий рахунок Балансоутримувача.

Орендна плата, за кожний місяць оренди перераховується в державний бюджет Орендарем самостійно у порядку, встановленому даним Договором.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Нарахування пені за несвоєчасну або не в повному обсязі перераховану орендну плату припиняється через один рік від дня, коли орендна плата повинна була бути сплачена (пункт 3.7 Договору).

Згідно з пунктом 10.1 Договору даний Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, і діє з 13.07.2011 до 13.06.2014 року включно.

Актом приймання-передачі орендованого майна, який складений 13.07.2011 передано нерухоме майно відповідно до Договору оренди, який підписаний та скріплений відповідними печатками (а.с. 16).

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.09.2012 по справі №5002-16/2453-2012 позов було задоволено, стягнуто з Фізичної особи - підприємця Дарчіняна Мгера Артавадзовича на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіки Крим та м. Севастополі суму боргу із орендної плати у розмірі 75499,94 грн. за період з 13.07.2011 по 30.06.2012 включно, 4904,71 грн. - пені; 10 % штрафу у розмірі 7549,99 грн.; 3 % річних в сумі 966,63 грн., розірвано договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1208 від 13 липня 2011 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіки Крим та м. Севастополі та Фізичною особою - підприємцем Дарчіняном Мгером Артавадзовичем (а.с. 18-20).

Однак, Орендар не сплатив орендну плату за період з 01.07.2012 по 05.10.2012. Позивач вважає несплату орендної плати невиконанням відповідачем своїх зобов'язань передбачених договором оренди, що й стало підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості у розмірі 23728,43 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, судом встановлено невиконання відповідачем своїх обов'язків за Договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності стягнуто з відповідача заборгованість та розірвано Договір оренди №1208 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 13.07.2011.

Матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності у розмірі 23728,43 грн. за період з 01.07.2012 по 05.10.2012, отже дана сума заборгованості повинна бути стягнута з відповідача.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 751,29 грн. пені за період з 16.08.2012 по 04.12.2012.

Відповідно до пункту 3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно частини 2 статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Заявлена позивачем сума пені перерахована судом, підтверджується матеріалами справи та визнана судом обґрунтованою, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне задовольнити вимогу про стягнення пені у розмірі 751,29 грн. за період з 16.08.2012 по 04.12.2012.

Крім того, позивач просить суд стягнути 3% річних від простроченої суми боргу за період з 16.08.2012 по 04.12.2012 у розмірі 150,26 грн. та штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості на 05.10.2012 у розмірі 2372,84 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Згідно частини 2 статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку, пунктом 3.8 Договору передбачено, що у разі, якщо заборгованість з орендної плати становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості у співвідношенні визначеному в пункті 3.6 цього Договору.

Перевіривши розрахунок позивача, суд вважає його обґрунтованим, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 150,26 грн. та штрафу у розмірі 10% - 2372,84 грн. підлягають задоволенню.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, сторонами не надано, в той час, відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Судовий збір покладається на відповідача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 06.02.2013

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дарчіняна Мгера Артаваздовича на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі заборгованість із орендної плати у розмірі 23728,43 грн., пеню - 751,29 грн., штраф 10% - 2372,84 грн., 3 % річних - 150,26 грн.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дарчіняна Мгера Артаваздовича на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі 1609,50 грн. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Г.Г. Колосова