Ухвала суду № 29109375, 05.02.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1805/10151/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - ГрищенкоНомер провадження 22-ц/788/153/13 Суддя-доповідач - Семеній Л. І. Категорія - 51

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2013 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Семеній Л. І.,

суддів - Кононенко О. Ю., Шевченка В. А.,

за участю секретаря - Кияненко Н.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду у м. Суми цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 листопада 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління праці та соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 листопада 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на необґрунтованість рішення суду та порушення норм матеріального права, просить скасувати вказане рішення суду та постановити нове, яким його позовні вимоги задовольнити.

При цьому, зазначає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми, які діяли на момент прийняття рішення про видачу автомобіля його батьку ОСОБА_3, тобто Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1997 року №999 (далі - Порядок від 08.09.1997 року).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача Пономаренка О.В., який заперечив проти задоволення скарги, дослідивши матеріали справи й перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що заявником не дотримано вимог Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 року №999 (далі - Порядок від 19.07.2006 року).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції позивач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.7, 21).

ОСОБА_3 був інвалідом війни І групи та перебував на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення по забезпеченню спеціальним автотранспортом.

23.06.2005 року згідно з Порядком від 08.09.1997 року він був забезпечений спецавтотранспортом - автомобілем марки „Мерседес-Бенц С-180", 1997 року випуску, з об'ємом двигуна 1799 куб.см, номер шасі НОМЕР_1, що був визнаний гуманітарною допомогою.

Після смерті ОСОБА_3, ГУПСЗН Сумської ОДА надало 03.03.2010 року дозвіл на перереєстрацію цього автомобіля його дружині ОСОБА_5, як члену сім'ї та інваліду 2 групи, з передачею права керування ним ОСОБА_2 (а.с.11,45).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с.9).

Позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про зняття автомобіля з балансового обліку та надання йому дозволу для перереєстрації вказаного автомобіля на своє ім'я, як на члена сім'ї, який на час смерті інваліда проживав і був зареєстрованим за місцем проживання і реєстрації інваліда, на підставі п.37 Порядку від 08.09.1997 року.

Листом від 21.08.2012 року ГУПСЗН Сумської ОДА повідомило заявнику, що питання забезпечення інвалідів автомобілями в якості гуманітарної допомоги врегульоване Порядком від 19.07.2006 року, тому автомобіль може бути перереєстрований на нього лише після сплати ним податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля (а.с.15).

Відповідно до п.37 Порядку від 08.09.1997 року, який діяв на момент забезпечення інваліда ОСОБА_3 автомобілем у 2005 році, після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений безоплатно або на пільгових умовах, залишається його сім'ї та знімається з обліку в органах соціального захисту населення.

Зазначений вище Порядок від 08.09.1997 року був визнаний таким, що втратив чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999 "Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями".

На час смерті матері позивача, якій спірний автомобіль за рішенням суду був переданий у користування як гуманітарна допомога, тобто на момент виникнення спірних правовідносин, діяв Порядок від 19.07.2006 року, що набув чинності 09.08.2006 року.

Постановою Кабінету Міністрів України №826 від 08.09.2010 року до вказаного Порядку було внесено зміни до п.41 та його редакція передбачає, що після смерті інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через головне управління соціального захисту і користувався менше ніж 10 років, може бути переданий у власність одному з членів сім'ї інваліда за рішенням Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля.

З матеріалів справи вбачається, що загальний строк користування спірним автомобілем, який визнаний гуманітарною допомогою та був у користуванні інвалідів ОСОБА_3 та ОСОБА_5, складає 4 роки 3 місяці.

Позивач із заявою до відповідача про намір сплатити відповідні податки і збори за митне оформлення спірного автомобіля не звертався, відповідних документів, необхідних для порушення ГУПСЗН Сумської ОДА питання перед Комісією з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України, не надавав.

Таким чином, позивачем не реалізоване право на отримання автомобіля у власність, оскільки не дотримано процедури, визначеної Порядком від 19.07.2006 року.

За таких обставин суд першої інстанції повно з'ясував обставини у даній справі, дав належну оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами та на підставі досліджених в судовому засіданні доказів та вимог закону, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Посилання апелянта на те, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми, які діяли на момент прийняття рішення про передачу автомобіля його батьку, тобто Порядку від 08.09.1997 року не ґрунтуються на нормах права, оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли з моменту смерті матері позивача та врегульовані саме Порядком від 19.07.2006 року.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин, оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 листопада 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -

З оригіналом згідно: суддя Л.І.Семеній