Рішення № 29109265, 24.01.2013, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 0541/6404/2012

Провадженя № 2/266/116/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2013 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Шишиліна О.Г.,

при секретарі Матус Т.В.

за участю:

представників позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Донецька залізниця»в особі вагонного депо Маріуполь про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в сумі 5000 грн. В обґрунтування вимог зазначив, що 04.08.2011р. була переведена провідником пасажирського вагону в резерв провідників 2 групи за контрактом. в Державному підприємстві «Донецька залізниця»вагонне депо Маріуполь. 17.02.2012 року на станції Бєлгород при проходженні прикордонь-митного контролю, відбулася затримка поїзду №78 сполученням «Маріуполь-Москва»на 14 хвилин. Причиною затримки стало оформлення адміністративного матеріалу у відношенні її як провідника вагону №12 з приводу здійснення нею перевезення, комерційної партії товару. 01.05.2012 року відповідач звільнив її за п. 8 ст. 36 КЗпП України за умовами абзацу «б»п.18 розділу 6 контракту. При звільненні їй видано трудову книжку, але копію наказу про звільнення їй не було видано. Отримала копію наказу тільки 04.10.2012р. після особистого звернення до відповідача, тому просить поновити строк звернення до суду. З даним звільненням не згодна, так як вважає його незаконним, оскільки вимоги контракту не порушувала, а наказ про звільнення винесено за відсутністю на те підстав та з порушенням діючого законодавства.

Позивач у судове засідання не зявився, надавши права своєму представнику представляти її права у суді, який у судовому засіданні підтвердив викладенні у позовній заяві обставини, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала і пояснила, що позивач була звільнена з законних підстав. Крім того позивач звернулась з позовом до суду в порушення місячного строку, прямо вказаному у ст. 233 КЗпП України без додання до позовної заяви будь-яких документів, підтверджуючих поважність причин щодо його поновлення. Так, позивач була звільнена 01.05.2012р. тому, строк, для звернення до суду, закінчився 01.06.2012р. На день звільнення позивача для адміністрації відповідача був святковий день, а для позивача був робочий день. Позивачка була ознайомлена з наказом про звільнення 28.04.2012р. та у цей день отримала трудову книжку, що також підтверджується власноручним підписом у особовій картці № 12-6 позивача.

Суд вислухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В силу ст. 9 Конвенції МОП №158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця», ст.10 ЦПК України саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази обґрунтованості звільнення працівника.

Судом встановлено, що 04.08.2011 року позивач була переведена в Державне підприємство «Донецька залізниця»в Вагонне депо Маріуполь провідником пасажирських вагонів в резерв провідників 2 групи, про що зроблено відповідний запис в трудовій книжці. 04.08.2011 року відповідачем з нею було укладено контакт №317 строком до 04.08.2016 року.(а.с. 6-10). Абзацем «б»п.18 розділу 6 контракту передбачені додаткові підстави припинення та розірвання контракту, а саме допущення порушення прикордонних та митних правил при перетинанні державного кордону України.

17.04.2012 року адміністрацією депо ОСОБА_3 було повідомлено про майбутнє звільнення.(а.с. 11)

Згідно запису №29 в трудовій книжці, позивача звільнено 01.05.2012р. з підстав передбачених контрактом за п.8 ст.36 КЗпП України, про що видано наказ №636/ОС від 28.04.2012р. (а.с.5). З цього наказу вбачається, що позивача звільнено з підстав передбачених контрактом за ст.36 п.8 КЗпП України у звязку з встановленням обставин порушення позивачем абзацу «б»п.18 розділу 6 контракту. За змістом наказу вбачається, що 17.02.2012 року по станції Бєлгород при проходжені прикордонно-митного контролю відбулася затримка поїзду №78 сполученням «Маріуполь-Москва»під керівництвом начальника поїзда ОСОБА_4 на 14 хвилин. Причина затримки поїзда оформлення матеріалу по справі адміністративного правопорядку у відношенні провідника пасажирського вагону №12 ОСОБА_3 Розслідування встановило, що начальник поїзда ОСОБА_4 про факт затримки поїзда по станції Бєлгородд не повідомив керівництво вагонного депо Маріуполь і приховав факт провозу провідником штабного вагону ОСОБА_3 комерційної партії товару. (а.с. 12).

Як вбачається із змісту пункту 18 «б»контракту - контракт припиняється у випадку допущення порушення прикордонних та митних правил при перетині державного кордону України.

Згідно ч. 3 ст. 21 КЗпП України, контракт є трудовим договором, який встановлює права, обовязки, а також відповідальність працівника, який уклав трудовий контракт із власником.

Виходячи із змісту п. 18 «б»контракту № 317 від 04.08.2011 р., та положень ч. 3 статті 21 КЗпП України передбачена можливість дострокового припинення контракту лише за допущення порушення прикордонних та митних правил при перетині державного кордону України.

Таким чином трудовий договір міг бути припинений на підставі пункту 18 «б»тільки у випадку встановлення факту порушення прикордонних та митних правил при перетині державного кордону України саме позивачем.

Як встановлено судом поїзд №78 сполученням «Маріуполь-Москва»було затримано на ст.. Бєлгород 17.02.2012р. на 14 хвилин у звязку із виявленням порушень правил перетинання державного кордону Російської Федерації. Як зазначено в ОСОБА_1 причина затримання висадка пасажира. Вина поїзної бригади не встановлено. Які саме вчинені порушення не зазначено. Прізвище порушника зазначено «Арьева»(а.с.30). В Протоколі про адміністративне правопорушення від 16.03.2012р. зазначено що 17.02.2012р. в 00:20 часов на ст.. «Бєлгород»при проведенні митного контролю, в поїзді №78 сполученням «Маріуполь-Москва»в вагоні №12 громадянка ОСОБА_5 незаконно перемістила через митний кордон не задекларований товар, що є порушенням ст.27.10 ОСОБА_6 З вказаного протоколу вбачається, що він складався не під час встановлення обставин і у відсутність ОСОБА_3 (а.с.27) Згідно особистих пояснень наданих роботодавцю від 18.02.2012р. позивач зазначив, що 17.02.2012р. працівниками митної служби ст.. Бєлгород у пасажирки виявлено пакет комплектуючих деталей (а.с.68). В судовому засіданні представник відповідача вказав, що саме ці обставини були підставою звільнення позивача з роботи.

Згідно пояснень представника позивача рішень щодо встановлення вини ОСОБА_5 у скоєнні вищезазначеного порушення компетентними органами не приймалося, а відповідачем доказів встановлення вини позивача не надано.

Таким чином судом встановлено, що відповідач звільнивши позивача за п. 8 ст. 36 КЗпП України застосував положення абзацу «б»п.18 розділу 6 контракту повязуючи звільнення із допущенням ОСОБА_3 порушень прикордонних та митних правил при перетині державного кордону РФ, а ні державного кордону України. Крім того, належних доказів встановлення вини (притягнення до адміністративної відповідальності) позивача у вищезазначених подіях, що відбулися 17.02.2012р. на кордоні РФ суду відповідачем не надано.

В п.18 Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів»зазначено, що суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення.

Одже з урахуванням наведеного, наказ про звільнення позивача за п.8 ст.36 КЗпП України видано без законних підстав.

Таким чином, вимоги позивача про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Сума середнього заробітку, яка підлягає стягненню на користь позивача вирішується на підставі п.п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженою Постановою КМ України від 08.02.1995 р. №100. Згідно довідки №2 від 14.01.2013 року наданої відповідачем кількість нормо годин роботи провідника пасажирського вагону в період вимушеного прогулу склала 1419. Середньогодина заробітна плата складає 18,93 грн. Таким чином сума вимушеного прогулу яка підлягає стягненню на користь позивачки складає 26861,67 грн. (18,93*1419).(а.с.65)

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн. Відповідно до ч.1 ст..2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Суд вважає що позивачем не доведено обставин моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків які вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тому у стягненні моральної шкоди слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст..233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Ч.2 ст. 47 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Як вбачається з наданої позивачем копії наказу останній отримав його 04.10.2012р. після особистого звернення, що не заперечується представником відповідача.(а.с. 69).

Як вбачається з обставин справи ініціатором розірвання договору являється відповідач, одже видача копії наказу позивачу є обовязковою. З урахуванням того, що можливість звернутися до суду с позовом у позивача зявилась тільки після отримання наказу про звільнення 04.10.2012г. з обґрунтуванням обставин з якими відповідач повязував видання наказу, звернення до суду з позовом 05.11.2012р. є у межах місячного строку, встановленого ст.. 233 КЗпП України.

За таких обставин суд вважає, що пропущений позивачем строк звернення до суду в частині вимог про визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає поновленню.

Доводи відповідача, що позивач отримав наказ разом із трудовою книжкою 28.04.2012р. не є слушними з вищезазначених обставин:

Як вбачається з копії наказу наданого позивачем, вона засвідчена уповноваженою особою і скріплена печаткою відповідача, підпису в графі про ознайомлення з наказом позивача - не містить, замість цього вписано запис «акт», в тому ж рядку графа дата - не заповнена. Нижче позивач власноруч зазначив дату отримання копії 04.10.2012р. про що поставив підпис. Видачу цієї копії 04.10.2012р. в судовому засіданні представник відповідача підтвердив, але вказав, що цю копію позивач отримав вдруге (а.с. 69).

На спростування дати отримання наказу відповідач надав свій примірник копії наказу, з якого вбачається, що підпису в графі про ознайомлення з наказом позивача - не містить, замість цього вписано запис «акт», в тому ж рядку графа дата заповнена датою «28.04.2012». Нижче позивач власноруч поставив підпис. В судовому засіданні представник позивача заперечував проти зазначеної в наказі дати, вказав що дата вписана відповідачем вже після видання його копії позивачу 04.10.2012р. (а.с. 89).

Таким чином, з урахуванням дослідження копій наказу наданих сторонами і обґрунтованості доводів сторін, суд надає перевагу відомостям, що містяться в копії наказу наданого позивачем, оскільки на день видачі копії наказу позивачу, графа дата була не заповнена. Доказів про отримання позивачем копії наказу повторно відповідач не надав.

Керуючись ст. 10, 60, 209, 212, 213, 215, 367 ЦПК України, ст. ст. 21, 235, 2371 КЗПП України,

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_3 строк для звернення до суду в частині вимог про визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

ОСОБА_7 Аркадіївни до Державного підприємства «Донецька залізниця»в особі вагонного депо Маріуполь про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати Наказ (розпорядження) №636/ОС від 01.05.2012р. начальника вагонного депо Маріуполь Державного підприємства «Донецька залізниця»про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_3.

Поновити ОСОБА_3 на посаді провідника пасажирського вагону резерв провідників 2 групи Державного підприємства «Донецька залізниця»вагонного депо Маріуполь з 01.05.2012 року.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця»(код 01074957) на користь ОСОБА_3 (іпн НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 26861,67 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця»(код 01074957) в дохід держави судовий збір у розмірі 214,60 гривень.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді провідника пасажирського вагону резерв провідників 2 групи Державного підприємства «Донецька залізниця»вагонного депо Маріуполь.

В задоволені інших позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі через Приморський районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:Шишилін О. Г.