Постанова № 29106046, 21.01.2013, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 407/1160/2012

п/с 2-а/174/8/2013

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2013 р. м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Ілюшик І.А., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Вільногірську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Дніпропетровській області про визнання нечинною та скасування постанови про повернення виконавчого документу,

в с т а н о в и в:

28.12.2012 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, в якому вона посилається на те, що у відповідача знаходився на виконанні виконавчий лист виданий 17.05.2012 року на виконання постанови Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 31.12.2010 року про зобов'язання УПФУ в м. Вільногірську здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що

24.12.2012 року вона отримала поштою постанову відповідача про повернення виконавчого документу від 30.11.2012 року ВП № 35155720, яку вважає такою, що винесена з порушенням норм законодавства, оскільки виконавчий документ повернуто на підставі п.9 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження», але не існує передбаченої даним пунктом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Просить позов задовольнити, визнавши нечинною постанову від 30.11.2012 року про повернення виконавчого документу, скасувати вказану постанову.

В судове засідання позивачка не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність та просила позов задовольнити (а.с. 11).

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи

(а.с. 13, 21).

В зв'язку з неявкою сторін в судове засідання справу розглянуто в порядку письмового провадження. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

27.08.2012 року ОСОБА_1 видано виконавчий лист по справі № 2а-396/10/0407 щодо зобов'язання УПФУ в м. Вільногірську Дніпропетровської області здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням підвищення в розмір 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по

31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 р. та по дату винесення постанови суду

31 грудня 2010 року (включно), виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленого ч. 1 ст. 28 ЗУ № 1058 «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», з урахуванням фактично отриманих нею сум підвищення пенсії як дитині війни, визнавши незаконною бездіяльність відповідача стосовно нездійснення цього перерахунку та невиплати позивачеві пенсії за зазначені періоди часу у відповідності до вказаних норм законодавства (а.с. 18).

30.11.2012 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 винесено постанову про повернення виконавчого документу - виконавчого листа № 2а-396/10/0407, виданого 27.08.2012 року (виконавче провадження № 35155720), на підставі п.9 ч.1 ст.47 та ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» з посиланням на те, що згідно листа боржника від

21.11.2012 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 проведено, але виплата сум буде здійснена додатковими відомостями при надходженні коштів на рахунки Управління, при цьому, мотивуючи своє рішення, державний виконавець як на підставу повернення виконавчого документу посилається на рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 року та 25.01.12 року (а.с. 5-8).

Таким чином, постанова суду в частині зобов'язання боржника здійснити

ОСОБА_1 виплату пенсії з підвищенням її розміру як дитині війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», залишилась невиконаною.

Відповідно до поштового конверта, який міститься в матеріалах справи, постанова про повернення виконавчого документа направлена ОСОБА_1 21.12.2012 року (а.с. 9). Позивачка посилається на те, що вказану постанову отримала 24.12.2012 року, позов подала до суду 28.12.2012 року, тобто з дотриманням встановленого законом десятиденного строку.

Згідно ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.47 вищевказаного Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Слід зазначити, що з резолютивної частини постанови суду від

31 грудня 2010 року, що викладена у виконавчому листі, вбачається, що судом ухвалено постанову зобов'язального характеру, яка не передбачає можливість звернення стягнення на майно чи кошти боржника. У той же час, застосування державним виконавцем положень п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону, як підставу повернення виконавчого документа стягувачеві, можлива лише при виконанні рішень майнового характеру, зокрема про стягнення грошових коштів або про звернення стягнення на майно.

Згідно ст. 124 Конституції України рішення суду ухвалюється іменем України та є обовязковим для виконання. Обовязковість виконання судових рішень закріплена також нормами КАС України. Так, статтею 14 КАС України передбачено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Крім того, обовязкове виконання рішення суду, в тому числі, субєктами наділеними владними повноваженнями, покладається також конвенцією «Про захист прав та свобод людини», яка ратифікована ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод»від 17.07.1997 року. Отже, її положення є обовязковими для виконання Україною. Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України.

У справі «Кечко проти України»(рішення від 8 листопада 2005 року) Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року у справі «Півень проти України»та від 7 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Росії», державний орган не може посилатися на відсутність коштів щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. Відсутність грошових коштів не є для влади держави виправданням для невиконання рішення суду. Неможливість виконання рішень, що вступили в законну силу, є втручанням у право на майно.

Таким чином, посилання суб'єктів владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиплати ОСОБА_1 пенсії з підвищенням її розміру як дитині війни, судом до уваги не приймається.

Посилання державного виконавця при прийнятті рішення щодо повернення виконавчих документів позивачу на рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 року та 25.01.12 року, що на думку державного виконавця є обставиною, яка виключає можливість виконання рішення в повному обсязі, є необґрунтованим, виходячи із викладеного вище.

Відповідачем не надано суду достатніх та належних доказів у підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, матеріали справи не містять відомості про те, що відповідачем було перевірено спроможність боржника виплатити нараховану суму заборгованості, не було застосовано жодних заходів впливу на боржника щодо спонукання його у добровільному порядку здійснити виплату вже перерахованих сум, тобто відсутні докази здійснення державним виконавцем усіх можливих дій, спрямованих на виконання рішення. Тому питання щодо винесення постанови про повернення виконавчого листа було вирішено лише на підставі листа від боржника, яким останній повідомляє про можливу виплату коштів у разі надходження грошових коштів на рахунки Управління ПФУ в м. Вільногірську.

У зв'язку з цим суд вважає, що у відповідача були відсутні законні підстави для винесення постанови про повернення виконавчого листа з підстав, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», а тому вимоги позивачки про скасування постанови державного виконавця про повернення виконавчого листа є обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачкою було заявлено позовні вимоги, зокрема, про визнання нечинною спірної постанови державного виконавця.

Відповідно до статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Встановлені статтями 105, 162 КАС України способи захисту порушеного права не є вичерпними. Разом з тим, деякі зі встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Виходячи з цього, суд вважає за необхідне визнати постанову державного виконавця про повернення виконавчого документу незаконною, оскільки вона постановлена з порушенням норм діючого законодавства.

У відповідності до ст.94 КАС України на користь позивача з Державного бюджету України підлягають стягненню понесені витрати - судовий збір в сумі 32 гр. 19 коп., які підтверджені документально (а.с. 2).

Керуючись ст. ст. 17, 86, 94, 159, 160-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Дніпропетровській області про визнання нечинною та скасування постанови про повернення виконавчого документу задовольнити частково.

Визнати незаконною постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 від 30.11.2012 р. про повернення виконавчого документу стягувачеві.

Скасувати постанову державного виконавця управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Дніпропетровській області постанови про повернення ОСОБА_1 виконавчого листа № 2а-396/10/0407, виданого 27 серпня 2012 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 32 гр. 19 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Вільногірській міський адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копію постанови, не пізніше наступного дня з дня її постановлення, надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення сторонам.

Суддя

Вільногірського міського суду ОСОБА_3