Ухвала суду № 29101997, 28.01.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-80/12/0170/2

28.01.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 18.10.12 у справі № 2а-80/12/0170/2

за позовом Приватного підприємства "Артек-Союз" (вул. Павленка, 2 а оф. 3, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М.Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

заявник апеляційної скарги: Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М.Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.10.2012 адміністративний позов Приватного підприємства «Артек-Союз» задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим №0012382301 від 06.12.2011.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи Приватне підприємство «Артек-Союз» (далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0012382301 від 06.12.2011, згідно з яким нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 201944,00 грн., застосовані штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те,що під час проведення відповідачем позапланової невиїзної перевірки з питань взаємовідносин з фірмою «Олівер» за лютий 2011 року було прийнято необґрунтоване рішення про нарахування суми податку, вказане рішення було прийнято без з'ясування обставин справи, вивчення первинних матеріалів бухгалтерського та податкового обліку, внаслідок безпідставного зменшення сум податкового кредиту по податку на додану вартість.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи 06.12.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0012382301, згідно з яким нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 201944,00 грн., застосовані штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.

Передумовою нарахування позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість став акт №16966/23-/30741489 від 18.11.2011 позапланової невиїзної перевірки позивача з питань взаємовідносин з фірмою «Олівер» за лютий 2011року.

Перевіркою зафіксовано порушення позивачем підпункту 14.1.191 статті 14 , пункту 49.1 статті49, пункту 185.1 статті 185, пункту187.1 статті187, пункту188.1. статті188, пункту198.1, пункту198.2, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України: занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за лютий 2011 року у сумі 201944,00 грн.

Пунктом 201.6. статті 201 Податкового кодексу України визначає, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту по податку на додану вартість з причин встановлення факту відсутності реального отримання ним товару-продуктів харчування -по договору, укладеному з Фірмою «Олівер» через наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та Фірмою «Олівер» 01.11.2011 був укладений договір № 01/11 -01, предметом якого було постачання останнім овочів.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що Фірма «Олівер» у лютому 2011 року здійснила постачання позивачу продуктів харчування по витратним накладним №ЛО-0208011 від 08.02.2011 на суму 454046,20 грн.( в тому числі податок на додану вартість - 75674,37 грн.), №Ол-0202014 від 02.02.2011 - на суму 757620,30 грн. ( в тому числі податок на додану вартість- 126270грн.).

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що постачання товару на адресу позивача у січні - лютому 2011 року також підтверджено оформленими Фірмою «Олівер» податковими накладними №31 від 08.01.2011на суму 572274 грн.( в тому числі податок на додану вартість 95379 грн.), № 83 від 08.02.2011на суму 454046,20 грн. ( в тому числі податок на додану вартість 75674,37 грн.), № 35 від 02.02.2011на суму 757620,30 грн. (в тому числі податок на додану вартість- в сумі 126270 грн.).

Судова колегія зазначає, що згідно висновку експертизи №24 від 12.09.2012, при вивченні бухгалтерської документації позивача встановлено придбання ним у Фірми «Олівер» у січні 2011 року продуктів харчування на суму 572274,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість - 95379,00 грн. ) по витратної накладної №ОЛ-0108002. Експертом встановлено, що позивач оплатив вартість товару, придбаного у Фірми «Олівер» у січні 2011 року, шляхом перерахування 18.02.2011 572274,00 грн.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що позивач товар, придбаний у Фірми «Олівер» у січні-лютому 2011 року, в подальшому реалізовував військовим частинам на виконання умов договору № 286/2/8/11/1, укладеного 15.01.2011 з Міністерством оборони України.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів неотримання позивачем товару від Фірми «Олівер» в обсягах, відображений в бухгалтерської та податкової звітності платника податків, подальшої реалізації військовим частинам продуктів харчування, придбаних у інших постачальників колегії суддів не надано. Висновки перевіряючих, що викладені в акті перевірки від 18.11.2011 №16966/23/30741489 не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

За таких умов факти порушення позивачем підпункту 14.1.191 статті 14 , пункту 49.1 статті49, пункту 185.1 статті 185, пункту187.1 статті187, пункту188.1. статті188, пункту198.1, пункту198.2, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України слід вважати неналежно встановленим, отже, нарахування позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 201944,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1,00грн.- неправомірно.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що виписка обслуговуючого позивача банку підтверджує перерахування 09.03.2011 Фірми «Олівер» 1098000,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість 183000,00грн.) в якості оплати вартості продуктів харчування.

Помилковими вважаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо безпідставності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість за лютий 2011 року, оскільки згідно з податковою звітністю позивача по податку на додану вартість за лютий 2011 року ним сформований кредит за вказаний період часу у розмірі 201944,37 грн. суми податку, по взаємовідносинам з Фірмою «Олівер». На час формування податкового кредиту за лютий 2011 року позивачем не тільки отримані товари, частково сплачена їх вартість, але і здійснено їх використання в господарській діяльності.

Отже, приймаючи до уваги наявність доказів оформлення податкових накладних, часткове проведення розрахунків платником податків, отримання ним товару, подальшу його реалізацію на виконання умов укладеного ним договору, позивач мав право віднести у лютому 2011 року до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені фірмі «Олівер» під час розрахунків за придбаний у них товар, а також визначенні останнім у оформлених ним документах.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття податкового повідомлення-рішення №0012382301 від 06.12.2011, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.10.2012 у справі № 2а-80/12/0170/2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко