Постанова № 29101900, 06.02.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2013 р. Справа № 2а/0470/1855/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріЛісна А.М. за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_4 Тараско О.П, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська про визнання нечинним рішення та виконання невчиненої дії

ВСТАНОВИВ:

27.01.2012 року позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить суд:

- визнати нечинним рішення Лівобережного районного центру зайнятості про позбавлення позивача статусу безробітного та зняття з обліку як такого, що шукає роботу з 18.11.2011 року із застосуванням наслідків відновлення становища, яке існувало до порушення;

- зобов'язати Лівобережний районний центр зайнятості виконати невчинені дії, а саме: внести до персональної карки позивача розрахунковий рахунок НОМЕР_1, відкритий в ПАТ "Банк Кредит Дніпро", рахунок установи уповноваженого банку № 2560390113002 в ПАТ "Банк Кредит Дніпро", МФО 305749, ЄДРПОУ 14352406, здійснити перерахунок починаючи з 25.11.2011 року з урахуванням рівня інфляції та інших передбачених законодавством у таких випадках розрахунків, та перерахувати встановлені мені суми грошових виплат на рахунок внесений до моєї персональної картки.

- стягнути моральну шкоду у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2012 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду від 13.11.2012 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2012 року без змін.

12.12.2012 року справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2012 року позовну заяву залишено без руху.

03.01.2013 року до відділу діловодства суду надійшли документи від позивача на виконання вимог ухвали суду від 13.12.2012 року.

Ухвалою суду від 09.01.2013 року відкрито провадження у адміністративній справі.

Ухвалою суду від 16.01.2013 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про забезпечення доказів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позбавлення відповідачем позивача статусу безробітного та у зв'язку з чим допомоги по безробіттю на тій підставі, що останній є адвокатом є протиправним. Позивач зазначає, що на момент отримання статусу безробітного мав діюче свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, про те не займався адвокатською діяльністю та не отримував доходу від здійснення адвокатської діяльності. Позивач зазначає, що адвокат, який не укладає угоди про надання правової допомоги, не є зайнятою особою, а отже може отримати статус безробітного та допомогу по безробіттю. Позивач також наголос на тому, що адвокат не є громадянином, який самостійно забезпечує себе роботою, у розумінні Закону України «Про зайнятість населення».

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, у зв'язку з наступним. Під час надання позивачу статусу безробітного останнім не було повідомлено відповідача про наявність свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. На адресу відповідача надійшов лист від Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № 08 від 25.01.2012 року, у якому зазначено про те, що позивач має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та набув статус адвоката з 18.11.2011 року. Після отримання даної інформації відповідач наказом від 25.01.2012 року позбавив позивача статусу безробітного та припинив виплату допомоги по безробіттю на підставі п.п.1 п.1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у зв'язку з працевлаштуванням позивача. Відповідач зазначає, що наявність у позивача діючого свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю відносить останнього до громадян, які самостійно забезпечують себе роботою, у розумінні Закону України «Про зайнятість населення».

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Щодо підсудності справи Дніпропетровському окружному адміністративному суду.

Суд зазначає, що у позовній заяві позивач об'єднав декілька позовних вимог, одні з яких - щодо скасування наказу про позбавлення статусу безробітного підсудні окружному адміністративному суду на підставі п.1 ч.1 ст. 18 КАС України, а інші - щодо виплати допомоги по безробіттю підсудні місцевим загальним судам як адміністративним на підставі п.4 ч.1 ст. 18 КАС України.

Згідно ч.1 ст. 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою. Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.

Таким чином, справа підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду.

Судом також встановлено, що позивач 18.11.2011 року звернувся до відповідача для отримання статусу безробітного та допомоги по безробіттю, що підтверджується копією персональної картки позивача № 045611111800018, копія якої знаходиться у матеріалах справи.

Наказом відповідача від 25.11.2011 року № НТ-111125 позивачу надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

Судом встановлено, що позивач не надавав відповідачу інформацію про наявність у позивача діючого свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, оскільки у переліку документів, які позивач надавав відповідачу, відсутня копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю позивача.

На адресу відповідача надійшов лист від Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № 08 від 25.01.2012 року, у якому зазначено про те, що позивач має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та набув статус адвоката з 18.11.2011 року.

Після отримання даної інформації відповідач наказом від 25.01.2012 року позбавив позивача статусу безробітного та припинив виплату допомоги по безробіттю на підставі п.п.1 п.1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у зв'язку з працевлаштуванням позивача. Суд зазначає, що частиною 3 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" від від 01.03.1991 року (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначено категорії громадян, які належать до зайнятого населення, зокрема це - громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про адвокатуру" від 19.12.1992 року (чинного на час виникнення спірних правовідносин), адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Адвокатські об'єднання письмово повідомляють місцеві органи влади про свою реєстрацію, а адвокати - про одержання свідоцтва на право займатися адвокатською діяльністю.

Адвокати та адвокатські об'єднання відкривають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках на території України, а у встановленому чинним законодавством порядку - і в іноземних банках, мають печатку і штамп із своїм найменуванням.

Адвокат та його помічник користуються правом на відпустку, на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування сплачуються адвокатом та його помічником відповідно до закону. Адвокат та його помічник мають право на надання їм усіх видів матеріального забезпечення та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням відповідно до закону.

Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

У разі участі адвоката у кримінальній справі за призначенням та при звільненні громадянина від оплати юридичної допомоги через його малозабезпеченість оплата праці адвоката здійснюється за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок призначення адвоката для подання юридичної допомоги громадянам визначається кримінально-процесуальним законодавством.

Якщо договір розривається достроково, оплата праці адвоката провадиться за фактично виконану роботу. У разі неналежного виконання доручення на вимогу громадянина або юридичної особи, які уклали договір з адвокатом чи з адвокатським об'єднанням, внесена плата повертається їм повністю або частково, а при виникненні спору - за рішенням суду.

Суд зазначає, що згідно пункту 4 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначено що законодавством України можуть передбачатися й інші категорії зайнятого населення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності 01.01.2011 року, особи, які забезпечують себе роботою самостійно це особи, які займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями

Згідно п.14.1.226 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

На підставі аналізу вказаних вище норм законодавства України суд доходить до висновку, що особа, яка має діюче свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю належить до осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, тобто відноситься до зайнятого населення і не може бути визнана безробітною.

Суд не приймає посилання скаржника на те, що адвокатською діяльністю він не займається, оскільки відповідно до приписів ч.2 ст. 2 Закону України "Про адвокатуру" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління, тому робота на інших посадах не виключає можливості зайняття адвокатською діяльністю.

Судом також не приймається посилання позивач на Книгу обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, як на доказ того, що останній не здійснює адвокатську діяльність, оскільки вказану книгу позивач заповнює особисто.

Факт отримання даної книги свідчить про реєстрацію позивача у податкових органах та про його намір здійснювати адвокатську діяльність.

Згідно ч.1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" (чинного на час виникнення спірних праовідносин) зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Отже, сам факт не отримання доходу від адвокатської діяльності протягом певного часу за наявності діючого свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, не може бути підставою для реєстрацію особи як безробітного та отримання допомоги по безробіттю.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач правомірно своїм наказом від 25.01.2012 року позбавив позивача статусу безробітного на підставі на підставі п.п.1 п.1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у зв'язку з працевлаштуванням позивача

На підставі викладеного суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання нечинним рішення Лівобережного районного центру зайнятості про позбавлення позивача статусу безробітного та зняття з обліку як такого, що шукає роботу з 18.11.2011 року із застосуванням наслідків відновлення становища, яке існувало до порушення; зобов'язати Лівобережний районний центр зайнятості виконавти невчинені дії, а саме: внести до персональної карки позивача розрахунковий рахунок НОМЕР_1, відкритий в ПАТ "Банк Кредит Дніпро", рахунок установи уповноваженого банку № 2560390113002 в ПАТ "Банк Кредит Дніпро", МФО 305749, ЄДРПОУ 14352406, здійснити перерахунок починаючи з 25.11.2011 року з урахуванням рівня інфляції та інших передбачених законодавством у таких випадках розрахунків, та перерахувати встановлені мені суми грошових виплат на рахунок внесений до моєї персональної картки.

Згідно ч.1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Оскільки судом встановлено правомірність дій відповідача, то права, свободи та законні інтереси позивача не порушені діями відповідача, а тому суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.

У відповідності до статті 94 КАС України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.2, 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська про визнання нечинним рішення та виконання не вчиненої дії - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 06 лютого 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 06.02.2013 СуддяС.В. Златін С.В. Златін