Постанова № 29100939, 31.01.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2013 р.Справа № 5017/2562/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Соколовій Ю.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Скрябікова В.Г. (довіреність № 82 від 28.12.2012 року)

від відповідача: Алексєєнко О.Ю. (довіреність № 54 від 16.01.2013 року)

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини А 3438

на рішення господарського суду Одеської області від „24" жовтня 2012 року

по справі № 5017/2562/2012

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго", м. Одеса

до Військової частини А 3438, м. Одеса

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, м. Одеса

про стягнення 17 573,19 грн.

В С Т А Н О В И В:

30.08.2012 року Відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" (далі по тексту - позивач, Постачальник) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Військової частини А 3438 (далі по тексту - відповідач, Споживач) заборгованості в сумі 17 573,19 грн., з яких: 240,21 грн. - збитки від інфляції, 2 848,51 грн. - 3 % річних та 14 484,47 грн. - пеня. Також позивач просив стягнути на свою користь з відповідача судові витрати, понесені при розгляді справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач свої зобов'язання по укладеному між сторонами договору про постачання електричної енергії в частині сплати за фактично отриману/спожиту активну та реактивну електроенергію своєчасно та в повному обсязі не виконував, в зв'язку з чим йому і були нараховані збитки від інфляції, 3 % річних та пеня.

В якості третьої особи позивачем зазначено Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси (далі по тексту - третя особа), який залучено місцевим господарським судом до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.10.2012 року по справі № 5017/2562/2012 (суддя Невінгловська Ю.М.) позовні вимоги ВАТ „Одесаобленерго" задоволені повністю. Стягнуто з ВЧ А3438 на користь ВАТ „Одесаобленерго" 14 484 грн. 47 коп. пені, 2 848 грн. 51 коп. - 3 % річних, 240 грн. 21 коп. збитків від інфляції та 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач порушив умови договору та норми чинного законодавства, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказами, а тому позовні вимоги є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На виконання даного рішення господарським судом Одеської області 09.11.2012 року видано відповідний наказ.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ВЧ А3438 звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд в оскаржуваній частині рішення повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

За твердженням скаржника, його не було повідомлено належним чином про час та місце слухання справи.

На думку скаржника, ВЧ А3438 не отримує коштів із бюджету на оплату отриманої/спожитої електроенергії, а такий обов'язок покладено на КЕВ м. Одеси, який і повинен розраховуватися за отриману/спожиту електроенергію військовою частиною.

Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він та його представник в судовому засіданні просили апеляційну скаргу ВЧ А3438 залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

КЕВ м. Одеси відзив на апеляційну скаргу ВЧ А3438 до суду апеляційної інстанції не надав та його представник в судове засідання 31.01.2013 року не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про що свідчить відповідне поштове повідомлення б/н від 08.01.2013 року а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу і відзив на неї, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, позивач - ВАТ „Одесаобленерго" та відповідач - ВЧ А3438 знаходяться в договірних відносинах по поставці, отриманню, споживанню електроенергії та її користуванням.

Так, 03.08.2009 року між ВАТ „Одесаобленерго" в особі Комінтернівського РЕМ та ВЧ А3438 укладено договір № К-116 про постачання електричної енергії разом із додатками, які є невід'ємною частиною цього договору (т.1 а.с.83-99), відповідно до умов якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії -межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію визначена додатком „Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" між постачальником та споживачем або інша межа обумовлена окремим додатком до договору (розділ 1 Договору).

Згідно з п.2.1 Договору, що під час виконання умов цього договору з питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Відповідно до п.п.2.2.2 Договору, постачальник електричної енергії зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток „Обсяги постачання електричної енергії споживачу"); забезпечити отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності для кожної площадок вимірювання, погодженої сторонами в додатку „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Умовами п.п.2.3.2, 2.3.3, 2.3.4 Договору встановлено обов'язок споживача: дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановки; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків „Порядок розрахунків" та „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Відповідно до п.7.1 Договору, облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.

Згідно з умовами „Порядку розрахунків", що є додатком № 5 до договору №К-116 від 03.08.2009 року, розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електроенергії приймається місяць з 30 (31) числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. Споживач здійснює повну оплату вартості спожитої електричної енергії за розрахунковий період один раз за фактичними показниками засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком. Обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається за „Актом про обсяги спожитої електроенергії" за показниками розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до графіка зняття показів. Акт про обсяги переданої субспоживачу електричної енергії узгоджується з основним споживачем. При відсутності представника постачальника на обумовлену „Графіком зняття показів засобів обліку" дату, споживач самостійно проводить зняття показів розрахункових приладів обліку, оформлює „Акт про обсяги спожитої електричної енергії" та надає його постачальнику не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п.9.4 Договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2009 року. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов. Оскільки, як вбачається з наявних матеріалів справи, жодною стороною не було заявлено про припинення дії вказаного договору або його перегляд, договір є діючим.

12.01.2012 року ВАТ „Одесаобленерго" в особі Комінтернівського РЕМ та ВЧ А3438 було укладена додаткова угода до договору про постачання електричної енергії від 03.08.2009 року № К-116 (т.1 а.с.107), відповідно до умов якої платником за вищезазначеним договором визначено Квартирно-експлуатаційний відділ м.Одеси. Пунктом 1 даної додаткової угоди, встановлено, що рахунки за спожиту споживачем електроенергію отримує сам споживач, оплата рахунків споживача здійснюється платником, який надає копії платіжних доручень споживачу. Також, згідно із п.1 Додаткової угоди, відповідальність щодо здійснення своєчасної оплати за електричну енергію та інші платежі несе споживач - Військова частина А 3438.

На виконання умов договору від 03.08.2009 року № К-116, в період з серпня 2011 року по березень 2012 року ВАТ „Одесаобленерго" поставляло, а ВЧ А3438 отримувала та споживала активну та реактивну електроенергію, що підтверджується складеними та підписаними сторонами відповідними актами (т.1 а.с.15, 17, 19, 21, 23, 25, 27, 28, 30, 31, 33, 34, 36, 37, 39, 40).

ВАТ „Одесаобленерго" виставлялися ВЧ А3438 рахунки-фактури з розшифровками за кожен місяць щодо оплати вартості спожитої електроенергії з серпня 2011 року по березень 2012 року із зазначенням в них терміну до оплати, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками за відповідний період, наявною відміткою особи ВЧ А3438 щодо їх отримання та реєстром оплати військових частин за спожиту активну і реактивну електричну енергію (т.1 а.с.14, 16, 18, 20, 22, 24, 26, 29, 32, 35, 38).

Між тим, ВЧ А3438 за фактично спожитий обсяг електричної енергії у період з серпня 2011 року по березень 2012 року включно, розраховувалася невчасно та прострочував внесення платежів, що підтверджується наявними в матеріалах справи авізо, реєстрами оплати військових частин за спожиту активну і реактивну електричну енергію про погашення заборгованості, у зв'язку з чим відповідачу були нараховані відповідні штрафні санкції (т.1 а.с.41-82).

Судова колегія погоджується з позовними вимогами ВАТ „Одесаобленерго" та висновками місцевого господарського суду про їх задоволення і стягнення з ВЧ А3438 на користь ВАТ „Одесаобленерго" 3 % річних, збитків від інфляції та пені і вважає, що доводи, заперечення і вимоги ВЧ А3438, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Згідно до ч.6 ст.276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст.277 ГК України).

Статтею 26 Закону України „Про електроенергетику", пунктом 6.1 Правил користування електричною енергією та умовами Договору № К 116 від 03.08.2009 року передбачено, що поставлена/отримана електрична енергія повинна оплачуватися щомісячно та в повному обсязі.

Відповідно до п.6.6 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року за № 417/1442 (із змінами та доповненнями), оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов договору від 03.08.2009 року № К-116, в період з серпня 2011 року по березень 2012 року ВАТ „Одесаобленерго" поставляло, а ВЧ А3438 отримувала та споживала активну та реактивну електроенергію. ВАТ „Одесаобленерго" виставлялися ВЧ А3438 рахунки-фактури з розшифровками за кожен місяць щодо оплати вартості спожитої електроенергії з серпня 2011 року по березень 2012 року із зазначенням в них терміну до оплати.

Між тим, ВЧ А3438 в порушення умов договору від 03.08.2009 року № К-116 та вищезазначених норм чинного законодавства за фактично спожитий обсяг електричної енергії у період з серпня 2011 року по березень 2012 року включно, розраховувалася невчасно та прострочувала внесення платежів.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Так, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу приписів ч.ч.4, 6 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Крім того, п.п.4.2.1 договору від 03.08.2009 року № К-116 встановлено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком „Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5 %, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Перевіривши розрахунки ВАТ „Одесаобленерго" та місцевого господарського суду щодо сплати ВЧ А3438 пені за активну електроенергію у розмірі 14 267,01 грн. та за реактивну електроенергію у розмірі 217,46 грн. за період прострочення - з 14.09.2011 року (період виникнення зобов'язання у ВЧ А3438 починається з наступного дня після дати визначеної у рахунку-фактурі, відповідно до якої даний рахунок мав бути сплачений ВЧ А3438) з урахуванням здійснених ВЧ А3438 проплат, окремо по кожному рахунку, судова колегія погоджується з позовними вимогами ВАТ „Одесаобленерго" та висновком місцевого господарського суду про нарахування 14 484,47 грн. (14 267,01 грн. за активну електроенергію + 217,46 грн. за реактивну електроенергію) - пені.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частин 1 та 2).

Крім того, слід зазначити і те, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням зазначеного індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України, Листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права.

Перевіривши розрахунки ВАТ „Одесаобленерго" та місцевого господарського суду щодо сплати ВЧ А3438 збитків від інфляції у розмірі 240,21 грн. та 3 % річних за активну електроенергію у розмірі 2 805,95 грн. і за реактивну електроенергію у розмірі 42,56 грн. за період прострочення - з 14.09.2011 року по 30.04.2012 року по кожному окремому рахунку та з урахуванням здійснених проплат, судова колегія погоджується з позовними вимогами ВАТ „Одесаобленерго" та висновком місцевого господарського суду про нарахування 240,21 грн. - збитків від інфляції та 2 848,51 грн. - 3 % річних.

Отже, загальна сума штрафних санкцій, що підлягає стягненню в примусовому порядку на користь з ВЧ А3438 на користь ВАТ „Одесаобленерго" складає 17 573,19 грн., з яких 14 484,47 грн. пені, 240,21 грн. збитків від інфляції, 2 848,51 грн. 3 % річних.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

20.01.2006 року між ВАТ „Одесаобленерго" та КЕВ м. Одеси укладено договір № 2 про централізоване проведення розрахунків за спожиту електричну енергію згідно виділених лімітів, за умовами якого платником за спожиту електричну енергію військовими частинами Одеського гарнізону визначений КЕВ м. Одеси (т.1 а.с.105-106).

Предметом договору № 2 від 20.01.2006 року є проведення централізованих розрахунків за спожиту електричну енергію, згідно укладених договорів між структурними підрозділами ВАТ „Одесаобленерго" та КЕВ м. Одеси, згідно з додатком № 1 „Перелік військових частин, по яким здійснюється централізована оплата за електричну енергію" (т.1 а.с.104).

Відповідно до п.4.2 договору № 2 від 20.01.2006 року, оплата вартості електричної енергії проводиться після отримання КЕВ м. Одеси загального рахунку-фактури на протязі 10 банківських днів.

З Додатку № 1 до договору № 2 від 20.01.2006 року вбачається, що ВЧ А3438 включена до переліку військових частин, по яким здійснюється централізована оплата за електроенергію.

Згідно із п.5.2.1 договору № 2 від 20.01.2006 року, відповідальність за своєчасну оплату рахунків-фактур постачальника (ВАТ „Одесаобленерго") несуть підрозділи (зокрема, ВЧ А3438) платника (КЕВ м. Одеси), згідно з умовами діючих договорів.

Крім того, відповідальність споживача (ВЧ А3438) за несвоєчасну оплату рахунків-фактур також обумовлена п.4.2.1 договору № К-116 від 03.08.2009 року та п.7 додатку № 5 до вказаного договору.

Таким чином, і договором № 2 від 20.01.2006 року, і договором № К-116 від 03.08.2009 року встановлено відповідальність саме ВЧ А3438 за внесення платежів з порушенням термінів оплати отриманої/спожитої електроенергії.

Як вбачається з матеріалів справи (договір № К-116 від 03.08.2009 року, додаткова угода від 03.01.2006 року до договору № 116 від 18.06.2004 року, додаткова угода від 12.01.2012 року до договору № К-116 від 03.08.2009 року, рахунки-фактури за період з 31.08.2011 року по 30.03.2012 року, позовна заява та пояснення по справі), адресою ВЧ А3438 є: 65069, Одеська область, Комінтернівський район, с. Красносілка.

Саме на цю адресу ВЧ А3438 і були направлені місцевим господарським судом ухвала від 03.09.2012 року про порушення провадження у справі, ухвала від 26.09.2012 року про відкладення розгляду справи та рішення від 24.10.2012 року.

Між тим, ухвали суду першої інстанції від 03.09.2012 року від 26.09.2012 року разом із повідомленнями були повернуті до суду, з відміткою „досилання" (т.1 а.с.111-113, 127-129).

Рішення ж суду першої інстанції від 24.10.2012 року, надіслане на ту ж саму адресу ВЧ А3438, що і зазначені вище ухвали, було отримане ВЧ А3438 12.11.2012 року (т.1 а.с.147).

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місяця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд виконав свій обов'язок щодо належного повідомлення відповідача - ВЧ А3438 про час та місце розгляду справи, але остання своїм правом на отримання відповідної документації суду та участь в судових засіданнях не скористалася.

Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ВЧ А3438, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

ВЧ А3438 ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надала, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги ВЧ А3438 та справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог ВАТ „Одесаобленерго".

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 24.10.2012 року по справі № 5017/2562/2012 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ВЧ А3438 - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Військової частини А 3438 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „24" жовтня 2012 року по справі № 5017/2562/2012 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „05" лютого 2013 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров