Рішення № 29099600, 18.01.2013, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 0616/5246/12

провадження у справі № 2/0285/157/13

18 січня 2013 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

В складі: головуючої судді Савицької Л. Й.,

при секретарі Кривицькій О. М., Кравець І. А.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Новоград-Волинський цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУДПАК»про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

02.11.2012 року позивач звернувся до суду з позовом. Уточнивши свої вимоги просить визнати незаконним наказ № 248-К від 14.09.2012 року про його звільнення, поновити на посаді головного бухгалтера ТОВ «Вудпак», зобовязати відповідача здійснити виплату лікарняних листів та просив стягнути на його користь втрачений заробіток за час вимушеного прогулу з моменту його звільнення до поновлення. Крім того просив стягнути з відповідача моральну шкоду, яку позивач оцінив в 10 тис. грн. В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що був звільнений за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України через прогул без поважних причин, хоча на його думку в нього була поважна причина відсутності на робочому місці, оскільки в той час він був змушений здійснювати догляд за своєю матірю, яка перенесла тяжку хворобу та згідно медичного висновку потребувала стороннього догляду. З цього приводу на передодні 12.09.2012 року звертався до керівника підприємства із заявою про надання відпустки без збереження заробітної плати, а також із заявою про звільнення за угодою сторін. Керівником підприємства надано в усній формі позитивну відповідь на заяву про відпустку, щодо заяви про звільнення відповіді не отримано. Також позивач зазначає, що керівництвом при його звільненні було допущено ряд порушень трудового законодавства. Так, на думку позивача, керівництво порушило норму ст. 47 КЗпП України яка передбачає, що у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи, однак копію наказу про звільнення було надіслано поштою лише 10.10.2012 року, хоча була можливість вручити наказ 17.09.2012 року, оскільки в цей день він був на своєму робочому місці та виконував свої посадові обовязки. Керівництвом підприємства 17.09.2012 року не повідомлялось про наявність наказу від 14.09.2012 року про звільнення. Моральну шкоду позивач обґрунтовує тим що після ознайомлення з наказом про його звільнення він втратив душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані. Крім того, позивач вважає, що його було принижено як спеціаліста та особистість чим було завдано моральну і матеріальну шкоду, душевні страждання.

У судовому засіданні позивач позов підтримав.

Представники відповідача позов не визнали з підстав викладених у запереченнях наданих суду. Крім того, пояснили, про те, що позивач повідомляв про тяжкість хвороби своєї матері та необхідність здійснення над нею стороннього догляду, а саме в робочі дні з 12 по 14 вересня 2012 року. 17.09.2012 року позивач знаходився на робочому місці і йому в цей день не вручався наказ про його звільнення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач з 11 травня 2012 року займав посаду головного бухгалтера ТОВ «Вудпак»(а.с.73), що стверджується копією наказу №128-к від 10 травня 2012 року.

Також встановлено, що ОСОБА_3 мати позивача з 27.08.2012 року по 11.09.2012 року перебувала на стаціонарному лікуванні в Новоград-Волинському міськрайТМО, що стверджується копією виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 9007 (а. с. 13) та згідно письмових записів лікаря в амбулаторній картці ОСОБА_3 К, остання потребує постійного стороннього догляду і лікування (а. с. ).

Наказом директора ТОВ «ВУДПАК»№248-к від 14 вересня 2012 року позивача було звільнено із займаної посади за п.4 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України з 14 вересня 2012 року (а.с.36). Копію даного наказу позивачу було направлено рекомендованим листом та отримано ним 12.10.2012 року(а. с. 6).

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Звільнення працівника на підставі п.4 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України допускається тільки в тому випадку, якщо працівник здійснив прогул або був відсутній на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважної причини.

Звільнення за вчинення прогулу (у тому числі і за відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) є дисциплінарним стягненням і повинне здійснюватися з додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень.

Так згідно ст. 149 Кодексу законів про працю України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Відповідно наданих представником відповідача копії акту від 12.09.2012 року (а. с. 32) зясовувались у позивача його причини неявки на роботі шляхом телефонного дзвінка із акту від 13.09.2012 року (а. с. 35) слідує, що ОСОБА_1 відмовився надавати письмові пояснення щодо причин його відсутності на робочому місці 12.09.2012 року та 13.09.2012 року. Однак як встановлено в судовому засіданні і не оспорюється сторонами той факт, що 12.09.2012 року та 13.09.2012 року позивач не перебував на роботі. 17.09.2012 року позивач знаходився на своєму робочому місці та виконував свої посадові обовязки.

Звільнення ОСОБА_1 відбулося з порушенням вимог ст.149 КЗпП України, оскільки з актом про відсутність на роботі він ознайомлений не був, письмові пояснення в нього не відбирались, акт про відмову ОСОБА_1 дати пояснення з даного приводу відповідачем не складався.

Згідно ст. 149 Кодексу законів про працю України, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Суд вважає, що відповідач при обранні такого виду стягнення, як звільнення, не повністю врахував ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду та обставини, за яких вчинено проступок, а саме не врахував те, що позивач здійснював необхідний догляд за своєю матірю ОСОБА_3 та своєчасно повідомив своє безпосереднє керівництво про поважність відсутності на роботі, тому за таких обставин відповідач не мав права звільняти ОСОБА_1 за п.4 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України через прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

За таких обставин вимоги позивача про незаконність наказу про його звільнення, поновлення на попередній посаді та стягнення на його користь заробітної плати за час вимушеного прогулу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

З урахуванням розміру середньоденного заробітку позивача, що становить 83,64 грн., визначеного на підставі довідки відповідача (а.с.76), кількості робочих днів вимушеного прогулу (89 дні), заробітна плата за час вимушеного прогулу становить 7443,96 грн. Вказану суму та заробітну плату за один місяць суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ «ВУДПАК», де позивач до звільнення перебував на посаді та отримував заробітну плату.

За наведених вище обставин підлягає задоволенню позов про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач, безумовно, відчував себе скривдженим, як в період звільнення, так і протягом наступного часу відчував певні негативні емоції і дискомфорт, був позбавлений засобів до існування, змушений був захищати свої права в суді.

З врахуванням викладеного суд вважає, що така моральна шкода може бути компенсована позивачу в розмірі 500 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Що стосується вимог позивача про зобовязання відповідача здійснити оплату лікарняних листів, то вказані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки лікарняні листи надані позивачем були неналежно оформлені лікувальною установою, зокрема адміністрація Новоград-Волинського міськрайТМО в своєму листі від 03.12.2012року № 2596 просить повернути лікарняні листи за № 981460 та № 708053 на дооформлення(а. с. 63).

Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню відповідно до ст. 367 Цивільно-процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215ЦПК України, ст. 40 ч.1 п. 4, 147, 148, 149, 221, 232, 235 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Директора ТОВ «ВУДПАК»№248-К від 14 вересня 2012 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера з 14.09.2012року за прогули без поважних причин ст. 40 п. 4 КЗпП України».

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУДПАК» з 14 вересня 2012 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУДПАК»на користь ОСОБА_1 7443( сім тисяч чотириста сорок три)грн. 96 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 14 вересня 2012 року по 18 січня 2013 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУДПАК»на користь ОСОБА_1 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 1840(одна тисяча вісімсот сорок) грн. допустити до негайного виконання.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУДПАК»в дохід держави 229(двісті двадцять девять)грн. 40 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча Л. Й. Савицька