Ухвала суду № 2909851, 01.07.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

  ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

      Справа  № 22а-144/08 (22а-1418/07)                                                                                                                                                                                    Головуючий суддя у 1 -ій

        Категорія статобліку – 36                                                                                                                                                                                           інстанції – Колодій С.Б.                   

                                                                                                                                                                                       № 6/135

        УХВАЛА

       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                   01 липня 2008 року                                                                               м. Дніпропетровськ

             Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді-доповідача   - Туркіної Л. П. суддів       - Коршуна А. О., Проценко О.А. при секретарі – Піцик Р.В.              За участі представників сторін:

позивача – Дудка А.Л., Стеценко О.О.

відповідача  – Коноваленко-Ауліна Н.І.

             розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді, м. Кіровоград

             на постанову господарського суду Кіровоградської області 30 травня 2007 року

             у справі№ 6/135

             за позовомВАТ «Кіровоградобленерго», м. Кіровоград

             до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді, м. Кіровоград

             про скасування актів, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 30 травня 2008 року по справі № 6\135 були задоволені позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Кіровоградобленерго», м. Кіровоград до Державної податкової інспекції у м. Кировограді (ДПІ) про скасування податкових повідомлень – рішень №№ 0000042300\01, 0000032300\01 та 0000031730\1 від 19.03.2007 року.

Рішення суду першої інстанції обгрунтовано наступним:

Правовідносини у сфері постачання енергопостачання регулюються діючим законодавством, зокрема ст. 275, 277 ГК України, Законом України «Про  електренергетику». Відповідальність за споживання електоренергії понад договірної величини за розрахунковий період встановлена ч.5 ст.26  цього Закону.

Санкції, передбачені ч.ч.5,6 ст.26 Закону України «Про електроенергетику», застосовуються в порядку, встновленому Кабінетом Міністрів України, у даному випадку це п.13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого Постановою КМУ від 24.03.1999р. № 441.

З норм цих законодавчих актів, суд першої інстанції дійшов висновку, що п’ятикратна (двократна) вартість різниці між обсягами фактично спожитої і договірної величини електричної енергії та потужності є санкцією, тобто спеціальним видом цивільної відповідальності за вчинене порушення, яка встановлена актом цивільного законодавства.

Згідно з п.1 ст. 230 ГК України штрафні санкції визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

На цих підставах суд погодився з твердженням позивача, що застосування п’ятикратної (двократної) ціни (тарифу) до різниці між фактично спожитою та узгодженою її величиною та потужностю є штрафною санкцією.

З цього витікає, що у відповідності до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», платежі, одержані від порушників умов договору на електропостачання, що є штрафними санкціями, не включаються до бази оподаткування податком на додану вартість.

З таких обставин суд першої інстанції вважає донарахування ДПІ податкового зобов’язання по податку на додану вартість на суму п’ятикратної (двократної) вартості спожитої електороенергії неправомірним та безпідставним.

ДПІ також донараховано податок на додану вартість в розмірі 5974 грн., виходячи з того, що в порушення пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено податковий кредит внаслідок включення до нього сум, зазначених у податкових накладних суб’єкта підприємницької діяльності (ПП «Агробудтранссервіс»), установчі документи якого визнано недійсними та  свідоцтво платника податку на додану вартість якого є анульованим.

Податкові накладні, на підставі яких позивач включив до податкового кредиту суму в 5974 грн., одержано позивачем 23.08.2005 р., 05.09.2005 р., 14.09.2005 р.

Установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість  ПП «Агробудтранссервіс» визнано недійсними рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05.06.2006 р., що набрало законної сили 05.07.2006 р.

На 19.01.2007 р. ПП «Агробудтранссервіс» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців не виключено та здійснює підприємницьку діяльність.

З огляду на це, позивач не може нести відповідальність за несплату його контрагентом податків.

Окрім того, ДПІ не надало суду доказів про несплату ПП «Агробудтранссервіс» податку на додану вартість.

За таких обставин суд вважає безпідставним твердження ДПІ про порушення позивачем п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв’язку з чим скасував податкове повідомлення–рішення ДПІ у м. Кіровограді від 19.03.2007 р. № 0000042300\1 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 1850833 грн.

Щодо донарахування у податковому повідомленні–рішенні № 0000032300\0 податку на прибуток у сумі 7468 грн. та штрафних санкцій у сумі 3734 грн., на підставі п\п 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємсв»,.то суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність такого донарахування, оскільки не вбачає порушення підприємством вищевказаної норми Закону та на підставі норми, що передбачена п. 5.10.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Узявши до уваги рахунки, виставлені позивачу, платіжні доручення на оплату товарно – матеріальних цінностей  ПП «Агробудтранссервіс» та накладні про отримання товарно – матеріальних цінностей від останнього, суд першої інстанції скасував податкове повідомлення -  рішення № 0000032300\1 від 19.03.2008 року.

Відносно повідомлення–рішення № 0000031730\0 від 11.01.2007 р., згідно з яким ДПІ донарахувало позивачу податок з доходов фізичних осіб у розмірі 4174,84грн., та застосувало штрафні санкції в розмірі 8 349,68 у зв’язку із порушенням позивачем норм п\п.4.2.10 п.4.2.ст.4, п\п 8.1.1.п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», суд першої інстанції дішов наступного висновку.

Позивач за рішенням суду виплатив фізичній особі 31480 грн. моральної шкоди.

Відповідно до п.1.3 ст.1 п\п.4.2.10 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», сума, яку одержала фізична особа, не є доходом від здійснення будь якої діяльності.

Ця сума також не є неустойкою, щтрафом або пенею у розумінні  п\п.4.2.10 п.4.2.ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», та не є доходом в розумінні п.1.3 ст.1 згаданого Закону.

Відшкодування моральної шкоди не входить до переліку доходів, відносно яких позивач є податковим агентом, оскількі ці виплати здійнювалися державною виконавчою службою. У зв’язку з вищеозначеним суд першої інстанції суд скасував податкове повідомлення–рішення № 0000031730\0 від 11.01.2007 р.

Відповідач - Державна податкова інспекція у м. Кировограді не погодилась з постановою господарського суду Кіровоградської області та подала апеляційну скаргу.

ДПІ вважає, що постанову господарського суду Кіровоградської області від 30 травня 2008 року у справі № 6\135 винесено з порушення норм матеріально та процесуального права, з огляду на наступне.

а)Листом Національної комісії з регулювання електроенергетики України від 23.10.2002 р., № 05-33-11\3293 зазначено, що у  разі перевищення споживання електричної енергії в енергосистемі витрати на виробітку додаткової електроенергії значно перевишують звичайні.

У зв’язку з цим, кошти, що надходять за перевищення договірної величини споживання та потужності, «...частково використовуються на оплату виробництва електроенергії ...».

Одержані від споживачів за перевищення лімитів (договіроної величини) споживання та потужності кошти, ВАТ «Кировоградобленерга» відображає на рахунку № 3743 «Розрахунки за перевищення потужності».

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь які суми коштів ... в зв’язку з компенсацією вартості товарів (послуг). Оскількі п’ятикратна (двократна) вартість різниці спожитої електроенергії є підвищена плата за використану з порушенням режимів споживання електроенергію, така плата є додатковою компенсацією вартості товарів і підлягає оподаткуванню.

б) Первинні документи, які підтверджують наявність торгових операцій між позивачем та ПП «Агробудтранссервіс» є недійсними, оскількі підписані з боку ПП «Агробудтранссервіс» не уповноваженими особами і тому не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухналтерський облік та фінансову звітність в Україні». З цієї підстави вони не можуть підтверджувати фактичні витрати підприємства.

Угоди, укладені підприємствами, установчі документи яких визнані недійсними, не можуть породжувати цивільно–правових наслідків для сторін.

Також апелянт навів витяги зі ст.1, ч.2 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», п\п.8.1.1 п.8.1 ст.8 п.1.15 ст.1, п.7.1 ст.1, п.1.19 ст.1, п\п.3.1.1.п.3.1 ст.3, п.3.1 ст.3 п\п.4.2.15 п.4.2 ст.4 п\п 4,3,25 п.4.3 ст.4 п.7.1 ст.7 п.9.10 ст.10 п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», абз.»б» п\п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону Українни «Про порядок погашення зобов’язаннь платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»

Апелянт просить скасувати постанову господарського суду Кіровоградської області від 30 травня 2008 року у справі № 6\135.

Позивач – ВАТ «Кіровоградобленерго» подало заперечення на апелційну скаргу, в яких з позицією ДПІ не погоджується, просить постанову господарського суду Кіровоградської області від 30 травня 2008 року у справі № 6\135 залишити в силі. Посилається на доводи, зазначені у судовому рішенні.

У судовому засіданні представники сторін доводи, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях до неї, підтримали повністю.

 Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та заперечення до неї, вислухавши  пояснення представників позивача та відповідача у справі, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову в задоволенні вимог апеляційної скарги, керуючись наступним.

Посадовими особами ДПА у Кіровоградській області та ДПІ у м. Кіровограді проведена виїзна планова документальна перевірка ВАТ «Кіровоградобленерго» та його структурних підрозділів з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 р. по 30.09.2006 р.

Документальною перевіркою встановлено порушення п.п 7.4.5 п. 7.5 ст. 7, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 1233886,00 грн., п.п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в розмірі 7468,00 грн.,  п.п 4.2.10 п. 4.2 ст. 4, п.п 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 1.19 ст. 1, п.п 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, п.п 4.3.25 п. 4.3, п.п4.2.15 п. 4.2 ст. 4, п.п. (а) ст. 19, п.п 9.10.1 п. 9.10 ст. 9, п. 3.4 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого встановлено неправильне утримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в 2005-2006 роках в сумі 4176,24 грн., про що складено акт перевірки від 28.12.2006 р. № 131/23-00/23226362.

Акт перевірки став підставою для винесення ДПІ у м. Кіровограді податкового повідомлення-рішення від 11.01.2007 р. № 0000042300/0 про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 1233886 грн. основного платежу та 616947 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а всього 1850833 грн., податкового повідомлення-рішення від 11.01.2007 р. № 0000032300/0 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 7468 грн. основного платежу та 3734 грн. штрафної (фінансової) санкції, а всього 11202 грн., податкового повідомлення-рішення від 11.01.2007 р. № 0000031730/0 про визначення податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 4174,84 грн. основного платежу та 8349,68 грн. штрафної (фінансової) санкції, а всього 12524,52 грн.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач отримав 6139564,51 грн. за перевищення споживання та потужності електроенергії.

Обсяг та потужність електоренергії, що споживається, встановлюється у договорах між споживачами та позивачем і є договірною величиною.

Таким чином, сторони договору беруть на себе відповідні зобов’язання. Щодо споживача, то таким зобов’язанням поряд з іншими також є зобов’язання споживати електроенергію згідно розміру та потужності, встановлених відповідним договором.

Законодавство України, зокрема Цивільний кодекс України, встановлює відповідальність за невиконання сторонами покладених на них зобов’язаннь.

У даному випадку ст.ст.549, 550, 624 Цивільного кодексу України встановлюють відповідальність  у вигляді неустойки.

 Відповідно до ст.549 неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

 Згідно ст. 550право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

          Відповідно до ст. 624 якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

          Окрім того Цивільний кодекс України встановлює особливості постачання електроенергії:

          Ст.714передбачає договір постачання енергетичними та іншимиресурсами через приєднану мережу

          За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу,одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

 До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

 Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

          Таким чином, у відповідності до Цивільного кодексу України та спеціального законодавства, позивач укладав зі споживачами договори на постачання електроенергії, де передбачв відповідальність споживачів за невиконання зобов’язаннь щодо обсягів споживання та потужності електроенергії у вигляді неустойки.

Правова позиція щодо віднесення сум, що сплачуються постачальниками у разі порушення умов договору щодо розміру та потужності спожитої електричної енергії, до санкцій викладена також у листі Верховного Суду України від 09.06.2006 р. № 3.3-2006.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами відповідача щодо того, що п’ятикратна (двократна) вартість різниці фактично спожитої електроенергії та її договірної величини та потужності є підвищеною платою, а не санкцією за допущене правопорушення.

           Відповідач послається на п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», де зазначено:«База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни...»

Оскільки у даному випадку йдеться не про вартість продукції, а про відповідальність за порушення умов договору, підстави для застосування норм п. 4.1 ст. 4 названого Закону відсутні.

Як встановлено судом, позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, на підставі податкових накладних  № 86 від 23.08.2005 р., № 25 від 05.09.2005 р., № 105 від 14.09.2005 р., отриманих від суб’єкта господарювання ПП «Агробудтранссервіс».

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05.06.2006 р., що набрало законної сили 05.07.2006 р., установчі документи цього суб’єкта господарювання визнані недійсними. Однак, на час розгляду справи цей суб’єкт господарювання з Єдиного державного реєстру не був виключений, про що свідчить витяг зі згаданого Реєстру від 19.01.2007 р., № 444\675, що є належним доказом існування суб’єкта господарської діяльності.

У ч. 5 ст. 111 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України передбачає, що цивільна правоздатність юридичної особи припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру  запису про її припинення.

Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, тобто реєстрація платника податку залишається дійсною до моменту її анулювання.

Як свідчать матеріали справи на момент вчинення операцій з позивачем, ПП «Агробудтранссервіс» мав статус платника ПДВ.

Отже позивач правомірно включав до складу бухгалтерської та податкової звітності показники операцій із зазначеною особою.

Рішення Ленінського районного суду від 05.06.2006 р., на яке посилається відповідач, відповідно до чинного законодавства не могло потягнути за собою настання будь-яких юридичних наслідків для фінансово-господарських показників позивача.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи та із додержанням норм матеріального права дійшов висновку щодо необґрунтованості оспорюваного податкового повідомлення-рішення в частині нарахування суми по правовідносинам з ПП «Агробудтранссервіс». Посилання апелянта на сам факт наявності рішення районного суду не приймаються колегією суддів до уваги виходячи з викладеного вище.

Посилання апелянта на те, що особа, яка підписувала податкові накладні від імені ПП «Агробудтранссервіс», не мала на це права, оскільки ця особа не належить до кола осіб, наділених таким правом, не приймаються колегією суддів до уваги, як такі, що не підтверджені належними доказами. Як свідчать матеріали справи, ці доводи не підтверджуються жодним іншим доказом, крім рішення суду від 05.06.2006 р.

Однак, відповідно до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, особи, які беруть участь у даній справі, не були учасниками справи, що розглядалась Ленінським районним судом м. Кіровограда, що виключає доведеність фактів, на які посилається відповідач, у даній справі.

Оцінки документів первісного бухобліку, що одержані позивачем від ПП «Агробудтранссервіс», та на підставі яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, Ленінський районний суд м. Кіровограда, під час розгляду справи, на рішення за якою посилається відповідач, не давав.

Доводи відповідача щодо того, що угоди, укладені підприємствами, установчі документи яких у наступному визнані недійсними, не можуть породжувати будь яких цивільно–правових наслідків і тому не можуть впливати на стан майна і фінансових результатів платник податків, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки не відповідають чинному законодавству. Відповідач не вказав норму закону, за якою ці правочини (угоди) є нікчемними або недійсними.

Також відповідач не надав доказів того, що згадані угоди є фіктивними.

З огляду на вищевизначене колегія суддів дійшла висновку про законність постанови господарського суду Кіровоградської області від 30 травня 2008 року у справі № 6\135 в частині скасування податкового повідомлення–рішення № 0000042300\01, від 19.03.2007 року. Державної податкової інспекції у м. Кировоград.

Щодо податкового повідомлення–рішення № 0000032300\01  від 19.03.2007 року Державної податкової інспекції у м. Кировограді колегія суддів апеляційного адміністративного суду вважає, що воно є противоправним з наступних підстав.

ДПІ у м. Кіровограді донараховано податок на прибуток в розмірі 7 468 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 3 734 грн., оскільки перевіркою встановлено, що в порушення п.п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включено витрати по придбанню товарно-матеріальних цінностей в 3 кварталі 2005 року на суму 29871,25 грн. у суб’єкта господарювання ПП "Агробудтранссервіс", установчі документи якого визнані недійсними.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальний формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За нормою ч. 4 п.п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати не підтверджені відповіднимирозрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За нормами ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою регулюються правила ведення податкового обліку, передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше -або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (п.п 11.2.1 п. 11.2 ст. 1 Закону).

На час проведення перевірки позивача правила ведення податкового обліку з податку на прибуток, викладені в ст.11 Закону не містять перелік документів, що передбачені таким обліком.

В той же час п. 5.10.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

З матеріалів справи вбачається, що витрати на придбання товарно- матеріальних цінностей у ПП "Агробудтранссервіс" віднесено позивачем до складу валових витрат товариства у серпні і вересні 2005 р. та відображено в декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2005 р. на підставі виставлених ПП "Агробудтранссервіс" рахунків №54 від 08.08.2005 р. на суму 8 233,68 грн., №89 від 01.09.2005 р. на суму 23 352,54 грн., №64 від 08.09.2005 р. на суму 4 259,28 грн., платіжних доручень про оплату товарно-матеріальних цінностей №0000001303 від 15.08.2005 р., №0000001646 від 05.09.2005 р., №0000001767 від 13.09.2005 р., накладних про отримання товарно-матеріальних цінностей №86 від 23.08.2005 р., №105 від 14.09.2005 р., №25 від 15.10.2005 р.                                                                  Отже  висновок ДШ у м. Кіровограді щодо порушення позивачем п.п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є обґрунтованим. За таких обставин колегія суддів апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про законність постанови   господарського суду Кіровоградської області від 30 травня 2008 року у справі № 6/135 про скасування податкового повідомлення–рішення № 0000032300\01 від 19.03.2007 року  Державної податкової інспекції у м. Кіровограді. Колегія суддів апеляційного адміністративного суду вважає законним та обгрунтованим постанову господарського суду Кіровоградської області від 30 травня 2008 року у справі № 6/135 про скасування податкового повідомлення–рішення № 0000031730/01, від 19.03.2007 року  Державної податкової інспекції у м. Кировограді з наступних підстав. Відповідачем донараховано позивачу податок  з доходів фізичних осіб та застосовано штрафну (фінансову) санкцію. Суд першої інстанції скасував повідомлення – рішення № 0000031730\1 з тієї підстави, що позивач не є податковим агентом у разі стягнення з нього сум моральної шкоди державною виконавчою службою за рішенням суду. У апеляційній скарзі відповідач не вказав, чому він вважає таке рішення противоправним,  обмежив свою скаргу лише переліком норм, що регулюють порядок утримання податку з доходів фізичних осіб. Дослідивши ці норми, колегія суддів апеляційного адміністртивного суду погодилась з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку норми Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» не покладають на позивача функції податкового агента, а згадані суми не є доходом громадянина від здійснення будь якої діяльності на теріторії України. Відповідно до п.п 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок. П.п 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 цього Закону визначено, що податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Як свідчать матеріали справи, у даному випадку підприємство не нараховувало та не виплачувало громадянину грошові кошти. Розмір сум моральної шкоди, спочатку розрахував сам позивач, за результатами розгляду спору суму до стягнення визнав суд. Виплату громадянину сум, зазначених у рішенні суду, відповідно до діючого законодавства повинен здійснити орган державної виконавчої служби, на рахунок якого підприємство перерахувало відповідні кошти.

Отже підстави для визнання підприємства податковим агентом громадянина на підставі п. 8.1.1 та п. 8.1.2 ст. 8 Закону України «Про податок з доходу фізичних осіб» у даному випадку відсутні.

Відповідно до п. 8.1.3 ст. 8 названого Закону, якщо згідно з норми цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов’язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

На підставі викладеного више слід визнати, що податкове повідомлення – рішення № 0000031730\01, від 19.03.2007 року  Державної податкової інспекції у м. Кировограді (ДПІ) суперечить нормам п.п.8.1.1, 8.1.2 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у зв’язку з чим постанову господарського суду Кіровоградської області від 30 травня 2008 року у справі № 6/135 в частині скасування податкового повідомлення–рішення № 0000031730\01, від 19.03.2007 року  Державної податкової інспекції у м. Кировограді також слід визнати правомірною.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим доходить висновку про відсутність підстав скасування рішення господарського суду.

Керуючись ст.ст. 195,196,198, 200, 206 Кодексу адмністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кировограді залишити без задоволення, постанову господарського суду Кіровоградської області від 30 травня 2008 року по справі № 6\135 - без змін

            Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

            Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

            Ухвалу оформлено відповідно до ст. 160 КАС України 24.07.2008 р.

              Головуючий суддя:                                                                               Л.П. Туркіна

              Судді:                                                                                                       А.О. Коршун

                                                                                                                                О.А. Проценко