Ухвала суду № 29098339, 23.01.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-5304/12/0170/11

23.01.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Горошко Н.П.,

суддів Кондрак Н.Й. ,

Щепанської О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Керчі", Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 17.07.12 у справі № 2а-5304/12/0170/11

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Керчі" (вул. Години, буд.2-В, м.Керч, Автономна Республіка Крим,98303)

до Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Борзенко, буд.40, м.Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000121503 від 07.02.12 про визначення грошових зобов'язань у вигляді штрафних (фінансових) санкцій зі збору за спеціальне використання води у розмірі 67636,46грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.07.12 у справі № 2а-5304/12/0170/11 адміністративний позов Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Керчі" до Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0000121503 від 07.02.12 в частині нарахування Кримському республіканському підприємству "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Керчі" штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8685,21 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з даною постановою, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Не погодившись з даною постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційних скарг мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання 23 січня 2013 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Керченським міським судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.01.12 відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку КРП «ВПВКГ м. Керчі» з питання несвоєчасності сплати самостійно визначених грошових зобов'язань зі збору за спеціальне використання води за 3 квартал 2008 року, за 4 квартал 2008 року. За результатами перевірки складено акт №40/15-03/19195199 від 24.01.12.

На підставі акту перевірки №40/15-03/19195199 від 24.01.12 відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення №0000121503 від 07.02.12, яким позивачу визначені грошові зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 67636,46грн.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до Розрахунків збору за спеціальне використання водних ресурсів за 3 та 4 квартали 2008 року, поданих позивачем у порядку звітності сума узгодженого податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів склала за 3 квартал (9 місяців) 2008 року - 238546,06грн. (а.с.24-26), за 4 квартал (рік) 2008 року - 202473,18грн. (а.с.21-23).

Частиною 3 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-XII від 25.06.91 (чинного на момент здійснення позивачем вказаних платежів) було передбачено, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, обов'язок щодо плати позивачем збору за спеціальне використання водних ресурсів за 3 квартал 2008 року у сумі 106 400,00грн. та за 4-й кв.2008 року у сумі 160000,00грн. припинився у зв'язку зі сплатою збору.

Внаслідок часткової сплати позивачем збору за спеціальне використання водних ресурсів за 3,4-й кв. 2008 року у позивача виник податковий борг з вказаного збору, а саме за 3 квартал 2008 року у сумі 132146,06грн. (238546,06 - 106400), за 4 квартал 2008 року у сумі 162610,18грн. (202473,18 - 160000).

Також, судом встановлено, що відповідачем безготівкові грошові кошти, які були перераховані позивачем вищевказаними платіжними дорученнями та платіжними дорученнями №1260 від 17.06.10 на суму 15000 - призначення платежу - за 1 квартал 2010 року (перерозподілено відповідачем 9147,36грн. на 3 кв.2008р.), №2780 від 30.09.10 на суму 5000- призначення платежу - за 1 півріччя 2010 року (перерозподілено відповідачем 4118,37грн. на 3-й кв. 2008р.), №3790 від 23.12.10 на суму 30000 - призначення платежу за 9 місяців 2010 року (перерозподілено відповідачем 25081,49грн. на 4-й кв.2008р., були направлені відповідачем на погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення, тобто без врахування призначення платежу.

Стосовно наявності повноважень у податкового органу до 01.01.11 самостійно здійснювати призначення платежу, яке визначене платником податків в платіжних документах, то судом зазначено наступне.

Орган державної податкової служби України, відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні», до набрання чинності Податковим кодексом України, не мав права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань.

Згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» 2181-III від 21.12.00 (чинного до 01.01.11, далі Закон №2181) податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Проте порядок такого погашення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатись за рахунок інших платежів платника податків.

Аналіз норм Закону №2181 та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.05 № 276, яка була чинною на момент перерахування коштів в рахунок погашення податкового боргу, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з думкою суду, що жодна норма податкового законодавства, в період до набрання чинності Податковим кодексом України, не наділяла органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів в платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах, датованих до 01.01.11, таким чином дії податкового органу щодо погашення податкового боргу позивача вказаними грошовими коштами за 3-й кв. у сумі 13265,73грн. та за 4-й кв. 2008р. у сумі 25081,49грн., а всього 38347,22грн. є протиправними. За таких обставин, обов'язок щодо плати позивачем збору за спеціальне використання водних ресурсів за 3 квартал 2008 року у сумі 106 400,00грн. та за 4-й кв.2008 року у сумі 160000,00грн. припинився у зв'язку зі сплатою збору, оскільки така сплата була здійснена платіжними дорученнями із призначенням платежу.

З матеріалів справи вбачається, що погашення податкового боргу позивача здійснювалось відповідачем шляхом вилучення готівки з каси підприємства актом про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків та погашенням податкового боргу за рахунок безготівкових платежів, шляхом зарахування коштів, що сплачував позивач, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Що стосується правомірності погашення відповідачем податкового боргу позивача в порядку календарної черговості його виникнення шляхом зарахування готівкових грошових коштів, які вилучені із каси позивача, то судом зазначено наступне.

Пунктом 7.2. ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент самостійного погашення позивачем податкового зобов'язання) було визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Пунктом 7.7. ст.7 Закону №2181 було встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем у рахунок погашення боргу позивача спрямовані готівкові кошти в сумі 299835,06грн., в тому числі у рахунок погашення боргу за 3 квартал 2008 року - 225280,33грн., у рахунок погашення боргу за 4 квартал 2008 року - 74554,73грн.

У даному випадку волевиявлення позивача щодо спрямування коштів, які вилучені відповідачем не має значення, оскільки готівкові кошти відповідачем вилучені із каси позивача та були направлені на погашення податкового боргу, у календарної черговості його виникнення. Зазначення у акті про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків іншого періоду, аніж той на погашення податкового боргу якого були спрямовані вилучені готівкові кошти, не має значення. Головною умовою правомірності такого вилучення та спрямування готівкових коштів є їх спрямування саме на погашення податкового боргу та в порядку календарної черговості його виникнення, що і було здійснене відповідачем.

Готівкові грошові кошти були вилучені відповідачем задля погашення податкового боргу позивача, а відтак відповідач правомірно у даному випадку застосував вимоги п.7.7. ст.7 Закону №2181, відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.

Проте, судом зазначено, що податковий борг позивача за 3 квартал 2008 року склав 132146,06грн., тоді як відповідачем у рахунок погашення такого боргу спрямовані готівкові кошти в сумі 225 280,33грн.

Таким чином, відповідач протиправно направив готівкові грошові кошти на погашення податкового боргу у розмірі 93 134,27грн. (225 280,33грн. - 132146,06грн.,) у зв'язку із відсутністю як податкового зобов'язання так і податкового боргу за 3-й кв. 2008 року у вказаній сумі.

За таких обставин, правомірним є спрямування відповідачем готівкових грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу позивача за 3 квартал 2008 року лише в сумі 132 146,06грн.

Також, є правомірним направлення відповідачем готівкових грошових коштів позивача у сумі 74554,73грн. в рахунок погашення податкового боргу за 4-й кв. 2008 року.

Крім того, судом встановлено, що позивачем у 2011році було сплачено збір за спеціальне використання водних ресурсів, шляхом перерахування коштів зі свого розрахункового рахунку із зазначенням призначення платежу. Всього сума збору, яка перерахована за платіжними дорученнями складає 102836,96грн.

Згідно акту перевірки перераховані позивачем безготівкові грошові кошти були зараховані відповідачем в рахунок погашення податкового боргу позивача за 4-й кв. 2008р. зі збору за спеціальне використання водних ресурсів.

Стосовно правомірності зарахування відповідачем грошових коштів, які сплачені позивачем у 2011році, без врахування призначення платежу, яке зазначено у платіжних документах позивача, то відповідно до п.87.2 ст.87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач правомірно у даному випадку застосував вимоги п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України, відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, щодо коштів перерахованих позивачем у 2011 році в сумі 102 836,96грн.

Проте, податковий борг позивача за 4 квартал 2008 року склав 162610,18грн., тоді як відповідачем у рахунок погашення такого боргу спрямовані кошти в сумі 177 391,69грн. (74554,73грн. (готівка) + 102836,96грн. (платіжні доручення за 2011 рік).

Таким чином, відповідач протиправно направив грошові кошти на погашення податкового боргу позивача за 4-й кв. 2008 року у розмірі 14 781,51грн (177391,69грн. - 162610,18грн.,) у зв'язку із відсутністю як податкового зобов'язання так і податкового боргу за 4-й кв. 2008 року у вказаній сумі.

У зв'язку з чим, правомірним є направлення відповідачем грошових коштів, які перераховані позивачем самостійно платіжними дорученнями у 2011році, у рахунок погашення податкового боргу позивача за 4 квартал 2008 року лише в сумі 88055,45грн.(162610,18грн. - 74554,73грн.).

З акту перевірки вбачається, що сума несвоєчасно сплаченого податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів складає 441019,24грн., згідно податкового повідомлення-рішення №0000121503 від 07.02.12, сума несвоєчасно сплаченого податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів, на яке нараховані штрафні санкції складає 338182,28грн.

Судом встановлено, що відповідачем правомірно зараховано у рахунок погашення боргу зі збору за спеціальне використання водних ресурсів платежі на суму 294756,24грн. (132146,06 +88055,45 +74554,73).

Таким чином, неправомірним є зарахування у рахунок погашення боргу зі збору за спеціальне використання водних ресурсів суми 43426,04грн. (338182,28грн. - 294756,24грн.).

Відповідно до п.126.1. ст.126 Податкового кодексу України (чинного в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З акту перевірки вбачається, що строк затримки сплати (погашення) позивачем узгодженого грошового зобов'язання за 3,4 кв.2008 року у розмірі 294756,24грн. склав більше аніж 30 календарних днів, а відтак відповідач правомірно оскаржуваним рішенням нарахував позивачу штрафні санкції у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу, що склало 58951,25грн. (294 756,24 х 20%).

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0000121503 від 07.02.12 розмір штрафу, що нарахований позивачу відповідачем склав 67636,46грн., таким чином в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 8685,21грн. (67636,46грн.- 58951,25грн.) це рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Виходячи з вищенаведеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про наявність підстав для часткового задоволення вимог.

Враховуючи обставини справи постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційна скарга без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Керчі", Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.07.12 у справі № 2а-5304/12/0170/11- залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.07.12 у справі № 2а-5304/12/0170/11- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко

Судді підпис Н.Й. Кондрак

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Н.П.Горошко