Ухвала суду № 29094967, 28.01.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-8862/12/0170/7

28.01.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного акціонерного товариства "Санаторій "Сакрополь"- Шугалка Дмитро Іванович, довіреність № 189/02-28 від 27.08.12,

представник відповідача, Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- Абсеметов Зекер'я Неджванович, довіреність № 95/9/10-0 від 16.01.13,

представник відповідача, Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- Павлюкова Олена Валеріївна, довіреність № 653/9/10-0 від 20.03.12,

розглянувши апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 04.09.12 у справі № 2а-8862/12/0170/7

за позовом Приватного акціонерного товариства "Санаторій "Сакрополь" (вул. Курортна, 14, місто Саки, Автономна Республіка Крим,96500)

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Курортна 57, місто Саки, Автономна Республіка Крим,96500)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2012 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Санаторій «Сакрополь» задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення- рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції від 02.08.2012 №0000802301,вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Приватне акціонерне товариство "Санаторій "Сакрополь"(далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.08.2012 №0000802301.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3417741,00грн., прийнято по необґрунтованим висновкам про порушення позивачем норм податкового законодавства, які були зроблені в результаті проведеної відповідачем перевірки. Суд вважає безпідставні висновки відповідача щодо відсутності права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість з підстав встановлення нікчемності господарських операцій позивача з контрагентами, операції з контрагентами, за результатом яких сформований податковий кредит з податку на додану вартість не є нікчемними, фактично відбулися та мали реальний характер, що є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 02.08.2012 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000802301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3417741,00 грн.

Передумовою зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3417741,00 грн.став акт №513/2200/31733380 від 19.07.2012 позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2012.

Перевіркою встановлено, що позивачем були допущені порушення, зокрема, встановлено ознаки нікчемності правочинів між позивачем та: ТОВ "БК "Сімм", ПП "СітіБуд", КП "Альянс", що привело до порушень частини першої, частини п'ятої статті 203, статтей 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем: з ТОВ "БК "Сімм", ПП "СітіБуд", КП "Альянс"; підпункту 14.1.11, пункту 14.1, статті 14, пункту 102.5, статті 102, підпункту 135.5.4, пункту 135.5, статті 135, пункту 198.3, пункту198.6 статті 198, пункту200.1 статті 200, пунктів 198.1, 198.2 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завишення податкового кредиту на загальну суму податку на додану вартість 3417741,00грн. З акту перевірки вбачається, що вказані висновки були зроблені відповідачем в результаті встановлення перевіркою завищення податкового кредиту за період з 01.07.2010 по 31.03.2012 у сумі 3417741,00грн. (5977023,00 грн. - 2558508,00 грн. - 859233,00 грн.).

Згідно акту перевірки, висновок про завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 2558508,00 грн. ґрунтується на неправомірному формуванні його позивачем на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "БК Сімм" (2519166,00грн.), ПП "Сіті Буд" (28301,00 грн.), КП "Альянс" (11041,00 грн.).

Слід зазначити, що стосовно суми 859233,00грн. в акті вказано на завищення податкового кредиту в такій сумі та зазначено положення норм Податкового кодексу України, зокрема норм статей 14, 102, 135, 198, 200 Податкового кодексу України, проте, в акті відповідачем не наведено самого обґрунтування такого висновку.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про те, що позивач не мав правових підстав для формування податкового кредиту на підставі отриманих від ТОВ "БК Сімм", ПП "Сіті Буд", КП "Альянс" податкових накладних, у зв'язку з тим, що правочини, які були укладені між зазначеними підприємствами та позивачем мають признаки "фіктивності", через наступне.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків- сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Як вбачається з матеріалів справи у перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини: з ТОВ "БК "Сімм", ПП "СітіБуд", КП "Альянс". Згідно свідоцтву Святошинською районною у місті Києві Державною адміністрацією проведено державну реєстрацію 22.03.1995 Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Сімм" як юридичної особи. Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження ТОВ "БК "Сімм": 03179, місто Київ, просп. Академіка Палладіна, будинок 7/60. ТОВ "Будівельна компанія "Сімм", відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100153080 від 15.09.1997 зареєстровано платником податку на додану вартість.

Відповідно до статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Між позивачем та ТОВ "БК "Сімм" був укладений договір підряду №05/02-16 від 19.01.2011, згідно якому ТОВ "БК "Сімм"- генпідрядник зобов'язався своїми силами та силами залучених субпідрядних організацій здійснити комплекс будівельних робіт по будівництву на об'єкті "реконструкція будівлі лікувально-оздоровчого корпусу санаторію "Сакрополь" по вул. Курортна, 14. місто Саки з будівництвом водогрязелікарні та відділення регенерації грязі, вартість робіт за договором визначається договірною ціною та складає 17808000,00грн.

Для проведення будівельних робіт, а саме, ТОВ "БК "Сімм" видана ліцензія серії АВ № 458616 на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (у тому числі будівельних та монтажних робіт), виданої Державною архітектурно-будівельної інспекцією Міністерства регіонального розвитку та будівництва України 13.02.2009, строк дії з 10.02.2009 по 10.02.2012.

Також 17.02.2012 ТОВ "БК "Сімм" отримана ліцензія серії АВ № 601994 на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (у тому числи будівельних та монтажних робіт), виданої Державною архітектурно-будівельної інспекцією Міністерства регіонального розвитку та будівництва України строком дії з 17.02.2012 по 17.02.2017.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що 28.04.2011 між позивачем та ТОВ "БК "Сімм" був складений акт приймання-передачі будівельного майданчика площею 1600 м. кв. для виконання всього комплексу будівельно-монтажних робіт. Позивачем за виконанні роботи перераховувалися ТОВ "БК "Сімм" грошові кошти у загальній сумі 15115000,00грн., про що свідчить виписка з банку. ТОВ "БК "Сімм" були виписані відповідні податкові накладні.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем (замовник) та приватним підприємством "Сіті Буд" (підрядник) був укладений договір підряду №240 від 01.07.2011, предметом якого є виконання підрядником робіт згідно проектно-кошторисної документації, а саме монтажні роботи з капітального ремонту системи вентиляції на об'єкті санаторій "Сакрополь", в строк до 31.07.2011.

Також укладений договір підряду № 499 від 01.11.2011, згідно умов якого ПП "Сіті Буд" прийняв на себе зобов'язання виконати роботи з будівництва бювета та інших будівельних робіт.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що ПП "Сіті Буд" Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим Міністерства регіонального розвитку та будівництва України видана ліцензія серії АВ №557927 від 15.11.2010 на проведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, строк дії ліцензії до 15.11.2013. За результатом виконання робіт по вказаним договорам підряду сторонами складені акти приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в). Позивач сплатив кошти за вказаними договорами підряднику. Слід зазначити, що ПП "Сіті Буд" були видані відповідні податкові накладні.

Як вбачається з матеріалів справи 11.01.2012 між позивачем (замовник) був укладений договір №7 поставки з КП "Альянс" (постачальник, відповідно до якого КП "Альянс" прийняв на себе зобов'язання поставити для позивача міні АТС, а замовник зобов'язується сплатити за поставлений товар суму 60120грн, у тому числі податок на додану вартість -10020,00грн.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивачем були сплачені КП "Альянс" грошові кошти за договором, про що свідчать платіжні доручення. На постачання товару КП "Альянс" були виписані видаткові накладні. КП "Альянс" на виконання договору були видані відповідні податкові накладні.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що документи створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, які вказані вище, в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Судом першої інстанції безспірно встановлено наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами, на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що документи, що долучені до матеріалів справи, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню, та ведення бухгалтерського обліку і є первинними документами.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що Податковий кодекс України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Слід зазначити, що позивач і його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Отже, первинні документи, є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами та є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування матеріальних витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Помилковими визнаються твердження в апеляційній скарзі щодо порушень позивачем податкового законодавства, що призвело до завищення податкового кредиту, оскільки не можуть ґрунтуватися на викладених даних досудового слідства по кримінальних справах порушених відносно посадових осіб постачальників контрагентів позивача за фактами фіктивного підприємництва, умисного ухилення від сплати податків, тому що ці факти не містять конкретних даних про здійснені операцій та не містять доказів наявності причинного зв'язку між взаємовідносинами контрагентів позивача з такими юридичними особами та відносинами позивача з контрагентами по вказаних вище договорах.

Більш того, неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача не є підставою для висновків про невиконання господарських операцій.

Висновки акту відповідача, його мотивувальна частина щодо необґрунтованого включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість від вартості товарів, робіт і послуг з вказаних контрагентів, заснована на факті порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб юридичних осіб, які є постачальниками контрагентів позивача, а також на підставі інформації, отриманої ревізорами з актів про неможливість проведення зустрічної перевірки вищезгаданих контрагентів з питань правомірності господарських відносин з контрагентами-покупцями і постачальниками з метою встановлення факту реальності здійснених взаємин. В акті перевірки відсутність фактичного постачання ТМЦ контрагентами позивача, а також не виконання робіт підрядними організаціями по конкретних об'єктах документально не доведено. Акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної контрагентами з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання позивачу товарів, робіт (послуг).

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що з метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані таки обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції, постановка на облік, експлуатація устаткування, використання матеріалів в господарський діяльності позивача, тобто, такі фактичні дані, які підтверджують господарські операції.

Слід також вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Судова колегія звертає увагу на те, що на час розгляду справи суду не наданий вирок суду по вказаних кримінальних справах, отже, обставини встановлені у ході досудового слідства судом не можуть бути прийняті в якості доказів, оскільки згідно до приписів частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю. Більш того акт перевірки не містить посилань на таки факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Будь-яких доказів недобросовісності позивача, як платника податку на додану вартість, податковим органом не подано.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про відсутність здійснення реального виконання господарських операцій, оскільки зміст правочинів з контрагентами позивача не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаного правочинів.

В порушенні вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому наказом Державної податкової служби України від 22.12.2010 №984, акт перевірки не містить оцінки конкретних господарських операцій вчинених між позивачем та контрагентами з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, що вказує на необґрунтованість зроблених висновків, а також вказують на формальний підхід відповідача до проведення перевірки.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про про необґрунтованість висновків відповідача, зроблених в акті перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 2558508,00грн., сформованого позивачем в результаті відносин з контрагентами ТОВ "БК "Сімм", ПП "СітіБуд", КП "Альянс", оскільки він базується на наявних у справі доказах та судом першої інстанції дана належна правова оцінка нормам матеріального права.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 859233,00грн. у зв'язку з недоведеністю через наступне.

Так в акті перевірки зазначено, що згідно додатку №2 до податкової декларації з податку на додану вартість встановлено завищення податкового кредиту у розмірі 859233,00грн. В частині мотивування даного порушення акт перевірки містить посилання на норми Податкового кодексу України, які встановлюють порядок визначення суми податкового кредиту, строки давності та їх застосування, поняття, що застосовуються в кодексі.

Проте, акт перевірки взагалі не містить зазначення встановлених фактів з посиланням на відповідний первинний або іншій документ, що підтверджує наявність такого факту, також не містить даних, з яких вбачалося би у чому саме полягає виявлене порушення, на підставі чого ті чи інші факти свідчать про порушення норм Податкового кодексу України. Відсутність даних про мотивування порушення в частині завишення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 859233,00грн. робить неможливим оцінку таких обставин судом та вказує на безпідставність таких висновків. Відповідачем при встановленні завищення податкового кредиту на суму 859233,00грн. не було вказано жодного первинного документу, на підставі якого відповідачем встановлені такі обставини, що вказує на порушення порядку оформлення результатів перевірки, а також на відсутність доказу встановлення такого факту відповідачем, отже, висновки відповідача про завищення податкового кредиту на суму 859233,00грн. не підтверджуються належними доказами та є необґрунтованими, тому висновки відповідача, зроблені в акті перевірки щодо завищення податкового кредиту на загальну суму 3417741,00грн. є необґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення №0000802301 від 02.08.2012 є протиправним та підлягає скасуванню.

Оцінюючи дії Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000802301 від 02.08.2012, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0000802301 від 02.08.2012 діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2012 у справі № 2а-8862/12/0170/7 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 04 лютого 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко