Постанова № 29094674, 24.01.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2013 р. Справа№ 5011-36/11454-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Руденко М.А.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Нагорний О.К. - довіреність № 59/12 від 17.04.2012 року,

від відповідача: не з'явилися,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Cтрахова компанія „НОВА" на рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2012 року

у справі № 5011-36/11454-2012 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Приватного акціонерного товариства „Cтрахова компанія

„ОСТРА",

до Приватного акціонерного товариства „Cтрахова компанія

„НОВА",

про стягнення 23 288,80 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення на свою користь з відповідача 23 288,80 грн. заборгованості у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору № 116/ПФ від 03.01.2007 року про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії).

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.11.2012 року (повний текст рішення підписано 08.11.2012 року) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 19 188,67 грн. основного боргу, пеню в сумі 1 483,05 грн., 3% річних у розмірі 287,04 грн., 671,60 грн. інфляційних нарахувань. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ПрАТ „СК „НОВА" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2012 року та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків викладених в рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ПрАТ „СК „НОВА" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2012 року - без змін.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2012 року для розгляду справи № 5011-36/11454-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2012 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Відповідно до розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 року у зв'язку з перебуванням судді Скрипки І.М. у відпустці здійснено заміну складу колегії суду. Розгляд апеляційної скарги ПрАТ „СК „НОВА" здійснюється у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді Мальченко А.О., Руденко М.А.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання, яке відбулося 24.01.2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 06.12.2012 року заперечив проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу ПрАТ „СК „НОВА" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2012 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 24.01.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу ПрАТ „СК „НОВА" слід задовольнити частково, а рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2012 року - скасувати частково та прийняти нове, яким позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи 03.01.2007 року між ВАТ „СК „ОСТРА", правонаступником якого є ПрАТ „СК „ОСТРА" (Перестрахувальник) та ВАТ „СК „НОВА", правонаступником якого є ПрАТ „СК „НОВА" (Перестраховик), було укладено договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 116/ФП (Договір), предметом якого є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, переданих (прийнятих) Сторонами на факультативній (необов'язковій) основі по договорах факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права та обов'язки Сторін при укладенні, виконанні і припиненні договорів факультативного перестрахування (ретроцесії).

За умовами Договору під ризиком (страховим ризиком) слід розуміти визначену подію, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки імовірності і випадковості настання.

Під передачею ризику в перестрахування слід розуміти страхування одним Страховиком на визначених договором факультативного перестрахування (ретроцесії), ковер-нотом, надалі - окремий договір перестрахування умовах ризику виконання усіх або частини своїх зобов'язань перед Страхувальником в іншого Страховика (п. 1.1. Договору).

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що на підставі договору сторони можуть укладати окремі договори перестрахування. Кожен окремий договір перестрахування незалежний від умов будь-якого іншого окремого договору перестрахування, укладеного сторонами.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Договору, пропозиція передачі окремого ризику в перестрахування здійснюється шляхом надсилання Перестрахувальником по факсу або електронною поштою окремого договору перестрахування, в якому зазначаються пропоновані умови передачі ризику в перестрахування. Якщо Перестраховик згоден з умовами, викладеними в окремому договорі перестрахування, він підписує його і направляє Перестрахувальнику по факсу. При цьому, підписаний, завірений печатками обох Сторін та переданий за допомогою факсимільного зв'язку окремий договір перестрахування має юридичну силу нарівні з оригіналом до моменту обміну Сторонами оригіналами. Якщо Перестраховик не згоден прийняти ризик у перестрахування, він сповіщає про це Перестрахувальника протягом 1 (одного) робочого дня після одержання проекту окремого договору перестрахування.

Згідно п. 4.1 Договору визначено, що під відповідальністю Перестраховика (перестрахувальною відповідальністю, перестрахувальним захистом) слід розуміти обов'язок Перестраховика виплатити страхове відшкодування в частині, обумовленій окремим договором перестрахування, при настанні страхового випадку за оригінальним договором страхування. Такий обов'язок поширюється на всі страхові випадки за оригінальним договором страхування, що відбулися в період дії укладеного на підставі цього договору окремого договору перестрахування.

Відповідальність Перестраховика за прийнятим у перестрахування окремим договором перестрахування починається одночасно з відповідальністю Перестрахувальника, якщо в конкретному договорі перестрахування не погоджений інший термін початку відповідальності Перестраховика. Відповідальність Перестраховика не може виникнути раніше відповідальності Перестрахувальника (п. 4.2 Договору).

Пунктом 3.1.5 Договору передбачено, що Перестрахувальник зобов'язаний повідомити Перестраховика про настання страхового випадку по перестрахованому ризику протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту одержання інформації про його настання.

Відповідно до п. п. 3.4.1 та 3.4.2 Договору Перестраховик зобов'язується перерахувати Перестрахувальнику свою частину страхового відшкодування, розмір якої розрахований відповідно до умов договору і окремого договору перестрахування, у термін передбачений договором. Брати участь в оплаті усіх витрат, здійснених Перестрахувальником в результаті розслідування і врегулювання збитків.

Згідно із п. 8.2 Договору при настанні страхового випадку, передбаченого оригінальним договором страхування і окремим договором перестрахування, Перестраховик виплачує перестрахувальнику частину страхового відшкодування, відповідно до обсягу відповідальності за окремим договором перестрахування, протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів (а у випадку касового збитку - 10 (десяти) робочих днів) після одержання від перестрахувальника наступного комплекту документів:

- копії страхового акту і документів, на підставі яких він складений;

- копії документів, що підтверджують факт настання і розмір збитку;

- копії платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про списання коштів з поточного рахунку Перестрахувальника або видаткового касового ордера про сплату Перестрахувальником повної суми збитку або власного утримання Перестрахувальника;

- розрахунку частини Перестраховика в загальній сумі страхового відшкодування.

07.02.2007 року між позивачем (страховик) та фізичною особою ОСОБА_3 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 01067661, відповідно до якого було застраховано транспортний засіб „Land Rover", д/н НОМЕР_1.

14.05.2007 року між позивачем (страховик) та ПрАТ „НОВА" (перестраховик) укладено Ковер-нот № 01067661-24 (далі - Ковер-нот), предметом страхування якого є транспортний засіб „Land Rover", д/н НОМЕР_1.

Згідно з п.7 Договору страховими випадками є пошкодження, загибель, втрата транспортного засобу, його частин, деталей, пристроїв і устаткування внаслідок: дорожньо-транспортної пригоди; незаконного заволодіння (крадіжки або угону); протиправних дій третіх осіб (не пов'язаних з крадіжкою або угоном транспортного засобу); дії непереборної сили і стихійних лих; потрапляння предметів - снігу, льоду, конструктивних частин споруд, гілляк, дерев; пожежі, вибуху, самозагоряння.

Відповідно до п. 8 Ковер-ноту визначено період страхування з 24.04.2007 року до 23.04.2008 року.

Загальна відповідальність Перестраховика становить 17,24% грн.

26.10.2007 року із застрахованим т/з „Land Rover", д/н НОМЕР_1, відбулись дорожньо-транспортні пригоди, внаслідок чого застрахованому автомобілю було завдано технічних пошкоджень.

Відповідно до страхового випадку, який трапився 26.10.2007р., сума відновлювального ремонту автомобіля „Land Rover, д/н НОМЕР_1, згідно виставлених ТОВ „Бритиш Моторс Україна" рахунків-фактури № LB0009069 від 05.12.2007 року та № LB-0009559 від 21.12.2007 року, склала 130 626,35 грн. Після виключення аварійним комісаром зайвих робіт та запчастин, в проведенні та заміні яких не було необхідності, сума матеріального збитку по страховій події склала 112 315, 57 грн.

На виконання обов'язку встановленого в п. п. 3.2.5. договору, де вказано сповістити Перестраховика про настання страхового випадку по перестраховочному ризику протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту одержання інформації про її настання, позивач направив 29.10.2007 року за вих. № 530/100-07 повідомлення про настання страхового випадку, яку відповідач отримав 29.10.2007 року.

Позивач, на підставі страхового акту № 813-к від 18.02.2008 року виплатив страхувальнику ОСОБА_3 по трьох страхових випадках, що сталися 17.08.2007 року, 29.08.2007 року та 26.10.2007 року страхове відшкодування в сумі 142 729,34 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1854 від 04.07.2008 року, № 588 від 21.02.2008 року, № 636 від 27.02.2008 року, № 678 від 03.03.2008 року, № 843 від 20.03.2008 року, № 997 від 07.04.2008 року, № 1397 від 15.05.2008 року, № 1753 від 20.06.2008 року, № 1822 від 02.07.2008 року.

Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Після настання ДТП 26.10.2007 року позивач на виконання обов'язку встановленого в п.п. 3.2.5. договору №116/ФП „Про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії)" направив відповідачу 29.10.2007 року факсом та листом з описом вкладення повідомлення про настання страхового випадку за Вих. № 530/100-07.

21.02.2008 року за Вих. №843/100-08 страховик направив відповідачу лист з розрахунком частки відповідальності Перестраховика в розмірі 24 550,83 грн. та документами по трьом страховим подіям, які трапилися з т/з „Land Rover", д/н НОМЕР_1 17.08.2007 року, 29.08.2007 року та 26.10.2007 року.

У відповідь ПрАТ „НОВА" направило ПрАТ „СК „ОСТРА" лист № 2333 від 22.04.2008 року, де по страховим подіям від 17.08.2007 року та 29.08.2007 року було відмовлено, у зв'язку з не повідомленням відповідача про настання даних страхових подій, а с приводу страхової події 26.10.2007 року витребувало додатковий документ.

В свою чергу за вих. №415 від 27.01.2009 року страховик направив відповідачу документи, які були затребуванні ним в листі № 2333 від 22.04.2008 року.

За таких обставин, вірним є висновок суду першої інстанції, що позивач надав відповідачу усі необхідні документи, які були ним затребувані, для виплати страхового відшкодування за страховою подією 26.10.2007 року.

В подальшому, на виправлення своєї помилки, так як в листі Вих. №843/100-08 від 21.02.2008 року сума страхового відшкодування була розраховано одна по всім трьом страховим випадкам, страховик звернувся до перестраховика з новим розрахунком страхового відшкодування (Вих. №1707 від 28.12.2010 року), де суми страхового відшкодування були розраховані вже окремо відповідно до кожної страхової події, які відбулися 17.08.2007 року, 29.08.2007 року та 26.10.2007 року.

Також, 31.12.2010 року позивач направив лист відповідачу Вих. №1709 від 28.12.2010 року, де розмір частки відповідальності Перестраховика був розрахований лише по страховій події, яка відбулася 26.10.2007 року та склав 19 363,20 грн.

Однак, відповідач даний лист з розрахунком частки страхового відшкодування залишив без відповіді та виконання.

В подальшому страховик повторно звертався до Перестраховика з листом Вих. №622 від 08.06.2012 року з проханням добровільно сплатити суму боргу, однак відповідач не відреагував на вказаний лист та заборгованість не сплатив.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як вірно встановлено місцевим господарським судом, що позивачем при обчисленні суми страхового відшкодування допущено помилку, а відтак зібраними у справі доказами підтверджується, що частка відповідальності перестраховика за Ковер-нотом по страховій події 26.10.2007 року становить 19 188,67 грн. (130 626,35 грн. - 19 323,13 грн. = 111 303,22 грн. x 17, 24%), яку відповідач в порушення умов Договору та Ковер-ноту позивачу на виплатив.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що відповідач будь-яких доказів щодо оплати заборгованості за договором не надав, то позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є законними, обґрунтованими та підлягають частковому задоволенні в сумі 19 188,67 грн.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь за прострочення виконання грошового зобов'язання стягнути з відповідача інфляційні нарахування в розмірі - 1 315,28 грн. та 3% річних в сумі 848,27 грн. за період з 01.02.2011 року по 17.07.2012 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за Договором в розмірі 19 188,67 грн., провівши відповідні розрахунки, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що розрахунок позивача виконано арифметично невірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в розмірі 671,60 грн., а 3% річних - в розмірі 287,04 грн. за період з 01.02.2011 по 17.07.2012 року.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь за несвоєчасне виконання зобов'язання пеню в сумі 1 762,05 грн.

Місцевим господарським судом вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1 762,05 грн. визнано законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково в розмірі 1 483,05 грн.

Але, колегія суддів погодитись із висновком суду першої інстанції в частині стягнення пені не може, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України, стаття 230 Господарського кодексу України).

За приписами статті 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 3.4.6. Договору сторонами визначено, що Перестраховик зобов'язаний сплатити Перестрахувальнику пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 0,05 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Як зазначалося раніше, відповідач повинен був виплати свою частку страхового відшкодування, згідно п. 8.2 Договору, протягом 15 банківських днів після одержання від позивача комплекту документів.

Враховуючи те, що лист Вих. №1709 від 28.12.2010 року позивач направив відповідачу 31.12.2010 року то з 01.02.2011 року у позивача виникає право на нарахування і стягнення в судовому порядку суми боргу та пені за порушення виконання відповідачем зобов'язань за цим Договором, а також із вказаної дати обчислюється строк позовної давності для звернення із вказаними вимогами до суду.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем, з урахуванням приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, було заявлено до стягнення з відповідача пеню за шість місяців, а саме: за період 01.02.2011 року по 01.08.2011 року.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. При цьому, нарахування санкцій, якщо інше не передбачено законом або договором, триває протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно частини 1 статті 223 Господарського кодексу України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

За приписами частин 1, 5 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Відтак, частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права (вимога про стягнення пені за порушення договірних зобов'язань), встановлюється пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України.

До місцевого господарського суду ПрАТ „СК „ОСТРА" звернулось з позовом про стягнення з відповідача пені лише у серпні 2012 року, тобто з пропуском строку позовної давності, встановленого чинним законодавством для вказаних вимог.

У відповідності до частини 2 статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3 статті 267 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи про застосування позовної давності у даній справі було заявлено відповідачем 22.10.2012 року у відзиві на позовну заяву.

Згідно частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1 762,05 грн. пені є безпідставними, а відтак задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції безпідставно та в порушення чинного законодавства не застосував за заявою відповідача позовну давність у даній справі в частині позовних вимог про стягнення пені, у зв'язку з чим дійшли необґрунтованого висновку стосовно задоволення цих вимог.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2012 року слід скасувати частково та прийняти нове, яким позов задовольнити частково.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Cтрахова компанія „НОВА" на рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2012 року у справі № 5011-36/11454-2012 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2012 року у справі № 5011-36/11454-2012 скасувати частково.

3. Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2012 року у справі № 5011-36/11454-2012 викласти в такій редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „НОВА" (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 11; код ЄДРПОУ 31241449) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ОСТРА" (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 13; код ЄДРПОУ 14288111) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 19 188,67 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 287,04 грн., 671,60 грн. інфляційних нарахувань та 1 392,39 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволені іншої частини позову відмовити.".

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ОСТРА" (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 13; код ЄДРПОУ 14288111) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „НОВА" (02660, м. Київ, вул.. Марини Раскової, 11; код ЄДРПОУ 31241449) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 55,20 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити місцевому господарському суду видати накази.

6. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

7. Справу № 5011-36/11454-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 29.01.2013 року.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Руденко М.А.

Мальченко А.О.