Постанова № 290945, 27.11.2006, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

27 листопада 2006 р. Справа № 7/353-2006

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Закарпатгазсерсіс”, м. Ужгород

до відповідача Державної податкової інспекції у м. Ужгороді, м. Ужгород

про скасування податкового повідомлення –рішення ДПІ у м. Ужгороді від 24.03.2006р. №0001802341/0/1140/23-0/31767995/6933 про визначення податкового зобов’язання по земельному податку у сумі 16983,18 грн.

Суддя С. Швед

За участю представників сторін:

від позивача – Петрецький С.І., директор;

від відповідача –Фатула М.М., головний державний податковий інспектор юридичного відділу, представник по довіреності від 10.01.2006р. 40/9/10;

Представники сторін у судовому засіданні 15.11.2006р. дали письмову згоду на початок розгляду справи по суті згідно з п. 3 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України (протокол судового засідання від 15.11.2006р.).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Закарпатгазсерсіс” (далі - Товариство) просить скасувати податкове повідомлення – рішення ДПІ у м. Ужгороді від 24.03.2006р. №0001802341/0/1140/23-0/31767995/6933 про визначення податкового зобов’язання по земельному податку у сумі 16983,18 грн. (в т.ч. 11095,45 грн. – основний платіж, 5887,73 грн. - штрафні санкції), прийняте органом державної податкової служби за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання ТОВ „Закарпатгазсерсіс” вимог податкового законодавства за період з 01.07.2004р. по 31.12.2005р., якою встановлено порушення суб’єктом господарювання вимог ст.ст. 2, 5, 7, 13, 14, 15, 17 Закону України „Про плату за землю” від 03.07.1992р. №2535-XII (далі –Закон №2535-XII), оскільки Товариством за період 3 кв. 2004р. –березень (включно) 2005р. не подано до податкового органу розрахунки земельного податку та не перераховано до бюджету належні до сплати суми названого податкового платежу за земельну ділянку, площею 36233мІ, яка знаходилась у фактичному користуванні позивача по вул. Болгарській, 9 у м. Ужгороді.

Позовні вимоги обґрунтовуються відсутністю правовстановлюючих документів та даних земельного кадастру на спірну земельну ділянку в охопленому перевіркою періоді, що є виключною підставою для нарахування податку згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України та ст.13 Закону України „Про плату за землю”.

Відповідач позов не визнав, оскільки проведеною перевіркою підтверджені факти порушень позивачем порядку сплати земельного податку у періоді 3 кв. 2004р. –1кв. 2005р., тому позивачу у визначене до сплати податкове зобов’язання по земельному податку за оспорюваним податковим повідомленням –рішенням ДПІ у м. Ужгороді.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, суд констатує наступне:

Відповідно до ст. 2 Закону №2535-XII використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Згідно з ст. 5 Закону №2535-XII об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Статтею 15 Закону №2535-XII передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

З наведених вище норм Закону №2535-XII випливає те, що в Україні встановлена платність використання землі, а суб’єктами плати за землю (земельного податку) є власники або фактичні землекористувачі.

Фактичне використання земельної ділянки по вул. Болгарській, 9 підтверджено рішеннями Ужгородської міської Ради від 29.12.2003р. №199, від 08.10.2004р. №408 про виділення в оренду землі, та не заперечується і позивачем, аргументи якого відносно підстав для задоволення позову стосуються лише відсутності у спірному періоді у Товариства договору оренди зазначеної земельної ділянки та документів про її грошову оцінку.

Однак, зазначені аргументи не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки відсутність правовстановлюючих документів на земельні ділянки, які знаходяться в розпорядженні фактичних землекористувачів, не звільняє останніх від сплати земельного податку.

Відповідно до статей 13 , 14 та 67 Конституції України земля є об’єктом права власності та основним національним багатством України, що перебуває під особливою охороною держави, і кожен повинен сплачувати за фактичне користування нею відповідну плату (земельний податок тощо).

Визначені до сплати органом державної податкової служби додаткові суми земельного податку за період з 2 півріччя 2004р. по 1кв. 2005р. відповідають Закону №2535-XII та обставинам справи щодо розміру та оцінки земель, які знаходились у цей період у фактичному користуванні ТОВ „Закарпатгазсервіс”, тому суд не знаходить правових підстав для задоволення позову та скасування податкового повідомлення –рішення ДПІ у м. Ужгороді від 24.03.2006р. №0001802341/0/1140/23-0/31767995/6933.

Аргументи позивача спростовуються також тим, що право користування землею( та фактичне користування нею) виникло у нього з моменту прийняття у власність виробничих об’єктів за договором купівлі-продажу майна від 01.06.2004р.(а.с.37-38), у зв’язку з чим було припинено право попереднього землекористувача. Оформлення ж права користування землею (договору оренди) у квітні 2005 року не впливає на момент виникнення права та фактичного користування землею, з якого і повинна сплачуватись плата за землю.

На підставі наведеного та керуючись статтями 8,13,14,67,129 Конституції України, статтями 8,9,160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня її прийняття, однак може бути оскаржена до сплину вказаного строку до Львівського апеляційного господарського суду через Господарський суд Закарпатської області.

Суддя С. Швед