Постанова № 29090843, 31.01.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2013 р. Справа № 5023/4525/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Ільїн О.В., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Юрченко С.О. (дов. № 6284 від 27.12.12р.)

1-го відповідача - не з'явився

2-го відповідача - не з'явився

3-го відповідача - Мележик Л.Г. (дов. б/н від 26.11.12р.)

4-го відповідача - не з'явився

5-го відповідача - не з'явився

3-х осіб - не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків (вх. №53 Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 20 грудня 2012 року по справі №5023/4525/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків

до 1. Корпорації "Співдружність КОМП" в особі ліквідатора Севостьянова Євгена Вікторовича, с. Комунар,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД АЛЬЯНС ПЛЮС", м. Київ

3. Іноземного підприємства "ДЕЛЕКСПО-ГРУП", м. Кременчук

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ТЕХ-КОМПЛЕКТ", м. Кременчук 5. Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМАЗСЕРВІС", м. Київ

3-я особа 1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голій Людмила Ігорівна, м. Київ

2. Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації міста Донецьк", м.Донецьк

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, поновлення права власності на нерухомість, скасування записа про реєстрацію права власності та поновлення запису про реєстрацію права власності

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину до Договору купівлі-продажу від 17 липня 2010 року, укладеного між Корпорацією "Співдружність КОМП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНД АЛЬЯНС ПЛЮС", посвідченого 17 липня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голій Людмилою Ігорівною, зареєстрованого в реєстрі за № 1571, поновивши право власності на нерухомість: будівлю виробничої бази (салону з продажу автомобілів з автоцентром передпродажної підготовки) літ. "А-3" площею 1501,0 кв.м., паркани, ворота № 1-4, замощення І, розташовану по вул. Разенкова, 14-а в м. Донецьку за Корпорацією "Співдружність КОМП" (код ЄДРПОУ 30712903); скасування в державному реєстрі прав на нерухоме майно існуючого запису про реєстрацію права власності на будівлю виробничої бази (салону з продажу автомобілів з автоцентром передпродажної підготовки) літ. "А-3" площею 1501,0 кв.м., паркани, ворота № 1-4, замощення І, розташовану по вул. Разенкова, 14-а в м. Донецьку та поновлення в державному реєстрі прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності за Корпорацією "Співдружність КОМП" (код ЄДРПОУ 30712903).

Рішенням господарського суду Харківської області від 20 грудня 2012 р. (суддя Хотенець П.В.) в позові відмовлено повністю.

Позивач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20 грудня 2012 року по справі № 5023/4525/12 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ "УкрСиббанк" в повному обсязі. В обґрунтування викладених вимог позивач зазначає, що суд першої інстанції не здійснив правового аналізу вимог ст. 12 Закону України «Про іпотеку», так як на момент укладення договору купівлі-продажу нерухомість була обтяжена іпотекою, а банк своєї згоди як іпотекодержатель на відчуження нерухомості не надавав; наголошує на нікчемності правочинів в силу Закону України «Про іпотеку», тому вважає помилковими висновки місцевого господарського суду щодо оцінки обставин на предмет недійсності правочину; стверджує, що АТ «УкрСиббанк» є зацікавленою в застосуванні наслідків недійсності нікчемного правочину відносно договору купівлі-продажу нерухомості майна, що є предметом іпотеки, тому вважає, що згідно п. 5 ст. 216 ЦК України має можливість використати право звернення на заставлене майно.

3-й відповідач, Іноземне підприємство "ДЕЛЕКСПО-ГРУП", у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними позивачем доводами не погоджується, вважає їх безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами та дійсними обставинами справи. В обґрунтування викладених заперечень посилається на те, що позивач не є стороною у визначених правочинах та станом на момент укладення договорів купівлі-продажу не був іпотекодержателем за договором іпотеки в зв'язку з його припиненням 30.09.2012 р. Також вказує на те, що ІП "ДЕЛЕКСПО-ГРУП" є добросовісним набувачем, на законних підставах набуло право власності на майно, яке не перебувало під обтяженням чи обмеженням на день придбання, що підтверджується відповідними витягами. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

1-й, 2-й, 4-й та 5-й відповідачі відзив на апеляційну скаргу не надали, своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористались, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

3-я особа, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голій Людмила Ігорівна, повідомила суд апеляційної інстанції про те, що вона підтримує письмові пояснення, надані при розгляді справи в господарському суді Харківської області, та просить розглянути справу у її відсутності.

3-я особа, Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації міста Донецьк", пояснень або заперечень по апеляційні скарзі не надало, своїм диспозитивним правом на участь в судовому засіданні при розгляді справи в суді апеляційної інстанції також не скористалось.

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте 1-й, 2-й, 4-й та 5-й відповідачі та 3-і особи не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності 1-й, 2-й, 4-й та 5-й відповідачів та 3-х осіб, за наявними у справі доказами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноваженого представника позивача та 3-го відповідача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 31 травня 2007 року між Aкціонерним товариством "УкрСиббанк" (назву змінено з Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" на Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" у відповідності до вимог Закону України "Про акціонерні товариства") та Корпорацією "АІС" (назва була змінена на Корпорація "Співдружність КОМП") було укладено договір іпотеки нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 1-1614. Згідно умов вказаного договору іпотеки першим відповідачем було передано в іпотеку позивачу нерухомість, розташовану в місті Донецьку по вул. Разенкова, 14-а, а саме: будівлю виробничої бази (салону з продажу автомобілів з автоцентром передпрожажної підготовки) літ. "А-3" площею 1501, кв.м., паркани, ворота № 1-4, замощення I (предмет іпотеки).

Вказана нерухомість була передана в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов'язань третіх осіб перед позивачем, зокрема: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-Т" - за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150697000 від 03 травня 2007 року, кінцевий строк повернення кредиту 30 квітня 2009 року; Товариства з обмеженою відповаідальністю "Авто-Холдінг" - за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150611000 від 03 травня 2007 року, кінцевий строк повернення кредиту 30 квітня 2009 року; Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Авто" - за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150701000 від 03 травня 2007 року, кінцевий строк повернення кредиту 30 квітня 2009 року; Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький автоскладальний завод" - за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150751000 від 03 травня 2007 року, кінцевий строк повернення кредиту 30 квітня 2009 року.

Постановою господарського суду Харківської області від 14 травня 2012 року першого відповідача було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

З матеріалів справи вбачається, що 17 липня 2010 між Корпорацією "Співдружність КОМП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНД АЛЬЯНС ПЛЮС" був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений 17 липня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голій Л.І., зареєстрованого в реєстрі за №1571, на нерухомість: будівлю виробничої бази (салону з продажу автомобілів з авто центром передпродажної підготовки) літ. "А-3" площею 1501, кв.м., паркани, ворота № 1-4, замощення I за Корпорацією "Співдружність КОМП".

Відповідно до Витягу №11591904 з Державного реєстру правочинів від 19 липня 2012 року, набувач нерухомості - другий відповідач - також здійснив відчуження цієї нерухомості, а саме: 24 листопада 2010 року між другим відповідачем та третім відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, внаслідок якого нерухомість, що є предметом іпотеки, була відчужена Іноземному підприємству "ДЕЛЕКСПО-ГРУП" (третьому відповідачу), договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаренко О.С., реєстровий №2251.

Звертаючись до господарського суду позивач просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до Договору купівлі-продажу від 17 липня 2010 року, укладеного між Корпорацією "Співдружність КОМП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНД АЛЬЯНС ПЛЮС", посвідченого 17 липня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голій Людмилою Ігорівною, зареєстрованого в реєстрі за № 1571, поновивши право власності на нерухомість: будівлю виробничої бази (салону з продажу автомобілів з автоцентром передпродажної підготовки) літ. "А-3" площею 1501,0 кв.м., паркани, ворота № 1-4, замощення І, розташовану по вул. Разенкова, 14-а в м. Донецьку за Корпорацією "Співдружність КОМП" (код ЄДРПОУ 30712903); скасувати в державному реєстрі прав на нерухоме майно існуючого запису про реєстрацію права власності на будівлю виробничої бази (салону з продажу автомобілів з автоцентром передпродажної підготовки) літ. "А-3" площею 1501,0 кв.м., паркани, ворота № 1-4, замощення І, розташовану по вул. Разенкова, 14-а в м. Донецьку та поновити в державному реєстрі прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності за Корпорацією "Співдружність КОМП" (код ЄДРПОУ 30712903).

Судом першої інстанції встановлено, що спірний договір був підписаний сторонами за вільним волевиявленням учасників договору у відповідності до статті 627 Цивільного кодексу України, із досягненням згоди щодо всіх істотних умов.

Згідно пункту 1.4. договору купівлі-продажу № 1571 від 17 липня 2010 року продавець (Корпорація "Співдружність КОМП") стверджував, що на момент укладання цього договору нежитлова будівля, яка є предметом цього договору, не перебуває у спорі, під арештом чи забороною, щодо неї не укладено будь-яких договорів з відчуження чи щодо користування з іншими особами, треті особи не мають прав на приміщення виставкового торгово-сервісного центру, а також будь-яких інших обтяжень та обмежень у праві розпорядження немає.

При цьому, відсутність податкових застав підтверджується витягом, наданим з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 17 липня 2010 року. Відсутність заборони відчуження (арешту) нерухомого майна, що відчужується за цим Договором підтверджується витягом, виданим з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомою майна від 17 липня 2010 року.

Відповідно до пункту 47 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 pоку N 20/5 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за N 283/8882, договори про відчуження майна посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Як зазначено судом першої інстанції, дії приватного нотаріуса щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу майна № 1571 від 17 липня 2010 року у встановленому чинним законодавством порядку не оскаржувалися, а тому відсутні підстави вважати цей договір укладеним з порушенням вимог Закону України "Про іпотеку" та статті 55 Закону України "Про нотаріат".

В той же час місцевий господарський суд послався в рішенні на те, що надані позивачем доводи та надані докази жодним чином не можуть засвідчувати факт нікчемністі спірного договору, а передусім є такими, що в розумінні положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України можуть бути підставою для визнання спірних договорів недійсними з інших підстав та мотивів, наявність яких позивачем в межах даної справи не доведена.

Проаналізувавши загальні вимоги, яким повинен відповідати правочин, дослідивши обставини справи щодо недійсності правочину, з урахуванням положень ст.ст. 203, 207, 215 Цивільного кодексу України, а також приписів постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про визнання угод недійсними», суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем самостійно визначено нікчемність правочину відносно якого виник спір, що не відповідає приписам Цивільного кодексу України та спеціального законодавства внаслідок відповідного права у позивача.

При цьому місцевий господарський суд зазначив про те, що вимога позивача про скасування та поновлення запису про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю не відповідає способам захисту права цивільного передбаченого статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України, а тому не може бути задоволена. Судом при дослідженні матеріалів справи встановлено, що позивач, виходячи зі змісту пункту 3 прохальної частини позову звертається до суду в інтересах першого відповідача. Таку дію суд першої інстанції вважав неприпустимою внаслідок відсутності відносин представництва між позивачем та першим відповідачем.

Крім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції послався на те, що кінцевий строк повернення кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-Т", Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Холдінг", Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Авто" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький автоскладальний завод", який забезпечений договором іпотеки є 30 квітня 2009 року. Право на звернення до суду за захистом порушеного права виникло 30 квітня 2009 року. Позивач пропустивши строк позовної давності звернувся до господарського суду лише у жовтні 2012 року в зв'язку з чим позовна заява Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" не підлягає задоволенню на підставі статті 267 Цивільного кодексу України у зв'язку із спливом позовної давності.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги визнані судом необґрунтованими, не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального права до даних правовідносин, колегія суддів встановила наступне.

Предметом даного господарського спору є вимога позивача про застосування наслідків недійсності до договорів купівлі-продажу з посиланням на статті 203, 215 Цивільного кодексу України та застосування до сторін наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 216 Цивільного кодексу України.

Позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції не здійснив правового аналізу вимог ст.12 Закону «Про іпотеку», так як на момент укладання договору купівлі-продажу нерухомість була обтяжена іпотекою, Банк своєї згоди як іпотекодержатель на відчуження нерухомості не надавав, а тому вважає, що суд дійшов невірного висновку щодо неможливості задоволення позову.

В спростування наведених тверджень колегія суддів зазначає наступне.

Згідно статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статей 3, 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

За правилами частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як свідчать матеріали справи, за умовами договору іпотеки від 31.05.2007року забезпечувались кредитні зобов'язання ТОВ «Автосервіс-Т», ТОВ «Авто-Холдінг», ТОВ «Інтер-Авто», ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» до моменту виконання основного зобов'язання, тобто до 30 квітня 2009 року.

Як зазначає в апеляційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк» про незаконний договір йому стало відомо на початку 2012р., після ознайомлення з матеріалами справи про банкрутство Відповідача.

Ч. 5 п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачає, що відповідно до ст.ст. 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Як вбачається з матеріалів даної справи ПАТ «УкрСиббанк» не є стороною у визначених правочинах, окрім того станом на укладання договорів купівлі-продажу від 17.07.2010 року позивач вже не був іпотекодержателем за договором іпотеки, в зв'язку з його припиненням З0 квітня 2009 року. На момент укладення договору купівлі-продажу нерухомості ПАТ «УкрСиббанк» свої права як іпотекодержателя передбачені розділом V Закону України «Про іпотеку» не використав, а тому, на думку колегії суддів, станом на момент звернення до господарського суду не може бути особою права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину з подальшим правом звернення до суду з визначеним позовом.

Не змінюють обґрунтованих висновків суду першої інстанції посилання ПАТ «УкрСиббанк» в апеляційній скарзі на те, що правочини є нікчемними на підставі Закону України «Про іпотеку», а тому дану обставину суд повинен був прийняти як встановлений факт, що не підлягає доведенню.

Відповідно до вимог ч.4 п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", яким, в тому числі керувався суд першої інстанції при прийнятті рішення, якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обгрунтування іншої заявленої вимоги, суд повинен дати оцінку таким доводам позивача. Підтвердженням необхідності суду давати оцінку доводам позивача, щодо недійсності правочину, в разі відсутності рішення про визнання його недійсним підтверджується і ч. З п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Враховуючи відсутність рішення суду щодо визнання договорів купівлі-продажу між ПП «Імпульс-В» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНД АЛЬЯНС ПЛЮС» недійсними, місцевий господарський суд правомірно надав оцінку доводам позивача, щодо недійсності даних правочинів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, договори купівлі-продажу укладені у порядку, передбаченим нормами законодавства України, нотаріально посвідчені, пройшли державну реєстрацію. Відсутність податкових застав підтверджується витягом, наданим з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Відсутність заборони відчуження (арешту) нерухомого майна та земельної ділянки, що відчужується за цим Договором підтверджується витягом, виданим з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомою майна.

Таким чином, договори купівлі-продажу укладені правомірно та у відповідності до норм чинного законодавства України.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно із статтею 317 Цивільного кодексу України, Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначено у статті 658 Цивільного кодексу України, Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та тих випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Отже, продавець мав право укладати договори купівлі-продажу стосовно нерухомого майна, яке знаходилось у нього на той час на праві приватної власності.

Згідно із частиною 2 статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини 3 статті 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Так, матеріалами справи підтверджено, що Іноземне підприємство «ДЕЛЕКСПО-ГРУП» на законних підставах набуло право власності на нежитлові будівлі та земельну ділянку, а саме на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу.

Згідно із статтею 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Державні органи також визнали право приватної власності на вищезазначені об'єкти нерухомості за Іноземним підприємством «ДЕЛЕКСПО-ГРУП», зареєструвавши відповідно до вимог законодавства України право приватної власності.

Згідно з статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Слід зазначити, що при укладенні договору купівлі-продажу продавець підтвердив, що на момент укладання цього договору вказані вище приміщення та земельна ділянка, які є предметом цього договору, не перебувають у спорі, під арештом чи забороною, щодо них не укладено будь-яких договорів з відчуження чи щодо користування з іншими особами, треті особи не мають прав на нежилі будівлі та земельну ділянку, а також будь-яких інших обтяжень та обмежень у праві розпорядження немає.

Відсутність заборони відчуження (арешту) нерухомого майна, що відчужується за цим Договором підтверджується витягом, виданим з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомою майна.

Крім того, відповідно до статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.

Таким чином, нерухоме майно, яке придбане Іноземним підприємством «ДЕЛЕКСПО-ГРУП» не перебувало під обтяженнями чи обмеженнями на день придбання, що відповідно і підтверджується вищенаведеними витягами.

Також, відповідно до статті 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову (може бути пред'явлений лише неволодіючим власником до незаконно володіючого невласника з метою відновлення порушеного володіння річчю шляхом вилучення свого майна з чужого незаконного володіння) - виключно з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Колегія суддів звертає увагу, що позивач ніколи не був власником майна, визначеного в договорах купівлі-продажу, доказів того, що 2-й та 3-й відповідачі незаконно заволоділи визначеним майном матеріали справи не містять і таких доказів позивачем до суду не надано.

Здійснивши аналіз змісту договору купівлі-продажу майна, колегія суддів констатує, що Іноземне підприємство «ДЕЛЕКСПО-ГРУП» є добросовісним набувачем, майно набуте ним за відплатним договором, окрім того Іноземне підприємство «ДЕЛЕКСПО-ГРУП» правомірно здійснило дії по реєстрації права власності на нерухоме майно у порядку передбаченому чинним законодавством України.

На момент укладення договорів купівлі-продажу сторони володіли повним обсягом право і дієздатності, відчужуване майно було звільнено від обтяжень, заборони на відчуження майна не було, договір укладений у письмовій формі, нотаріально посвідчений, пройшов державну реєстрацію.

Ст. 388 Цивільного кодексу України передбачено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Втім, ПАТ «УкрСиббанк» не навів жодної правової підстави, яка б надавала йому права вимагати поновлення права власності за відповідачем на спірне майно.

Слід зазначити, що у відповідності до ст. 15, 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічно ст.20 ГК України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання.

Отже, як зазначалось вище, відповідно до ст.ст. 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність обох необхідних умов для визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - порушення права, інтересу позивача (оскільки станом на момент укладення договорів купівлі-продажу від 17.07.2010 р. позивач не був іпотекодержателем за договором іпотеки в зв'язку з його припиненням 30.04.2009р.) та порушенням норм закону, а отже і про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача.

Таким чином, факти, викладені в апеляційній скарзі позивачем і його посилання на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, не знайшли свого підтвердження.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Харківської області від 20 грудня 2012 року по справі № 5023/4525/12 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями статями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20 грудня 2012 року по справі №5023/4525/12 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 29 січня 2013 року.

Головуючий суддя Тихий П.В.

суддя Ільїн О.В.

суддя Черленяк М.І.