Постанова № 29090818, 30.01.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 січня 2013 р. № 2а- 13868/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Фоміній В.В.,

за участю: представника позивача - Радзівіло Л.В.,

представника відповідача - Данканич М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства фірми "ІНЕКС"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство фірма "ІНЕКС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0001252220 від 05.10.2012 р. та № 0001852220 від 25.12.2012 р., прийняті на підставі Акту перевірки № 1935/2220/32134472 від 25.09.2012 року.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та додаткових поясненнях до нього, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення №0001252220 від 05.10.2012 р. та № 0001852220 від 25.12.2012 р. є цілком законними та обґрунтованими, винесеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби у період з 24.09.2012 р. по 25.09.2012 р. на підставі наказу №877 від 14.09.2012 р. та п.п. 78.1.1, п. 78.1. ст. 78. ст. 79 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП Фірми "ІНЕКС" по взаємовідносинах із контрагентами ТОВ «Інтехліс» (реєстраційний номер 35245557) за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 року, з 01.05.2011 по 31.09.2011 року, з 01.12.2011 по 31.12.2011 року та з 01.01.2012 по 31.03.2012 року, з ТОВ «Фірма» Гранд» (реєстраційний номер 20037330) за період з 01.01.2012 по 31.01.2012 року, з ТОВ «Електродизель» (реєстраційний номер 32949132) за період з 01.02.2012 по 28.02.2012 року, з ТОВ «Базальт плюс» (реєстраційний номер 32239404) за період з 01.11.2010 по 31.12.10 року, з 01.02.2011 року по 31.05.2011 року, за результатами якої відповідачем складено акт №1935/2220/32134472 від 21.06.2012 р.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення ПП Фірми "ІНЕКС":

- ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-ІУ із змінами та доповненнями внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 512509,0 грн. в тому числі за 4 квартал 2010 року на суму 77167,0 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 112229,0 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 52639,0 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 100107,0 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 38333,0 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 132034,0 грн.

- п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97- ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, п.п. 198.4. п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-УІ зі змінами та доповненнями занижено податок на додану вартість загальній сумі 452305,0 грн., в тому числі за листопад 2010 року в сумі 33833,0 грн., за грудень 2010 року в сумі 27900,0 грн., за лютий 2011 року в сумі 40007,0 грн., за березень 2011 року в сумі 49777,0 грн., за квітень 2011 року в сумі 13688,0 грн., за травень 2011 року в сумі 24935,0 грн., за червень 2011 року в сумі 16035,0 грн., за липень 2011 в сумі 12400,0 грн., серпень 2011 року в сумі 17667,0 грн., за вересень 2011 року в сумі 56983,0 грн., за грудень 2011 року в сумі 33333,0 грн., за січень 2012 року в сумі 61840,0 грн., за лютий 2012 року в сумі 45307,0 грн., за березень 2012 року в сумі 18600,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки №1935/2220/32134472, відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення:

- № 0001852220 від 25.12.2012 р., яким ПП Фірми "ІНЕКС" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 564810,25 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 512509,0 грн., штрафні санкції у розмірі 52301,25 грн.

- №0001252220 від 05.10.2012 р., яким ПП Фірми "ІНЕКС" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 529271,75 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 452305,0 грн., штрафні санкції у розмірі 76966,75 грн.

Відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, № 985 від 22.12.2010р., (в редакції чинній на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) встановлено, що в податковому повідомленні-рішенні вказується номер та дата складання акту перевірки на підставі якого виноситься рішення.

Суд звертає увагу на те, що в податкових повідомленнях-рішеннях №0001252220 від 05.10.2012 р. та № 0001852220 від 25.12.2012 р. вказано в якості підстави винесення рішення акт перевірки №1935/2220/32134472 з датою 25.09.2012 року, замість вірної дати - 21.06.2012 р.

Перевіряючи вказані в акті перевірки висновки відповідача і винесені на їх підставі спірні правові акти індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи встановлено, що перевірку ПП Фірми "ІНЕКС" проведено по взаємовідносинах із контрагентами з ТОВ «Фірма» Гранд» (реєстраційний номер 20037330), з ТОВ «Електродизель» (реєстраційний номер 32949132), з ТОВ «Базальт плюс» (реєстраційний номер 32239404) та ТОВ "Інтехліс" (код ЄДРПОУ 35245557).

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Базальт плюс» (реєстраційний номер 32239404), судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що між ПП Фірми "ІНЕКС та ТОВ «Базальт плюс» укладено Договір від 01.11.2010 року «Про надання інформаційно-консультативних послуг», договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне його виконання підтверджується наступними документами: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 101112 від 10.11.2010р. №191109 від 19.11.2010р. № 301116 від 30.11.2010р., № 101212 від 10.12.2010р., № 201212 від 20.12.2010р. № 311201 від 31.12.2010р., податковими накладними №10112 от 10.11.10р., № 191109 від 19.11.10р., № 301116 від 30.11.10п., № 101212 від 10.12.10р.,№201212 від 20.12.10р., №311201 від 31.12.2010р. та платіжними дорученнями.

Також, між ПП Фірми "ІНЕКС та ТОВ «Базальт плюс» укладено Договір доручення від 01.12.2010 року, який підписаний обома сторонами та завірений печатками. Фактичне його виконання підтверджується наступними документами: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 070210 від 07.02.11р., № 040205 від 04.02.2011р., № 310303 від 31.03.11р., №7 від 25.04.2011р., податковими накладним № 070210 від 07.02.2011р., №040205 від 04.02.2011р., № 7 від 25.04.2011р., №216 від 31.03.2011р. та платіжними дорученнями.

Судом встановлено, що податковим органом було досліджено Договір від 01.12.2010 року «щодо надання інформаційно-консультативних послуг», з перевіркою первинної документації, яка перелічена вище та складена відповідно до Договору доручення від 01.12.2010 року. Отже, в акті перевірки вказано Договір від 01.12.2010 року «щодо надання інформаційно-консультативних послуг» який не існує, замість «Договір доручення».

Між ПП Фірми "ІНЕКС та ТОВ «Базальт плюс» укладено Договір від 01.01.2011 року про надання послуг по організації та виготовленню реклами, який підписаний обома сторонами та завірений печатками. Фактичне його виконання підтверджується наступними документами: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 310304 від 31.03.2011р., № 9 от 10.05.2011р., № 24 от 20.05.2011р.,№ 35 от 31.05.2011р. № 27 від 30.04.2011р., податковими накладними №217 від 31.03.2011р., №9 от 10.05.2011р., № 24 від 20.05.2011р., №35 від 31.05.2011р., №27 від 30.04.2011р. та платіжними дорученнями.

Судом встановлено, що в акті перевірки перевіряючими вказаний Договір доручення від 01.02.2011 року який нібито укладений між ПП Фірми "ІНЕКС та ТОВ «Базальт плюс».

Під час судового розгляду справи встановлено, що вказаний Договір не існує, при цьому перевіряючими досліджена податкова накладна від 16.05.2011 року № 19 та видаткова накладна від 19.05.2011 року № 19, які складені на виконання Договору №9 від 29.04.2011 року про надання послуг з виготовлення поліграфічної продукції, укладеного між ПП Фірми "ІНЕКС та ТОВ «Базальт плюс».

Отже, суд досліджує господарські відносини, які склались в межах Договору №9 від 29.04.2011 року про надання послуг з виготовлення поліграфічної продукції.

На підтвердження виконання вказаного Договору №9 від 29.04.2011 року, представником позивача надані податкова накладна від 16.05.2011 року № 19 та видаткова накладна від 19.05.2011 року № 19, специфікації, виписку з банку.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Інтехліс» (реєстраційний номер 35245557), судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що між ПП Фірми "ІНЕКС та ТОВ «Інтехліс» укладено Договір від 01.03.2011 року про надання послуг з організації по виготовленню та розміщенню реклами. Договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне виконання договору підтверджується: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 070303 від 08.03.11р., № 160310 от 16.03.11р., №240314 від 24.03.11р., № 310328 від 31.03.2011р., № 216 від 10.05.2011р.,№ 558 від 20.05.2011р., №811 від 31.05.2011р., №323 від 10.06.2011р., № 504 від 20.06.2011р., № 720 от 30.06.2011р., податковими накладними № 127 від 08.03.2011р, № 260 від 16.03.2011р., № 411 від 24.03.2011р., №537 від 31.03.2011р., № 216 від 10.05.2011р., № 558 від 20.05.2011р., № 811 від 31.05.2011р., № 323 від 10.06.2011р., № 504 від 20.06.2011р., № 720 від 30.06.2011р., банківськими виписки про перерахування коштів за виконану роботу.

Також, між ПП Фірми "ІНЕКС та ТОВ «Інтехліс» укладені наступні договори:

- Договір від 30.06.2011 року про надання інформаційно-консультаційних послуг. Договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне виконання договору підтверджується: звітом про надання послуг, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 603 від 15.07.2011р, № 1105 від 29.07.2011р, податковими накладними № 603 від 15.07.2011р., № 1105 від 29.07.2011р., протоколом про підписання актів виконаних робіт та платіжними дорученнями;

- Договір від 29.07.2011 року про надання інформаційно-консультаційних послуг. Договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне виконання договору підтверджується: звітом про надання послуг, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 523 від 10.08.2011р., № 866 від 18.08.2011р., № 1280 від 30.08.2011 року, податковими накладними № 523 від 10.08.2011р., № 866 від 18.08.2011р., № 1280 від 30.08.2011 року, протоколом про підписання актів виконаних робіт та платіжними дорученнями;

- Договір від 30.07.2011 року про надання інформаційно-консультаційних послуг. Договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне виконання договору підтверджується: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 466 від 09.09.2011 року, № 829 від 19.09.2011 року, № 1001 від 22.09.2011 року, акт № 1238 від 28.09.2011 року, податковими накладними № 466 від 09.09.2011 року, № 829 від 19.09.2011 року, № 1001 від 22.09.2011 року, № 1238 від 28.09.2011 року та платіжними дорученнями;

- Договір від 23.11.2011 року про надання інформаційно-консультаційних послуг. Договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне виконання договору підтверджується: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1300 від 29.12.11р., № 1360 от 30.12.11р., податковими накладними № 1300 від 29.12.11р., № 1360 от 30.12.11р. та платіжними дорученнями;

- Договір від 26.12.2011 року про надання інформаційно-консультаційних послуг. Договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне виконання договору підтверджується: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 11007 від 11.01.12р., № 20012 от 20.01.12р., податковими накладними № 11007 від 11.01.12р., № 20012 от 20.01.12р. та платіжними дорученнями;

- Договір від 29.12.2011 року про надання послуг. Договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне виконання договору підтверджується: переліком перевірених об'єктів від 31.01.2012р., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 31015 від 31.01.12р., податковими накладними № 31015 від 31.01.12р. та платіжним дорученням;

- Договір від 16.01.2012 року про надання інформаційно-консультаційних послуг. Договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне виконання договору підтверджується: програмою надання інформаційно-консультаційних послуг, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2303 від 23.02.12р., податковими накладними № 2303 від 23.02.12р. та платіжним дорученням;

- Договір від 26.01.2012 року про надання послуг. Договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне виконання договору підтверджується: переліком перевірених об'єктів за період 01.02.2012р.-14.02.2012р., 15.02.2012р.-29.02.2012р., 01.03.12р.-15.03.12р., 16.03.12р.-31.03.12р., актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1403 від 14.02.12р., № 2909 от 29.02.12р., № 1502 від 15.03.12р., №3102 від 31.03.12р., податковими № 1403 від 14.02.12р., № 2909 от 29.02.12р., № 1502 від 15.03.12р., №3102 від 31.03.12р. та платіжними дорученнями.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Фірма» Гранд» (реєстраційний номер 20037330), судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що між ПП Фірми "ІНЕКС та ТОВ «Фірма» Гранд» укладено Договір №14 від 24.12.2011 року про надання інформаційно-консультаційних послуг. Договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне виконання договору підтверджується: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 27010 від 27.01.2012р., № 20012 від 20.01.2012р., № 13003 від 13.01.2012р., №6001 от 06.01.12р., податковими накладними № 27010 від 27.01.2012р., № 20012 від 20.01.2012р., № 13003 від 13.01.2012р., №6001 от 06.01.12р. та платіжними дорученнями.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Електродизель» (реєстраційний номер 32949132), судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що між ПП Фірми "ІНЕКС та ТОВ «Електродизель» укладено Договір від 25.01.2012 року про надання послуг по розробці концепції безпеки об'єкту. Договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне виконання договору підтверджується: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) робіт № 2412 від 24.02.2012р., №2710 от 27.02.2012р., податковими накладними № 2412 від 24.02.2012р., №2710 от 27.02.2012р. та платіжними дорученнями.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Суд зазначає, що у ході розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до складених первинних документів, правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ, ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду з боку відповідача не має.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що з дослідженого акту перевірки №1935/2220/32134472 від 21.06.2012 р. вбачається, що фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем норм податкового законодавства слугували висновки наступних актів:

- акт ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова №2300/23 - 212/32239404 «Про проведення перевірки ТОВ „Базальт плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.10 по о 1.07.2011 року»;

- акт Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС № 555/22-207/3524 от 10.08.2012р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Інтехліс» (код ЄДРПОУ 35245557) щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків та зборів за період за період з 01.02.2011р. по 31.03.2011р., з 01.07.2011р. по 31.07.2011р., з 01.10.2011р. по 31.10.2011р., з 01.02.2012 по 30.06.2012 року;

- акт Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС № 667/23-212/35245557 від 13.10.2011р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Інтехліс» (код ЄДРПОУ 35245557) щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків та зборів за період за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р.;

- акт Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС № 394/22-207/35245557 від 22.06.12р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Інтехліс» (код ЄДРПОУ 35245557) щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків та зборів за грудень 2011, за січень 2012 року;

- акт ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова № 1154/23-212/35245557 від 15.11.2011р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Інтехліс» (код ЄДРПОУ 35245557) щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків та зборів за серпень - вересень 2011 року;

- акт Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС №134/23-212/20037330 від 11.04.2012р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Гранд» (код ЄДРПОУ 20037330) щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків та зборів за період за січень 2012 року;

- акт Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС №384/22-207/32949132 від 19.06.2012р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Електродизель» (код ЄДРПОУ 32949132) щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків та зборів за період 01.02.2012р. по 29.02.2012р.

В силу приписів ПК України акт перевірки, складений органом державної податкової служби України відносно платника податків не є беззаперечним та безумовним доказом вчинення порушень контрагентами такого платника, за умови доведеності платником реальності вчинення господарської операції. При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. З урахуванням викладеного, суд наголошує, що з огляду на реальний характер операції, за наслідком виконання якої позивачем був сформований оспорюваний податковий кредит, порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовною практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що згідно з п. 44.1. ст.41 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакція, яка діяла на час проведення господарських операцій) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, шо якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагенти належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку органу державної податкової служби в акті перевірки відсутні.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту, при цьому, ТОВ «Інтехліс», ТОВ «Фірма» Гранд», з ТОВ «Електродизель» та ТОВ «Базальт плюс» були офіційно зареєстровані платниками ПДВ та мали право складання податкових накладних. Суд звертає увагу на те, що податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. (в редакція, яка діяла на час проведення господарських операцій) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. 138.8, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

З матеріалів справи встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», виписані підприємствами, які станом на момент виникнення спірних правовідносин були платниками податку на прибуток, що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах державної податкової служби.

Доказів зворотнього судовим розглядом справи не встановлено і актом перевірки не заперечуються та не спростовано.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

В даному випадку виконання угоди між позивачем та його контрагентами підтверджується первинними документами які містяться в матеріалах справи, отже, суд робить висновок, що витрати з придбання послуги у ТОВ «Інтехліс», ТОВ «Фірма» Гранд», ТОВ «Електродизель» та ТОВ «Базальт плюс» вірно віднесено до валових витрат позивача.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в актах перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті перевірки №1935/2220/32134472 від 21.06.2012 р. щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення №0001252220 від 05.10.2012 р. та № 0001852220 від 25.12.2012 р. прийняті Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства фірми "ІНЕКС" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення №0001252220 від 05.10.2012 р. та № 0001852220 від 25.12.2012 р., прийняті на підставі Акту перевірки № 1935/2220/32134472 від 25.09.2012 року, в повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства фірми "ІНЕКС" (код ЄДРПОУ 32134472) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 2180.02 грн. (дві тисячі сто вісімдесят гривень 02 копійки).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 04 лютого 2013 року.

Суддя Д.В.Бездітко