Ухвала суду № 29089300, 31.01.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0619/1812/2012 Головуючий у 1-й інст. Васільєв Л.А.

Категорія 37 Доповідач Косигіна Л. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

в складі: головуючої судді Косигіної Л.М.

суддів: Жигановської О.С., Кочетова Л.Г.

при секретарі Крижанівській М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про встановлення факту прийняття спадщини

за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю

за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту належності житлового будинку

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_8

на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 17 грудня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просила встановити факт прийняття ними спадщини після смерті їх матері - ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Позивачі посилаються на те, що вони фактично прийняли спадщину, оскільки поховали мати та встановили на її могилі пам'ятник, провели ремонт спадкового будинку, обробляли земельну ділянку. Також, вони надсилали брату - ОСОБА_10, який залишився проживати у спадковому будинку, гроші на ремонт цього будинку та забрали свідоцтво про право власності на домоволодіння. До нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини не подавали. Оскільки після смерті брата відповідачі почали заперечувати їх право на отримання спадщини після смерті матері, вони вимушені були звернутися до суду.

У липні 2012 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на будинок АДРЕСА_1, в порядку ст. 344 ЦК України. Зазначила, що з 06.07.2001 року вона проживала однією сім'єю з ОСОБА_10 у вищевказаному будинку, який належав його матері. За період спільного проживання вони провели газ, обклали будинок цеглою, замінили вікна, дерев'яні перегородки, провели штукатурні роботи тощо. ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а його мати - ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Оскільки вона та її чоловік відкрито володіли будинком протягом тривалого часу, тому, вважає, що набула право власності на даний будинок.

У жовтні 2012 року ОСОБА_7 подала зустрічний позов, в якому просила встановити факт належності на праві власності батьку - ОСОБА_10, житлового будинку АДРЕСА_1. Зазначила, що батько фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_9, а тому він набув право власності на вищевказаний будинок.

Рішенням Попільнянського районного суду від 17 грудня 2012 року у задоволенні заявлених позовів відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, посилаючись на неповне дослідження судом обставин справи, просять скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні їх позову та ухвалити нове рішення, яким встановити факт прийняття ними спадщини після смерті ОСОБА_9 В решті рішення не оскаржують.

Апелянти вважають, що своїми діями вони прийняли спадщину, так як доглянули матір до смерті, поховали її, зробили поминальні обіди, встановили огорожу на кладовищі. Також, вони обробляли земельну ділянку, здійснювали ремонт будинку та мають на руках свідоцтво про право власності на спадковий будинок, яке видано на ім'я матері. Суд першої інстанції не дослідив вказаних обставин та не надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив неправильне рішення.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР (яка діяла на час виникнення даних правовідносин) спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_11 та ОСОБА_9 є батьками ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10 (а.с. 6, 9, 12, 15).

ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с. 19).

ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с. 18). Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 129-131). Свідоцтво про право особистої власності на вказаний будинок видано на ім'я ОСОБА_9 на підставі рішення виконкому Корнинської селищної ради № 13 від 16.02.1978 року (а.с. 21, 71-73).

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10 протягом 6 місяців з дня смерті матері не зверталися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. Разом із спадкодавцем, на час її смерті, у будинку АДРЕСА_1 проживав ОСОБА_10 (а.с. 133-134).

Рішенням Попільнянського районного суду від 17.02.2012 року встановлено факт прийняття ОСОБА_10 спадщини після смерті ОСОБА_9 (а.с. 70).

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 посилаються на те, що вони фактично прийняли спадщину, оскільки поховали мати, встановили на її могилі пам'ятник, провели ремонт спадкового будинку, обробляли земельну ділянку, надсилали гроші на ремонт будинку, забрали свідоцтво про право власності на домоволодіння. Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що вказані дії були проведені позивачами протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ІНФОРМАЦІЯ_1 р. - 01.06.1990 р.).

При цьому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що поховання ОСОБА_9, встановлення на її могилі пам'ятника та проведення поминальних обідів не свідчить про те, що таким чином позивачі фактично вступили в управління або володіння спадковим майном. Їх приїзди до спадкового будинку не свідчать про прийняття спадщини.

Допитані в суді першої інстанції свідки не могли конкретно пояснити, чи вчинялися якісь дії ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 протягом шести місяців після смерті їх матері, які б свідчили про прийняття ними спадщини.

Не підтверджено і той факт, що позивачі весною 1990 року обробляли земельну ділянку чи проводили ремонт будинку. Надані апелянтами квитанції про переказ коштів та пересилку бандеролей на ім'я ОСОБА_10 і ОСОБА_5 датовані 05.12.2000 р., 10.04.2010 р., 18.01.2010 р., 27.01.2007 р., 24.11.2008 р. Доказів про те, що апелянтами купувалися будівельні матеріали або наймалися люди для проведення ремонту будинку суду не надано.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 пояснили, що у них відсутні докази, які могли б підтвердити вчинення ними дій, спрямованих на прийняття спадщини протягом 6 місяців після смерті спадкодавця.

Оскільки позивачами не надано доказів на підтвердження того, що вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців після смерті їх матері, тому суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні їх позову. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Крім того, слід зазначити, що спадковий будинок не є колгоспним двором, незважаючи на запис про це у свідоцтві про право власності, оскільки ОСОБА_9 та її син ОСОБА_10, які проживали у будинку, ніколи у колгоспі не працювали (а.с. 167, 170-171). ОСОБА_12, де знаходиться спадковий будинок, відноситься до міської місцевості, а тому погоспорадські6 книги в селищній раді не велися (а.с. 74).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Рішення в частині відмови у задоволенні зустрічних позовів ніким не оскаржується, а тому не є предметом апеляційного розгляду ( п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку).

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 17 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча Судді