Постанова № 29089162, 01.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 лютого 2013 року № 826/147/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Іщука І.О., суддів Погрібніченка І.М., Шулежка В.П. вирішили в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "МакДональдз Юкрейн Лтд" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області державної податкової служби Державної податкової служби проскасування податкового повідомлення-рішення від 08.10.2012 року №0006781502/49419 та №14033/6/10-2215 від 17.12.2012 ВСТАНОВИЛА:

Позовні вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями "Макдональдз Юкрейн ЛТД" (надалі - позивач) до Державної податкової інспекції у місті Сумах Сумської області Державної податкової служби (надалі - відповідач 1) заявлені про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.10.2012 № 0006781502/49419 та до Державної податкової служби України (надалі - відповідач 2) заявлені про скасування його рішення від 17.12.2012 № 14033/6/10-2215 про результати розгляду скарги.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач 1, визначаючи грошове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, порушив вимоги Податкового кодексу України та втрутився до сфери цивільних правовідносин, оскільки змінив істотну умову договору, а саме його ціну.

Також на думку представника позивача, відповідачем 2 порушено право на доведення контролюючим органом в ході адміністративного оскарження правомірності нарахувань, а також на отримання вмотивованого рішення по суті скарги впродовж встановлених законом строків.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

З огляду на те, що представники відповідачів 1 та 2 в судове засідання 22.01.2013 не з'явились, з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України та думки позивача, суд прийняв рішення про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у порядку письмового провадження у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем було подано до відповідача 1 податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік (далі - Податкова декларація), в якій задекларовано суму податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, що підлягає сплаті, у розмірі 67 031, 19 грн. за рік (в т.ч. щомісячно з січня 2012 по грудень 2012 по 5 585, 93 грн.).

Згідно додатку 1 "Відомості про наявні земельні ділянки "в користуванні позивача на підставі Договору знаходиться земельна ділянка площею 3 456 м2, цільове призначення, якої - будівництво та подальша експлуатація тимчасово літнього майданчика біля існуючого кафе, нормативна грошова оцінка одиниці площі земельної ділянки з коефіцієнтом індексації - 12 930 400, 00 грн.

18 вересня 2012 року відповідач 1 провів камеральну перевірку даних, задекларованих в податковій декларації з плати за землю за 2012 рік та склав акт № 2746/152/23744453 (надалі -Акт).

Перевіркою визначено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за липень 2012, визначений позивачем в своїй податковій декларації за 2012, є меншим, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки визначене зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за липень 2012 становить 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що призвело до заниження податкового зобов'язання по орендній платі на 5 585, 94 грн., чим порушено вимоги пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, яким встановлено мінімальний річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності для всіх категорій земель, крім сільськогосподарського призначення, на рівні трикратного розміру відповідного земельного податку.

У відповідності до ст. 274 Податкового кодексу ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273,276 і 278 цього Кодексу.

Таким чином, мінімальний розмір орендної плати за використання земельної ділянки площею 3 456 м2 становить 3 % від її нормативної грошової оцінки, яка станом на 01 січня 2012 року складає 4 468 746, 24 грн. Відповідно належна до нарахування та сплати сума орендної плати за зазначену земельну ділянку за липень 2012 року складає 11 171, 87 грн.

На підставі вищевикладеного в Акті зроблено висновок про заниження позивачем суми податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за липень 2012 року, заявлену платником податків у податковій декларації за 2012 рік (вх. № 9002568666 від 31.01.2012р.) на суму 5 585, 94 грн.

08.10.2012 відповідач 1 на підставі вказаного Акта та згідно розрахунку штрафних (фінансових) санкцій прийняв податкове повідомлення-рішення № 0006781502/49419, яким за порушення вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України визначив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб" в розмірі 8 378, 91 грн., в тому числі 5 585, 94 грн. - основного платежу, 2 792, 97 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

19.10.2012 позивач звернувся зі скаргою на податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах від 08.10.2012 № 0006781502/49419 до Державної податкової служби. Рішенням відповідача 2 № 16546/10/10-105-347 від 13.11.2012, податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а первинну скаргу позивача на рішення відповідача 1 - без задоволення.

21.11.2012 позивач звернувся із повторною скаргою вих.. № 1375/03- NPA. Рішенням відповідача 2 № 14033/6/10-2215 від 17.12.2012 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 08.10.2012 № 0006781502/49419, а скарга позивача - без задоволення.

Відповідно до документів, що наявні в матеріалах справи, 15 лютого 2001 року між позивачем (надалі - Орендар) та Сумською міською радою (надалі - Орендодавець) було укладено нотаріально посвідчений договір від 15.01.2001 № б/н оренди землі терміном до 25 квітня 2024 року (реєстраційний запис за № 371), відповідно до якого позивачу передано у строкове платне користування земельна ділянка загальною площею 3 456 м2, що розташована за адресою: м. Суми, Червона площа, 15а під розміщення ресторану (площею 289 м2), належного Орендарю на підставі свідоцтва про право власності від 20.03.2000.

Грошова оцінка земельної ділянки згідно довідки № 324 від 12.12.2000р., виданої Сумським міським управлінням земельних ресурсів, становить 1 496 448, 00 грн.

Відповідно п. 2.3. Договору орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі. Розмір орендної плати становить 1 870, 56 грн. на місяць.

При цьому розмір орендної плати переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання або цілі використання орендованої земельної ділянки, визначеної цим Договором; підвищення цін, тарифів, тощо, в т.ч. внаслідок інфляційних процесів; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документально; у разі невиконання Орендодавцем обов'язку повідомити Орендарю про права третіх осіб на орендовану земельну ділянку; збільшення розмірів ставки земельного податку, в інших випадках, передбачених законодавством України (п. 2.3 Договору).

У відповідності до п. 4.1 Договору Орендодавець, зокрема, має право вимагати від Орендаря своєчасне внесення орендної плати, збільшення розміру орендної плати у випадках зміни умов господарювання або цілі використання орендованої земельної ділянки, визначеної цим Договором, підвищення цін, тарифів, тощо, збільшення відповідно до законодавства України розмірів земельного податку.

Пунктами 5.5 і 5.6 вказаного Договору передбачено, що будь-які зміни або доповнення до цього Договору здійснюються в письмовій формі та підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. При цьому у випадках, коли будь-яке положення цього Договору втратило юридичну силу, сторони невідкладно розпочинають переговори для того, щоб змінити це положення таким чином, щоб у зміненому вигляді воно стало чинним та законним, і у максимально можливому обсязі відбивало початкові наміри сторін щодо суті зазначеного положення.

Проаналізувавши матеріали адміністративної справи та відповідно до норм чинного законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ст. 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України (далі -ПК України) плата за землю відноситься до загальнодержавних податків і зборів.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України з урахуванням критеріїв, які визначені у розділі XIII «Плата за землю».

Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (п. 271.1 ст. 271 ПК України).

Відповідно до п. 274.1 ст. 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Згідно п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п.288.2 стаття 288).

Відповідно до п. 288.3 статті 288 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно з п.288.4 ст.288 Податкового Кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, але річна сума платежу, відповідно до п.288.5 ст.288 не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХШ Кодексу.

Пунктом. 288.7 ст. 288 зазначеного Кодексу визначено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998р. № 161-XIV , визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 15 цього ж закону однією з істотних умов договору є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату та згідно ст. 21 під орендною платою розуміється платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін (ст. 23 цього ж Закону).

Суд наголошує, що орендна плата за землі державної або комунальної власності є загальнодержавним податком, встановлення розмірів якого (ставки) та порядку сплати починаючи з 01 січня 2011 року здійснюється відповідно до Податкового кодексу України.

Також, аналізуючи зміст Договору оренди земельної ділянки, який наявний в матеріалах справи, судом встановлено, що умовами цього Договору визначено обов'язок Орендаря сплачувати орендну плату в розмірах з урахуванням змін чинного законодавства України.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що податковий орган при визначенні позивачу суми податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за липень 2012, діяв в межах та у спосіб, визначений нормами пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, а не положеннями п. 2.3 Договору оренди земельної ділянки.

Зважаючи на вказане вище, колегія суддів вважає, що незалежно від визначеного в даному випадку розміру орендної плати за договором, він не може бути нижчим, ніж встановлений чинним законодавством.

Відтак, відповідачем 1 правомірно донараховано суму обов'язкового платежу з податку на землю, оскільки мінімальний розмір плати за землю чітко визначений Податковим кодексом України, а обов'язок контролювати повноту та своєчасність надходження таких платежів покладений саме на відповідача 1.

Щодо результатів рішення відповідача 2 про розгляд скарги позивача, слід зазначити наступне, пунктом 56.2. статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Пунктом 56.20. цієї ж статті встановлено, що вимоги до оформлення скарги, порядок подання та розгляду скарг встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

На реалізацію вказаних положень статей 55 і 56 глави 4 розділу II Податкового кодексу України та статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» наказом Державної податкової адміністрації України від 23.12.2010 року № 1001 затверджене Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби.

Проаналізувавши приписи Положення та докази, які наявні в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що відповідач 2 належним чином розглянув скаргу позивача та надав вмотивоване та законне рішення про результат розгляду скарги, не порушуючи вимоги вказаних нормативних актів та чинного законодавства щодо строків та меж розгляду скарги платника податків.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69 - 71, 94, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И ЛА:

В задоволенні адміністративного позову Підприємства з іноземними інвестиціями "Макдональдз Юкрейн ЛТД" до Державної податкової інспекції у місті Сумах Сумської області Державної податкової служби, Державної податкової служби відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Головуючий Суддя І.О. Іщук

Судді І.М. Погрібніченко

В.П. Шулежко