Ухвала суду № 29086803, 10.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/49383/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача Скорика О.О.від відповідачаДячка О.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуКоростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової службина постановуЖитомирського окружного адміністративного суду від 14.12.2011та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012у справі № 0670/9424/11за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Елізіум Пласт»доКоростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової службипровизнання дій неправомірними, визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними рішень про невизнання податкової декларації,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елізіум Пласт»звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про:

1) визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0001152301 від 15.04.2011 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 371 719,00 грн. (у т.ч. за квітень 2010 року -221 410,00 грн. та травень 2010 року -150 309,00 грн.);

2) визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0001132301 від 15.04.2011, яким донараховано податок на прибуток у розмірі 113 950,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 28 488,00 грн.;

3) визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0001822301 від 02.09.2011, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 428 096,00 грн. (у т.ч. за 4 кв. 2009 року -48,00 грн. та 4 кв. 2011 року -2 428 028,00 грн.);

4) визнання протиправним рішення № 19925/15-02 від 06.12.2010 про невизнання податкової декларації за липень 2010 року;

5) визнання протиправним рішення № 19926/15-02 від 06.12.2010 про невизнання податкової декларації за серпень 2010 року,

6) визнання протиправними дій посадових осіб Коростенської ОДПІ по визначенню суми заниження залишку від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 519 675,00 грн.,

7) визнання протиправними дій посадових осіб Коростенської ОДПІ по зменшенню суми податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 23 136,16 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.12.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012, позов задоволено повністю; визнано протиправним рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області від 06.12.2010 № 19925/15-02 про невизнання податкової декларації за липень 2010 року та від 06.12.2010 № 19926/15-02 про невизнання податкової декларації за серпень 2010 року; визнані протиправними податкові повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області № 0001152301, № 0001132301 від 15.04.2011, № 0001822301 від 02.09.2011; визнано протиправними дії Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області по визначенню суми заниження залишку від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 519 675,00 грн. та по зменшенню суми податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 23 136,16 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Коростенська ОДПІ подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що оскаржувані судові рішення були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- у період з 17.02.2011 по 24.03.2011 Коростенською ОДПІ було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010, за результатами якої складений акт № 414/23-01/32510883 від 31.03.2010;

- на підставі вказаного акта перевірки Коростенською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001152301 від 15.04.2011, яким позивачу за порушення п.п.195.1.1 п.195.1 ст.195, п.200.8, п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України та п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ (у тому числі, заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) у розмірі 371 719,00 грн. (у т.ч. за квітень 2010 року -221 410,00 грн. та травень 2010 року -150 309,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення № 0001132301 від 15.04.2011, яким позивачу яким донараховано податок на прибуток у розмірі 113 950,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 28 488,00 грн.;

- крім того, на підставі акта перевірки № 414/23-01/32510883 від 31.03.2010 відповідачем також було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001822301 від 02.09.2011, яким за порушення п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та абзацу 4 п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.4 п.5.4, п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зменшено позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 428 096,00 грн. (у т.ч. за 4 кв. 2009 року -48,00 грн. та 4 кв. 2011 року -2 428 028,00 грн.).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що, звертаючись до суду з вимогами про визнання протиправними дій посадових осіб Коростенської ОДПІ по визначенню суми заниження залишку від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 519 675,00 грн. та по зменшенню суми податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 23 136,16 грн., позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.

Дане право закріплене і в ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного суду України, в якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до частин 1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного суду України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч.1 та п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного суду України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суд касаційної інстанції вважає, що, враховуючи предмет оскарження та обставини справи, у даному випадку позивачем оспорюються власне дії суб'єкта владних повноважень по визначенню позивачу податкових зобов'язань, у зв'язку з чим правильною є позиція судів попередніх інстанцій, які розглядали по суті позовні вимоги про визнання протиправними дій посадових осіб Коростенської ОДПІ.

Задовольняючи повністю позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з безпідставності вчинення податковим органом дій по визначенню суми заниження залишку від'ємного значення ПДВ у розмірі 519 675,00 грн. та по зменшенню суми податкового кредиту з ПДВ у розмірі 23 136,16 грн., а також наявності підстав для скасування рішень відповідача про невизнання податкових декларацій за липень 2010 та серпень 2010 (з огляду на дотримання позивачем при поданні податкових декларацій вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами) та податкових повідомлень-рішень (з огляду на правомірність віднесення позивачем понесених витрат до складу валових витрат підприємства).

Однак, висновки судів попередніх інстанцій про необхідність повного задоволення заявлених позовних вимог є передчасними, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

За визначенням, наведеним у п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених процесуальних норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то при розгляді даного спору в частині визнання протиправними оспорюваних дій посадових осіб Коростенської ОДПІ (по визначенню суми заниження залишку від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 519 675,00 грн. та по зменшенню суми податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 23 136,16 грн.) судами має бути встановлено, коли відповідачем вчинені вказані дії, чи є оскаржувані дії відповідача такими, що породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і впливають на його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, а також чи буде задоволення таких позовних вимог мати своїм правовим наслідком безпосередній захист прав позивача.

Проте, судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, у рішенні не наведено будь-яких мотивів (з посиланням на норми матеріального права), а також процесуальних підстав (з посиланням на норми КАС України), з врахуванням яких судом вказані позовні вимоги були задоволені.

Судами попередніх інстанції не надано належної правової оцінки оскаржуваним діям відповідача та взагалі не встановлено, які саме дії відповідача оскаржуються позивачем, коли вони вчинені та яким чином вони порушують права платника податку.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.12.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний