Ухвала суду № 29086598, 23.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" січня 2013 р. м. Київ К-26360/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Борисенко І.В., Лосєва А.М.,

секретар судового засідання Ритова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Променергопостач»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2010 року

у справі № 2а-3671/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Променергопостач»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Променергопостач»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі -відповідач) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31 березня 2009 року № 0003562220/3 (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 28 липня 2009 року).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31 березня 2009 року № 0003562220/3. Судові витрати у розмірі 1,70 грн. присуджено на користь ТОВ «Променергопостач».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2009 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ «Променергопостач», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2010 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2009 року.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва, посилаючись на те, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2010 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Печерському районі м. Києва провела виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Променергопостач»з питань дотримання вимог валютного законодавства України згідно листа ВАТ Банку «Біг Енергія»від 05 червня 2008 року № 980/05-08 по контракту від 21 червня 2007 року № 6-21, за результатами якої був складений акт від 07 жовтня 2008 року № 247/22-216/32982693.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», які полягали у порушенні термінів надходження товару по імпортному контракту від 21 червня 2007 року № 6-21, укладеному з «MANN+HUMMEL Protec GmbH», Німеччина.

17 жовтня 2008 року ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення № 0003562220/0, яким на підставі статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»застосувала до ТОВ «Променергопостач»штрафні (фінансові) санкції у сумі 53263,00 грн.

Вказане рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті рішення № 0003562220/1 від 30 грудня 2008 року, № 0003562220/2 від 03 березня 2009 року та № 0003562220/3 від 31 березня 2009 року на аналогічну суму штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що датою імпорту є дата перетину товару митного кордону України, а не дата оформлення вантажної митної декларації, у зв'язку з чим у податкового органу були відсутні підстави нараховувати пеню за порушення термінів надходження товару по імпортному контракту від 21 червня 2007 року № 6-21 за період з 08 червня 2008 року по 11 червня 2008 року за вантажною митною декларацією № 308294 від 11 червня 2008 року, оскільки імпортований товар у період з 08 червня 2008 року по 11 червня 2008 року перебував під митним контролем на Львівській митниці згідно штампу «Під митним контролем».

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що у разі наявності на момент проведення документальної перевірки у імпортера лише товаросупровідних документів з відтиском штампа «Під митним контролем»при відсутність належним чином оформленої вантажної митної декларації типу ІМ-40, після закінчення законодавчо встановлених термінів ввезення товарів на митну територію України, з резидента стягується пеня, передбачена статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Однак, з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належить, зокрема, імпорт товарів, капіталів та робочої сили.

За змістом абзацу 14 статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та абзацу 2 підпункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), імпорт (імпорт товарів) -це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Імпортна операція у розумінні статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає здійснення суб'єктом господарювання імпорту.

При цьому моментом здійснення імпорту відповідно до абзацу 38 статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Виходячи з аналізу вказаних вище правових норм, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією (що підтверджується штампом митниці «Під митним контролем»на товаросупровідних документах), для застосування статей 2, 4 України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України, у зв'язку з чим оспорюване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31 березня 2009 року № 0003562220/3 є неправомірним.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2010 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2009 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Променергопостач»задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2010 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2009 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ І.В. Борисенко

______ А.М. Лосєв