Ухвала суду № 29086595, 28.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2013 року м. Київ К-31425/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2010 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010 р.

у справі №2а-45344/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамакс-ХРК»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

та Державної податкової адміністрації у Харківській області

про визнання нечинним та скасування рішення, встановлення відсутності компетенції,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2010 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010 р., частково задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамакс-ХРК»(далі-позивач) до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова та Державної податкової адміністрації у Харківській області (далі-відповідачі), визнано нечинним та скасовано рішення від 12.08.2009 р. №0007312301 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати в частині задоволення адміністративного позову та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкового органу було проведено перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт від 19.06.2009 р. №5850/20/40/23/35478303.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що полягали у веденні з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання на суму 17 087,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.08.2009 р. №0007312301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 34 174, 00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1,2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, стосовно даних про фактичні залишки запасів посадовими особами відповідача складено відомість, де початковою датою обліку залишку товарів було визначено 10.04.2009 р.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що дані відображені у такій відомості не підтверджено відповідними документами, які б обґрунтували проведені розрахунки, відповідали дійсності та залишкам товарів за даними бухгалтерського обліку позивача станом на 10.04.2009 р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідність даних позивача підтверджується, окрім первинних документів, а саме видаткових накладних, які підтверджують факт отримання товару позивачем від постачальника ТОВ «Вітомакс УКР»та його подальшого обліку шляхом відображення у електронному вигляді руху товару по складу підприємства, а також оборотно-сальдової відомості рахунку 282, додатковими доказами у вигляді Акту експертизи (інвентаризації товару), що була здійснена 01.04.2009 р. працівниками Харківської Торгово-промислової палати, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 01.04.2009 р. № 94-ВН.

Відповідно до вказаного акту інвентаризації, дані відповідача, що відображають залишки товарних запасів позивача станом на 10.04.2009 р. є даними про залишки товарних запасів позивача станом на 01.04.2009 р. та на момент проведення перевірки всі зазначені документи знаходились в бухгалтерії підприємства, та свідчили про належний облік товарних запасів.

За наведених обставин судові інстанцій дійшли правомірних висновків стосовно необґрунтованості дій податкового органу, які полягали у безпідставному неврахуванні при проведенні перевірки первинної документації позивача, що спростовує висновок про наявність підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій до останнього.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2010 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010 р. у справі №2а-45344/09/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,