Ухвала суду № 29086565, 23.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" січня 2013 р. м. Київ К-37481/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Борисенко І.В. за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:Жихарєвої О.В.відповідача:не з'явилисьрозглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні

на постанову Господарського суду Херсонської області від 24.04.2008

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2009

у справі № 9/145-ап-08

за позовом Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк Закритого акціонерного товариства в особі Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Херсоні»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про скасування та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Херсонської області від 24.04.2008 (суддя -Ребриста С.В.). залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2009 (колегія суддів у складі: головуючий -Крусян А.В., судді: Джабурія О.В., Шляхтицький В.Д.) позов (з урахуванням уточнень позовних вимог) Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Закритого акціонерного товариства) в особі Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Херсоні»(надалі -позивач, Філія «Відділення Промінвестбанку в м. Херсоні») до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (надалі -відповідач, ДПІ у м. Херсоні) про скасування та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 22.11.2007 № 0000872200/0, яким філії «Відділення Промінвестбанку в м. Херсон»визначено суму податкового зобов'язання в сумі 12 602,03 грн., з якої за основним платежем -8 931,74 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -3 670,29 грн.; податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 18.12.2007 №0000942200/1, яким філії «Відділення Промінвестбанку в м. Херсон»визначено суму податкового зобов'язання у сумі 1 117,28 грн., з якої за основним платежем -879,47 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 237,81 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких наводить доводи на підтримку оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 по 30.06.2007, за результатами якої 14.11.2007 складено акт № 3124/22-0/09352284 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів статті 34 Закону України від 05.03.1998 № 187/98-ВР «Про відходи», пунктів 2, 3, 4, 8 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 № 303, що виразилося у заниженні збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 8 931,74 грн., у т.ч. у 2004 році у сумі 1 350,00 грн.; І кварталі 2007 р. у сумі 5339,25 грн., півріччі 2007 року у сумі 7581,74 грн.

На думку податкового органу, порушення наведених норм, полягало у тому, що на час перевірки були відсутні затверджені в установленому порядку ліміти на розміщення відходів. Відпрацьовані лампи зберігались у закритому приміщенні філії Промінвестбанку у м. Херсон. При списанні відпрацьованих люмінесцентних ламп філія «Відділення Промінвестбанку в м. Херсон» не включила їх до розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.11.2007 № 0000872200/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у загальному розмір 12 602,03 грн., з якої за основним платежем -8 931,74 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -3 670,29 грн.; податкове повідомлення-рішення від 18.12.2007 № 0000942200/1 р., яким визначено суму податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у загальному розмір 1 117,28 грн., з якої за основним платежем -879,47 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 237,81 грн.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відходи», розміщення відходів - це зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах. Спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення; відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами. Від характеру місця розміщення відходів застосовуються коефіцієнти «1»або «3».

Відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про відходи», суб'єктами у сфері поводження з відходами є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також підприємства, установи та організації усіх форм власності, діяльність яких пов'язана із поводженням з відходами.

Вимогами статті 16 Закону України «Про відходи»визначено, що підприємства, установи та організації усіх форм власності у сфері поводження з відходами мають право на зберігання відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах відповідно до санітарних норм і правил утримання територій.

Статтею 17 зазначеного Закону визначено обов'язки суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами, зокрема, суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; своєчасно в установленому порядку вносити плату за розміщення відходів; мати дозвіл на експлуатацію об'єкта поводження з небезпечними відходами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 28.09.2006 між філією «Відділення Промінвестбанку в м. Херсон»та ТОВ «НЕРО»укладений договір за № 310, згідно умов якого філія здає відпрацьовані люмінесцентні лампи, а одержувач зобов'язується прийняти на збереження та для подальшої їх відправки на утилізацію. ТОВ «НЕРО»має ліцензію серії АБ №201659, у якій зазначено, що видом господарської діяльності товариства є збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини.

Статтею 39 Закону України «Про відходи»встановлено, що за розміщення відходів із суб'єктів підприємницької діяльності стягується плата. Розмір плати встановлюється на основі нормативів, що розраховуються на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від рівня їх небезпеки та цінності території на якій вони розміщені. За понадлімітне розміщення відходів плата стягується у підвищеному розмірі. Нормативи плати за розміщення відходів визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно з статтею 44 Закону України від 25.06.1991 № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища»(надалі -Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»), збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів.

Відповідно до частини 3 вказаної статті Закону, порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 № 303, затверджений Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, пунктом 15 якого встановлено, що Контроль за своєчасністю та повнотою сплати збору здійснюється органами державної податкової служби.

Органи державної податкової служби залучають за попереднім узгодженням територіальні органи Мінприроди для перевірки правильності визначення платниками фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.

Відповідно до приписів статті 2 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні»(надалі -Закон України «Про державну податкову службу в Україні»), завданнями органів державної податкової служби є, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами

Податковим органом не надано доказів, які б підтверджували факт розміщення відходів або їх зберігання позивачем, за яке, згідно Закону України «Про відходи», і здійснюється збір за забруднення навколишнього природного середовища. Натомість, судами встановлено наявність договорів про утилізацію списаних люмінесцентних ламп з підприємством, що має відповідну ліцензію на вказаний вид діяльності.

Крім того, в роз'ясненні Міністерства навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України (лист №14-6/134) вказано, що якщо відходи не розміщуються на території їх власника (виробника), а передаються на договірній основі іншому власнику (наприклад спеціалізованому підприємству), то дозвіл на розміщення цих відходів не встановлюється, ліміти не видаються (не заповнюється графа 10 додатку 2 до Порядку розробки, затвердження та перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №2118 від 03.08.1998 року), та відповідно, збір на розміщення відходів не стягується. Підприємствам, які мають договори (контракти) на передачу відпрацьованих люмінесцентних ламп спеціалізованим підприємствам, дозволи на їх розміщення не видаються, ліміти на їх розміщення не встановлюються та збір за забруднення навколишнього природного середовища не стягується.

Отже, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову є правильними.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214 -215, 220, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Херсонської області від 24.04.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2009 у справі № 9/145-ап-08 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Борисенко І.В. З оригіналом згідно

помічник судді А.Р. Окунський