Ухвала суду № 29080131, 29.01.2013, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

29.01.2013 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : Феєра І.С. (головуючого), Стана І.В., Марчука О.П., за участю прокурора Сирохман Л.І., захисника ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_4, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора та захисника ОСОБА_3 на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 21.11.2012 року.

Цим вироком:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 українець, громадянин України, не одружений, з середньою освітою, не працюючий, раніше не судимий, засуджений:

- за ч.1 ст. ст. 289 КК України на 03(три) роки позбавлення волі;

- за ч.2 ст.289 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 03(три) роки 06(шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбуття призначено ОСОБА_4 три роки шість місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу змінено з підписки про невиїзд на тримання під вартою і взято його під варту в залі суду.

Стягнуто з ОСОБА_4 - 278,65 грн. судових витрат за проведення дактилоскопічної експертизи на рахунок НДЕКЦ при ГУМВС України в Закарпатській області, Код ЕДРПОУ 25575144, МФО 812016, розрахунковий рахунок 31256272210434 в ГУДКУ в Закарпатській області.

Речові докази по справі: автомобіль марки ВАЗ 2105 державний номерний знак НОМЕР_2 з заміненим номерним знаком НОМЕР_3 повернуто потерпілому ОСОБА_5, автомагнітола «Roadstar RS 6306 DMRR0028060811» та металевий домкрат повернуто потерпілому ОСОБА_6.

Автомагнітолу марки «Audi beta» яка знаходиться у камері зберігання речових доказів Тячівського РВ УМВС України в Закарпатській області після набрання вироком законної сили постановлено повернути потерпілому ОСОБА_5.

Згідно вироку ОСОБА_4 визнаний винуватим і засуджений за вчинені злочини при таких обставинах.

Так, 15.11.2011 року близько 2-ї години ночі ОСОБА_4 знаходячись нв АДРЕСА_2, яке належить ОСОБА_6, звідки незаконно заволодів належним йому автомобілем марки ВАЗ2105, 1981 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 вартістю 12 931,33 грн..

-2-

Викрадений автомобіль в подальшому перегнав до свого дворогосподарства АДРЕСА_3 та 21.11. 2011 року збув невстановленій слідством особі за 350 долларів США, чим заподіяв власнику автомобіля матеріальну шкоду на суму 12 931, 33 грн..

Крім цього, ОСОБА_4 25.11. 2011 року, приблизно 2-ї години ночі знаходячись в м. Тячів по вул. Матросова, повторно, шляхом вільного доступу, незаконно заволодів автомобілем марки ВАЗ 2105, державний номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_7, що знаходився за адміністративним будинком Тячівського РЕМ вартістю 11 271,23 грн.. Викрадений автомобіль в подальшому перегнав у своє дворогосподарство АДРЕСА_3 та 01.12.2011 року збув невстановленій слідством особі за 300 долларів США, чим заподіяв власнику автомобіля матеріальну шкоду на суму 11 217,23 грн..

В апеляції прокурор не оспорюючи фактичні обставини справи порушує питання про скасування вироку Тячівського районного суду Закарпатської області від 21.11.2012 року через неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного судом покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Просить постановити новий вирок, за яким призначити ОСОБА_4 за ч.1 ст.289 КК України чотири роки позбавлення волі; за ч.2 ст.289 КК України шість років позбавлення волі без конфіскації майна; на підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбуття призначити ОСОБА_4 6 (шість) років позбавлення волі без конфіскації майна. Зазначає, що вирок є незаконним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки судом не взято до уваги те, що ОСОБА_4 вчинив два злочини, один з яких є тяжким. ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст..69 КК України, суд не взяв до уваги положення ст. 65 цього Кодексу та призначив ОСОБА_4 покарання, яке не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого. Суд у мотивувальній частині вироку зобов»язаний зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом»якшення покараня та не призначив додаткове покарання у виді конфіскації майна або без такої.

Захисник ОСОБА_3 в апеляції не оспорюючи фактичні обставини справи, просить змінити вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 21.11.2012 року та пом'якшити ОСОБА_4 призначене покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Зазначає, що призначене ОСОБА_4 покарання за своїм видом є занадто суворим і не відповідає об'єктивним обставинам справи. Обираючи міру покарання, суд першої інстанції вказав, що підсудний вчинив два корисних злочини до яких заздалегідь готувався, що вказує на можливість виправлення підсудного тільки з ізоляцією його від суспільства. З даним твердженням суду не можливо погодитись, оскільки в даному випадку, матеріали кримінальної справи на підставі яких був винесений оскаржуваний вирок не містять жодних доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_4 певних дій, які б могли характеризуватися саме як готування до злочину. При цьому, суд першої інстанції, призначаючи покарання, не врахував дані про особу підсудного, який за місцем проживання характеризується позитивно, в повній мірі відшкодував спричинену потерпілим матеріальну шкоду, розкаявся у вчиненні даних злочинів.

До початку судового розгляду засуджений ОСОБА_4 відкликав апеляційну скаргу та доповнення до неї подані захисником ОСОБА_9.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду про суть вироку, повідомлення про те ким і в якому обсязі він оскаржений, промову прокурора, який не підтримав подану апеляцію та просив вирок залишити без зміни, пояснення захисника та засудженого, які підтримали подану апеляцію, а апеляцію прокурора просили відхилити, дослідивши матеріали кримінальної справи, перевіривши доводи сторін,

-3-

колегія суддів вважає, що апеляція захисника ОСОБА_3 підлягає до задоволення, а апеляція прокурора не підлягають до задоволення з таких підстав.

Доведеність вини та правильність кваліфікації судом суспільно небезпечних дій засудженого ОСОБА_4 не оспорюються, а тому в силу ч.1 ст. 365 КПК України апеляційним судом не перевіряються.

Перевіряючи вирок з урахуванням апеляційних вимог апеляційний суд приходить до висновку, що доводи захисника та засудженого щодо суворості призначеного ОСОБА_4 покарання заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд при призначенні покарання повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини що пом»якшують та обтяжують покарання.

Крім того, згідно ст.50 КК України покарання за вчинений злочин має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом»якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК України.

Призначаючи ОСОБА_4. покарання за вчинені злочини, суд вказаних вимог законодавства дотримався і врахував обставини, що його пом»якшують та особу винного. Судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності притягується вперше, вину у вчиненому визнав повністю та розкаявся, позитивно характеризується за місцем проживання, повністю усунув заподіяну шкоду. За таких обставин апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що вказані обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, є такими, які пом»якшують покарання і дають підстави, керуючись ст..69 КК України призначити ОСОБА_4 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.289 КК України.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_4 вчинив злочини в молодому віці, з»явився до правоохоронних органів із яквою з повинною до порушення щодо нього кримінальної справи, виховувався у багатодітній сім»ї, добровільно відшкодував завдану шкоду. З моменту вчинення злочинів пройшов понад рік. За цей період ОСОБА_4 якихось інших правопорушень, злочинів не вчиняв. В ході досудового слідства добровільно та детально пояснював про обставини вчинення злочинів.

Апеляційний суд приходить до переконання, що вказані обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, а тому суд вважає можливим звільнити його на підставі ст..75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком два роки. З метою контролю за поведінкою засудженого необхідно покласти на нього, у відповідності з вимогами ст..76 КК України, обов»язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

З цих підстав апеляційний суд відхиляє доводи апеляції прокурора прокуратури Тячівського району про м»якість призначеного ОСОБА_4 покарання.

Керуючись ст. ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

апеляцію захисника ОСОБА_3 - задовольнити, а апеляцію прокурора залишити без задоволення.

-4-

Вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 21.11.2012 року щодо ОСОБА_4 в частині призначеного йому покарання - змінити.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов»язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов»язоки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Іспитовий строк ОСОБА_4 встановити тривалістю два роки.

ОСОБА_4 негайно звільнити з - під варти.

В решті вирок залишити без зміни.

Судді: