Рішення № 29079314, 30.01.2013, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 429/7434/12

30 січня 2013 рокум. Павлоград

Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Кононенко Т.О.

за участю секретаря: Кисіль Н.М.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

відповідача: ОСОБА_3

представника відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

-

встановив:

Позивач звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом в якому просить стягнути з відповідача на його користь на відшкодування матеріальної шкоди 6266 гривень 34 копійки, моральну шкоду в розмірі 10000 гривень, судові витрати: 214 гривень 60 копійок - судовий збір, 500 гривень вартість дослідження ушкоджень автомобіля.

На обґрунтування вимог вказує, що він є власником транспортного засобу ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_1. 01.06.2012 року відбулася дорожньо-транспортна пригода з вини відповідача, який при виконанні маневру лівого повороту не надав перевагу у русі керованому позивачем автомобілем. Внаслідок зіткнення його автомобілю спричинені механічні пошкодження. Для визначення вартості матеріальної шкоди він звернувся до суб'єкта оціночної діяльності, відповідно до висновку №122 від 03.07.2012, якого, вартість відновлювальних робіт складає 6266,34 гривень.

Зазначає, що моральна шкода виразилася у порушенні нормального устрою його життя та спричинені йому душевних страждань. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він змушений постійно перебувати у нервовому напруженні.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити позов.

Позивач просив позов задовольнити з урахуванням уточнень наданих через канцелярію суду від 16.01.2013 року.

В ході судового розгляду справи відповідач та його представник заперечували проти позову, просили відмовити в його задоволенні повністю, надали до суду також письмово викладені заперечення відповідача. Вважають, що винні обидві сторони у ДТП, зазначили про безпідставність вимог про стягнення моральної шкоди. Просили врахувати, що відповідач, на сьогоднішній день не працює, на її утриманні знаходиться неповнолітні діти. Крім того, зазначили, що відповідачем було застраховано цивільно-правову відповідальність згідно полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА /5437035, і страхова компанія перерахувала позивачу певну суму.

В ході судового розгляду сторонами було заявлено клопотання, які викладені також письмово, про призначення по справі судової авто-товарознавчої експертизи, вказуючи питання, які просить поставити на вирішення експертизи.

Ухвалою суду від 11.10.2012 року у справі було призначено вищезазначену експертизу.

Позивач через канцелярію суду надав уточнення до позовної заяви в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 3501,71 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 10000 в рахунок відшкодування моральної шкоди, судові витрати: судовий збір 429,20 грн., вартість дослідження автомобіля 500 грн., вартість судову авто товарознавчої експертизи у сумі 1764 грн., вартість правової допомоги у сумі 3300, а разом 5993,20 грн.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши відповідні обставини і визначивши відповідно до них правовідносини, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Постановою до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.06.2012, яка набула чинності, встановлено, що 01.06.2012 о 10-10 год. водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_2, в м. Павлограді по вул. Шевченка при виїзді на головну дорогу Полтавську, не надала перевагу у русі автомобілю НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1, який рухався по вул. Полтавській, внаслідок чого відповідач порушила правила дорожнього руху, транспортні засоби отримали механічні пошкодження(а.с.7).

Вказаною постановою суду встановлено, що дорожньо-транспортна пригода виникла в результаті невиконання водієм ОСОБА_3 п.16.11 Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим в діях останньої мається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, тобто порушення водієм транспортного засобу правил дорожнього руху, що спричинили пошкодження транспортних засобів.

В ст. 1166 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Так, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1 ст. 1166 ЦК України).

Відповідно до ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав.

Згідно висновку № 122 від 03.06.2012 по визначенню вартості відновлювальних робіт, виконаного спеціалістом автотовароведом ОСОБА_5, свідоцтво № 360 від 27.11.2005 року, дійсне до 18.12.2012 року вартість відновлювальних робіт автомобіля НОМЕР_4, складає 6266,34грн. (а.с. 8-23).

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.10.2012 за клопотанням сторін у справі призначена судова авто-товарознавча експертиза, проведення якої доручено експертам ДНДІСЕ.

Згідно Висновку судової авто-товарознавчої експертизи №3823-12, складеної 03.12.2012 року експертом ДНДІСЕ, попередженим про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, ринкова вартість автомобілю ВАЗ -2106 Д.Н.З. 718-24 на період і в цінах, попередньо дорожньо-транспортній пригоді, тобто на 01.06.2012 року, складає 9818,99 гривень, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля НОМЕР_5, пошкодження в ДТП 01.06.2012 року складає 5136,85 грн.(а.с.68-86).

Згідно полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА /5437035 позивачу на картковий рахунок перераховано страхове відшкодування у розмірі 2411,29 грн.(а.с.104)

Частиною 1 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Виходячи з наведеного, заявлений до відшкодування позивачем розмір завданої дорожньо-транспортною пригодою майнової шкоди, підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Так, згідно висновку судової авто-товарознавчої експертизи №3823-12, складеної 03.12.2012 року експертом ДНДІСЕ, попередженим про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля НОМЕР_5, пошкодженням в ДТП 01.06.2012 року складає 5136,85 грн.(а.с.68-86). Позивачем підтверджується перерахунок коштів страхового відшкодування у розмірі 2411,29 грн, таким чином до стягнення в рахунок відшкодування матеріальних збитків підлягає сума у розмірі 2725,56 грн.

Суд, на підставі ст. ст. 23, 1167 ЦК України, приходить до висновку про наявність підстав до часткового задоволення вимог щодо відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки полягає в наявності лише трьох підстав для виникнення відповідальності: а) наявність шкоди; б) протиправна дія заподіювана шкоди; в) наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто, особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.

Обов'язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки, покладається на володільця джерела. Правила ч. 2 ст. 1187 ЦК передбачають, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку".

У відповідності до ст. 60 ЦПК України сторони зобовязані довести ті обставини , на які вони посилаються як на підставу своїх вимог.

Позивачем заявлена вимога про відшкодування компенсації за моральну шкоду з відповідача в сумі 10 000 грн.

При визначенні грошової суми компенсації, які наведені в ч. 3 ст. 23 ЦК України необхідно враховувати, що стягнення грошових коштів виконує перш за все функцію компенсації, яка є виключно оціночним критерієм і повинна призначатися з урахуванням вимог розумності і справедливості, а також необхідно враховувати характер і тривалість страждань, стан здоровя потерпілого, істотність вимушених змін у життєвих і виробничих відносинах.

Суд критично ставиться до доводів позивач, що внаслідок ДТП він був змушений перебувати на лікуванні з 14.08.2012 по 30.08.2012 року у лікаря терапевта, у звязку з відсутністю причинного звязку між протиправними діями відповідача та шкодою.

Вирішуючи питання про розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд виходить з того, що вчиненими винними діями відповідача, які полягали в порушені Правил дорожнього руху, та наступному пошкодженні транспортного засобу, позивача, який під час аварії перебував за кермом транспортного засобу, об'єктивно завдано моральну шкоду, останній зазнав підвищене психологічне навантаження. В результаті пошкодження транспортного засобу, що перебував в користуванні позивача, з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок компенсації моральної шкоди суму у розмірі 200 (двісті) грн. 00 коп., в іншій частині відмовляє в задоволенні цієї позовної вимоги за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

До складу судових витрат відносяться витрати на правову допомогу (п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України). Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги (ч. 1 ст. 84 ЦПК України).

Суд приходить до висновку про наявність підстав до часткового задоволення позовної вимоги про стягнення на користь позивача з відповідача витрат за правову допомогу, виходячи з наступного.

На обґрунтування вказаної вимоги позивач надав Договір про надання юридичних послуг від 22.08.2012 року між позивачем та ОСОБА_2, який дії на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 0536 від 12.07.1994 року(а.с.54), розрахунок суми відповідно до акту виконаних робіт: складання договору про надання правової допомоги - 200 грн., складання позову 500 грн., прийнято участь у двох судових засіданнях 2000 грн., складання письмових клопотань про призначення експертизи та заяви про уточнення позовних вимог- 600 грн, а всього до сплати гонорару за договором 3300 грн.(а.с.97,102-103), оригінал квитанції до прибуткового касового ордера № 127 про сплату 3300 гр. за договором про надання юридичних послуг (а.с.54).

Відшкодування судових витрат здійснюється за наявності документально підтверджених витрат повязаних з угодою про надання послуг, платіжного доручення, який підтверджує сплату відповідних послу.

Щодо представництва позивача в суді першої інстанції, за правилами ч 2 ст. 84 ЦПК України, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006. № 590 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено рішення, обчислюються, виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, згідно журналів судових засідань, представник позивача приймав участь у судовому засіданні 11.10.2012, яке тривало 10 хв. та після перерви, 63 хв. (а.с. 60), судове засідання 19.12.2012 тривало 136 хв. (а.с. 89).

Отже, загальний час, витрачений представником позивача в судових засіданнях, складає 209 хв., отже з відповідача підлягає стягненню сума судових витрат за участь в судових засіданнях, яка дорівнює 1494,35грн.(40% від мінімальної заробітної плати за годину представництва.) З цих же підстав дана вимога в іншій частині задоволенню не підлягає. Та 1300 гривень за складання документів, тобто разом 2794,35грн.

Позивачем надано квитанцію прибутково касовий ордер №53 від 2.07.2012 року зі сплати позивачем послуг по провадженню автотоварознавчого дослідження у розмірі 500 гр.

Крім того, позивачем була сплачено за висновок експерта суму у розмірі 1764 грн, що підтверджується квитанцією № 36316.1048.1 від 29.11.2012 року.

При подачі позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 429,20 гр., що підтверджено квитанціями (а.с.1,58), які підлягають частковому стягненню з відповідача, так як Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і не майновий характер, судовій збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до вищезазначеного, з урахуванням уточнених позовних вимог майнового характеру загальна ціна позову складає 3501 грн. 71 коп., тобто судовий збір складає 214, 60 грн.

З урахуванням позовних вимог немайнового характеру, а саме стягнути компенсацію за заподіяну моральну шкоду в сумі 10 000 грн., відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за позовні вимоги не майнового характеру складає 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 107 (сто сім) грн. 30 коп.

Тобто до стягнення підлягає сума судового збору у розмірі 321,90 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 22, 23, 979, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 77, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2 725 (дві тисячі сімсот двадцять пять) грн. 56 коп. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди, 200 (двісті) гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, судовий збір в сумі 321 (триста двадцять одна) грн. 90 коп., вартість дослідження ушкоджень автомобіля у сумі 500 (пятсот) гривень, вартість судово-автотоварознавчої експертизи у сумі 1 764 (одна тисяча сімсот шістдесят чотири) грн. 00 коп. та вартість правової допомоги 2 794 (дві тисячі сімсот дев'яносто чотири) грн. 35 коп., а разом 8 305 (вісім тисяч триста пять) грн. 81 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його прийняття до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті, є оригіналом.

Мотивоване рішення виготовлений 04.02.2013 року.

Суддя Павлоградського

міськрайонного суду

Дніпропетровської області ОСОБА_6