Постанова № 29077476, 30.01.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 24» січня 2013 р. Справа № 5023/1557/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Кравець Т.В., суддя Шутенко І.А.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників:

позивача - Хроля Г.Я. (довіреність б/н від 09.04.2012р.)

розглянувши апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВП «Меор», м. Харків (вх. № 166 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 05.06.2012р. по справі № 5023/1557/12

за позовом Щербатенко Тамари Миколаївни, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВП «Меор», м. Харків

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 53338,07 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Щербатенко Т.М. звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ «ТВП «Меор» про стягнення 53338,07 грн. вартості частки майна ТОВ «ТВП «Меор».

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.06.2012р. було задоволено усне, після уточнення, клопотання позивача про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «ТВП «Меор» проводити будь-які дії направлені на ліквідацію товариства до розгляду справи по суті.

ТОВ «ТВП «Меор», в особі ліквідатора Лугар Д.Д. (який є керівником підприємства), з цією ухвалою не погодився, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій вважає її незаконною та необґрунтованою, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 05.06.2012р. по даній справі. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що суд при винесені ухвали порушив вимоги ст. 66-68 ГПК України, проігнорував приписи, які містить постанова пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. за № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову».

При дослідженні матеріалів справи та апеляційної скарги, колегією суддів встановлено, що до апеляційної інстанції було надіслано копії матеріалів справи №5023/1557/12 у одному томі.

Відповідно до приписів статті 91 ГПК України місцевий господарський суд у триденний строк надсилає одержану апеляційну скаргу разом зі справою, а у випадках, передбачених частиною третьою статті 106 цього Кодексу, - копіями матеріалів справи відповідному апеляційному господарському суду.

Розглянувши справи та апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що копій матеріалів надісланих до апеляційного суду по даній справі недостатньо для повного та всебічного з'ясування обставин справи, а тому, посилаючись на ст. 106 ГПК України, витребувала у господарського суду Харківській області матеріали справи №5023/1557/12 у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що погоджується з ухвалою господарського суду від 05.06.2012р., та вказує, що для забезпечення права позивача на судовий захист, судом було застосовано обґрунтований вид забезпечення позову, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Харківської області від 05.06.2012р.по справі №5023/1557/12 залишити без змін.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, надіслав клопотання про відкладення розгляду даної справи та зазначив, що не має можливості бути присутнім у даному судового засіданні. В судовому засіданні колегія суддів, дійшла висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання через його необґрунтованість.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача 53338,07 грн. вартості частки майна ТОВ. Дані вимоги мотивовані тим, що позивача - Щербатенко Т.М., на підставі протоколу №6 загальних зборів ТОВ «ТВП«Меор» від 10.11.2006р. вирішено виключити зі складу учасників ТОВ та виплатити їй вартість частки майна ТОВ, пропорційній її частці у статутному капіталі ТОВ, а також частину прибутку, одержаного товариством у даному році до моменту її виключення. Як зазначає позивач, ТОВ «ТВП «Меор» повинно було провести загальні збори учасників, затвердити фінансовий звіт за 2006 рік, в якому зазначити - яка частина вартості майна товариства, згідно частки позивача, повинна бути їй виплачена у зв`язку з її виходом з ТОВ, та яка частина прибутку, одержаного товариством в 2006 році до моменту виходу позивача. Позивач листом від 1.201.2007р. звернулась до відповідача з проханням виплатити їй частину вартості майна, пропорційну її частці у статутному капіталі ТОВ, яка складає 32,3 % та частину прибутку одержаного ТОВ за 2006рік. До теперішнього часу вимоги позивача не задоволені, що і стало підставою для звернення Щербатенко Т.М. до суду з даним позовом.

Позивач в позовній заяві також подав клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно відповідача, в межах суми позовних вимог, накласти арешт на грошові кошти відповідача, а межах суми заявлених позовних вимог. В судовому засіданні суду першої інстанції 05.06.2012р. позивач усно уточнила клопотання про забезпечення позову та просить остаточно суд забезпечити позов шляхом заборони ТОВ «ТВП«Меор» проводити будь-які дії направлені на ліквідацію товариства до розгляду справи по суті.

Задовольняючи вказане клопотання позивача, господарський суд зазначив, що відповідачем, після пред'явлення йому вимоги про сплату частини майна ТОВ, пропорційну частці позивача здійснювались дії щодо відчуження належного йому майна, що підтверджується матеріалами справи, в ході ліквідації ТОВ, позивач буде позбавлений можливості задовольнити свої вимоги до відповідача та захистити свої права, а тому невжиття заходів по забезпеченню позову шляхом заборони відповідачу проводити будь-які дії направлені на ліквідацію товариства до розгляду справи по суті може утруднити або зробити неможливим виконання рішення по суті.

Проте, з таким висновком не погоджується колегія суддів, з наступних підстав.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до вимог статті 67 цього Кодексу позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.33 ГПК України.

Проте, всупереч положенням ст.66 ГПК України, заява позивача про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях про те, що невжиття таких заходів унеможливить у майбутньому виконання рішення господарського суду і на момент винесення рішення відповідач позбудеться майна та грошових коштів.

В пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. за № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В пункті 3 зазначеної постанови також вказано, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Господарський суд здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів порушив норми наведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. за № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» щодо наявності ознак адекватності заходів забезпечення позову, який в даному випадку полягає в тому, що позивач звертаючись з позовом майнового характеру (стягнення коштів), та уточнюючи клопотання про забезпечення позову, просить заборонити вчиняти певні дії (проводити дії щодо ліквідації ТОВ), що є недопустимим в контексті господарського процесуального закону, оскільки не відповідає вимогам, на забезпечення яких він вживається, та не залежить від суті позовних вимог. В такому разі, позивач, звертаючись з даним позовом, повинен клопотати перед судом про накладення арешту на майно або грошові кошті відповідача. А господарський суд, забороняючи вчиняти будь-які дії щодо ліквідації ТОВ позбавляє права відповідача на реалізацію своїх рішень. При цьому, господарський суд не взяв до уваги той факт, що позивач не скористався правом кредитора у ліквідаційній процедурі відповідача не вернувся з своїми вимогами до ліквідатора. А дії ліквідатора щодо ліквідації ТОВ не були направлені на унеможливлення виконання даного рішення, оскільки ліквідаційна процедура ТОВ «ТВП «Меор» почалась до звернення позивача до суду з даним позовом, що підтверджується інформацією у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманої на запит Щербатенко Т.М. 8.05.2012р. (а.с. 41, 42, т. 3)

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд прийняв ухвалу про вжиття заходів щодо забезпечення позову щодо заборони вчиняти будь-які дії щодо ліквідації ТОВ «ТВП «Меор» з порушенням норм процесуального права, тому цю ухвалу належить скасувати, а апеляційну скаргу ТОВ «ТВП «Меор» задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 66-68, 99, 101, 102, п. 2, ст. 103, п.4 ст. 104, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробничого підприємства «Меор» задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 05.06.2012р. по справі №5023/1557/12 скасувати.

Відмовити Щербатенко Тамарі Миколаївні у задоволенні заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом заборони проведення будь-яких дій щодо ліквідації ТОВ "ТВП "Меор".

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст підписаний 29.01.2013р.

Головуючий суддя Фоміна В.О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Шутенко І.А.