Рішення № 29077457, 23.01.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.01.13 р. Справа № 5006/29/139/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного підприємства «Агропром-Центр», м.Красноармійськ, Донецька область

до Відповідача 1: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт.Новотроїцьке, Херсонська область

до Відповідача 2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Першотравневе, Донецька область

про: стягнення з Відповідача 1 заборгованості у сумі 7 146,50грн., проценти за прострочення оплати товарного кредиту (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 5 687,27грн., штрафу у сумі 1 714,65грн., з Відповідача 2 пені у розмірі 455,12грн.

за участю:

від позивача: Сьомка Р.О. (за довіреністю);

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Агропром-Центр», м.Красноармійськ, Донецька область (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт.Новотроїцьке, Херсонська область (далі - Відповідач 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Першотравневе, Донецька область (далі - Відповідач 2) про стягнення з Відповідача 2 заборгованості в сумі 7 146,50грн., з Відповідача 1 проценів за прострочення оплати товарного кредиту у розмірі 5 687,27грн., пені у сумі 455,12грн., штрафу у розмірі 1 714,65грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем 1 зобов'язань за договором поставки товару №С-191-К від 15.05.2012р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору поставки товару №С-191-К від 15.05.2012р., специфікації №1 до договору, рахунку на оплату №723 від 15.05.2012р., видаткової накладної №723 від 15.05.2012р., договору поруки №1 від 15.05.2012р., листа від 02.11.2012р. №В-1.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 530, ч.3 ст. 538, ст. 610, ч.1 ст. 612, ч.2 ст. 625, ч.2 ст. 692, ч.1 ст. 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 49, 54, 58, 64 Господарського процесуального кодексу України.

Заявою від 30.11.2012р. №б/н Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України змінив предмет позову та просить стягнути з Відповідача 1 заборгованість у сумі 7 146,50грн., проценти за прострочення оплати товарного кредиту (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 5 687,27грн., штрафу у сумі 1 714,65грн., з Відповідача 2 пеню у сумі 455,12грн.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 30.11.2012р. №б/н, оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет позову. Суд приймає вказану зміну предмету позову, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх - небудь охоронюваних законом інтересів, також розгляд справи по суті господарським судом розпочато не було.

03.12.12р. Позивачем через канцелярію суду було надано належним чином засвідчені копії правоустановчих документів Приватного підприємства «Агропром-Центр».

05.2012р. Відповідачем 2 через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву в якому посилається на наступні підстави. З ПП «Агропром-центр» був укладений договір поруки №1 від 15.05.2012р. Відповідач 2 поручився за виконання обов'язку по договору постачання №С-191-К від 15.05.2012р. за Відповідача 1. Однак до договору поруки було підписано додаткову угоду №1 від 15.05.2012р., якою сторони домовились обмежити відповідальність Відповідача 2 у розмірі не більше 500грн. за виконання зобов'язання і за всі порушення зобов'язань Відповідачем 1, що сталися протягом дії договору. Просить обмежити відповідальність Відповідача 2 перед Позивачем за невиконання Відповідачем 1 своїх обов'язків у розмірі 500,00грн. Крім того Відповідачем 2 були надані належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, додаткової угоди №1 до договору поруки №1 від 15.05.2012р.

Заявою від 28.12.2012р. №б/н Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України збільшив розмір позовних вимог заявивши до стягнення суму процентів за прострочення оплати товарного кредиту (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 7 616,82грн., та додатково просить стягнути з Відповідача 1 пеню у сумі 158,59грн.

Суд частково приймає вказане збільшення тільки в частині збільшення розміру суми процентів за прострочення оплати товарного кредиту (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 7 616,82грн., оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх - небудь охоронюваних законом інтересів. Відносно іншої вимоги Позивача, зазначеній в заяві від 28.12.2012р. про стягнення з Відповідача 1 пені у сумі 158,59грн. суд зазначає, що вказане збільшення судом не приймається до уваги та не розглядається, оскільки воно подане в порушення статті 22 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що до початку розгляду господарським судом справи по суті Позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Розгляд справи по суті вже було розпочато 11 грудня 2012р., на якому був присутній представник Позивача. Тому вимога про стягнення з Відповідача 1 пені у сумі 158,59грн. є додатковою.

17.01.2013р. Позивачем через канцелярію суду надані письмові пояснення по справі в яких зазначає, що відповідно до п.3.2 договору №С-191-К від 15.05.2012р. строки оплати товару вказуються у специфікації. У разі якщо товар буде поставлено з відстроченням розрахунків на визначений строк, це вважатиметься - товарним кредитом у розумінні ст. 694 Цивільного кодексу України. В даному пункті Договору мається на увазі постачання товару з відстроченням платежу на строк, який зазначено в специфікації. Таке відстрочення є товарним кредитом у розумінні ст. 694 Цивільного кодексу України. Пунктом 4.6 договору передбачено, якщо Покупець прострочить оплату товарного кредиту, на прострочену суму заборгованості (товарний кредит) нараховуються проценти у розмірі 0,15%, а при простроченні більш ніж на 19 днів на прострочену суму заборгованості нараховуються проценти у розмірі 0,5% за кожен день прострочення від дня, коли товар мав бути оплачений до дня фактичної оплати. На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 536, ч.2 ст. 625, ст. 694 Цивільного кодексу України Позивач нарахував Відповідачу проценти за користування чужими грошовими коштами (товарним кредитом).

Представник Позивача у судове засідання 23.01.2013р. з'явився, підтримав позовні вимоги.

Відповідач 1 у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу 1 за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: АДРЕСА_1

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Представник 2 у судове засідання 23.01.2013р. не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, 05.12.12р. через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без участі представника Відповідача 2.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2012 року між Приватним підприємством «Агропром-Центр» (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір поставки товару №С-191-К, відповідно п.1.1 якого відповідно до умов даного договору постачальник зобов'язується поставляти Покупцеві насінний матеріал (далі- Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар й оплатити його вартість.

Згідно п.1.2 договору найменування товару, його кількість, ціна й загальна вартість указуються у Специфікаціях, підписуються повноважними представниками Сторін й є невід'ємною частиною даного Договору.

За умовами пункту 2.4 договору поставка товару повинна здійснюватись Постачальником Покупцеві в строки, зазначені в специфікації, що є невід'ємною частиною договору.

У розділі 3 договору Сторони дійшли згоди щодо ціни й порядку розрахунків:

- ціна партії товару й загальна його вартість указуються в Специфікації (п.3.1 Договору);

- строки оплати Товару вказуються в Специфікації. У разі якщо Товар буде поставлено з простроченням розрахунків на визначений строк, це вважатиметься - Товарним кредитом в розумінні ПКУ та ст. 694 ЦКУ (п.3.2 Договору);

- Покупець зобов'язаний оплатити Постачальникові Товар у строки й у порядку, зазначеному в специфікації, а також здійснювати перерахування ціни Товару в порядку, передбаченому дійсним договором (специфікацією) (п.3.3 Договору);

Згідно п.4.2 договору у випадку несвоєчасної оплати поставленого Товару, Покупець сплачує Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу за весь період прострочення, а у разі прострочення понад двадцять днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі десяти відсотків від суми прострочення.

Відповідно п.4.6 договору якщо Покупець прострочить оплату Товарного кредиту, на прострочену суму заборгованості (Товарний кредит) нараховуються проценти у розмірі 0,15%, а при прострочення більш ніж на десять днів на прострочену суму заборгованості нараховується процент у розмірі 0,5%, за кожен день прострочення.

Даний договір діє з моменту підписання по 31 грудня 2012 року (п.6.1 Договору). У випадку, якщо грошові зобов'язання не будуть виконані, даний Договір продовжує свою дію до повного виконання стороною своїх грошових зобов'язань, незалежно від закінчення термінів дії договору, зазначених у пункті 6.1 договору.

Між Сторонами підписано специфікацію №1 до договору де визначили асортимент, одиницю виміру, кількість, ціну, загальну вартість яка склала 17 146,50грн., умови поставки та строк сплати 01.09.2012р.

На виконання умов договору Позивачем Відповідачу 1 було здійснено поставку на суму 17 146,50грн., що підтверджується видатковою накладною №723 від 15.05.2012р., вказана накладна підписана та завірена печатками з боку обох сторін без зауважень.

Для оплати Позивачем було виставлено рахунок №723 від 15.05.2012р.

Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним.

Відповідачем 1 незважаючи на настання строку оплати, була здійснена лише часткова оплата у сумі 10 000,00грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 7 146,50грн.

15 травня 2012 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Поручитель) та Приватним підприємством «Агропром-Центр» (Кредитор) було укладено договір поруки №1, відповідно п.1.1 якого у відповідності до даного Договору Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, паспорт: НОМЕР_3, виданий Новотроїцьким РО УМВС України в Херсонській області 08.12.1997 (надалі іменується «Боржник») щодо своєчасного виконання Боржником обов'язку по оплаті Товару: насіння соняшника Рімі у кількості 15 посівних одиниць вартістю 17 146,50грн. (сімнадцять тисяч сто сорок шість грн. 50 коп.) за договором, передбаченим ст. 2 даного Договору (надалі іменується основний договір).

За умовами п.1.2 договору Поручитель відповідає перед Кредитором за порушення зобов'язання Боржником. Поручитель відповідає перед Кредитором, у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Згідно п.2.1 договору під основним договором в даному Договорі розуміють Договір №С-191-К від 15.05.2012р. (специфікація №1 від 15.05.2012р.), укладений між Кредитором (в основному договорі іменується Постачальник) та Боржником (в основному договорі іменується Покупець).

У пункті 3.1 договору Сторони встановили, що Покупець зобов'язаний у разі порушення Боржником обов'язку за основним договором, що передбачений п.1 даного Договору, самостійно виконати зазначений обов'язок Боржника перед Кредитором на підставі письмової вимоги Кредитора в строк 3 доби з моменту її пред'явлення шляхом сплати основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діє по 31.12.2014р.

Позивачем на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 було направлено лист від 02.11.2012р. №13-1 з вимогою оплатити заборгованість, яка виникла за договором поставки №С-191-К від 15.05.2012р.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст договору поставки товару №С-191-К від 15.05.2012р. з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору поставки товару №С-191-К від 15.05.2012р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу 1 на загальну суму 17 146,50рн., але Відповідачем 1 незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар у повному обсязі.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору - суду не надавались.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 7 146,50грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем 1 доказів погашення суми боргу у розмірі 7 146,50грн. до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що у разі якщо Товар буде поставлено з простроченням розрахунків на визначений строк, це вважатиметься - Товарним кредитом в розумінні ПКУ та ст. 694 ЦКУ. Частиною 1 ст. 694 Цивільного кодексу України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням платежу. Відповідно до ч.5 вказаної правової норми, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 даного Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За специфікацією надана відстрочка платежу до 01.09.2012р. вартість якого складає 17 146,50грн. Відтак поставка на вказану суму буде являтись товарним кредитом за несвоєчасну оплату якого визначені наслідки як за користування чужими грошовими коштами, як і визначено сторонами п.3.2 договору.

Сторони в п.4.6 договору поставки самостійно передбачили, що якщо Покупець прострочить оплату Товарного кредиту, на прострочену суму заборгованості (Товарний кредит) нараховуються проценти у розмірі 0,15%, а при простроченні більш ніж на десять днів на прострочену суму заборгованості нараховується процент у розмірі 0,5%, за кожен день прострочення.

Оскільки товар, який був переданий за накладною №723 від 15.05.2012р., повинен бути сплачений 01.09.2012р., несплата у сумі 17 146,50грн. являється товарним кредитом, за несплату якої встановлено нарахування процентів.

Проте, суд перевіривши арифметичний розрахунок нарахування процентів, дійшов висновку, що Позивачем невірно визначені дні прострочення за період з 12.09.2012р. по 11.10.2012р. (40 днів), тоді як за вказаний період має місце прострочення лише за 30 календарних днів.

Таким чином, господарський суд задовольняє вимоги Позивача в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами частково в сумі 6 759,50грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (за умовами передбаченими договором). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно п.4.2 договору у випадку несвоєчасної оплати поставленого Товару, Покупець сплачує Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу за весь період прострочення, а у разі прострочення понад двадцять днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі десяти відсотків від суми прострочення.

Факт несвоєчасного виконання Відповідачем 1 зобов'язань з оплати за товар, поставлений Позивачем є доведеним, тому суд перевіривши арифметичний розрахунок нарахування суми штрафу, дійшов висновку про його обґрунтованість та вважає за можливе задоволення вимог і в частині стягнення штрафу у розмірі 10% у сумі 1 714,65грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача 1 про застосування пені у випадку порушення строку оплати поставленого товару безпосередньо у п. 4.2 договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За розрахунком Позивача розмір пені від суми загального боргу складає 455,12грн.

Виконання Відповідачем 1 зобов'язань за договором поставки №С-191-К від 15.05.2012р. забезпечені порукою, шляхом укладання між Позивачем (Кредитор) та Відповідачем 2 (Поручитель) договору поруки №1 від 15.05.2012р.

Згідно із ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

За приписами ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Через неналежне виконання Відповідачем 1 зобов'язань за договором поставки щодо оплати товару, Позивач звернувся до Відповідача 2, як поручителя, з вимогою від 02.11.2012р. №13-1 оплатити грошові кошти у розмірі 7 146,50грн.

За умовами пункту 3.1 договору Сторони встановили, що Покупець зобов'язаний у разі порушення Боржником обов'язку за основним договором, що передбачений п.1 даного Договору, самостійно виконати зазначений обов'язок Боржника перед Кредитором на підставі письмової вимоги Кредитора в строк 3 доби з моменту її пред'явлення шляхом сплати основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Пунктом 1.2 договору поруки передбачена відповідальність Поручителя перед Кредитором а саме, Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Однак, відповідальність Поручителя обмежується 500,00гривнями, про що Позивач та Відповідач 2 дійшли згоди у додатковій угоді №1 до договору поруки №1 від 15.05.2012р.

Отже, заявляючи до Відповідача 2 вимоги щодо сплати пені в сумі 455,12грн. на підставі договору поруки Позивач реалізував своє право на отримання задоволення своїх вимог за рахунок поручителя в порядку, визначеному договором поруки, ст. 554 Цивільного кодексу України.

Приймаючи до уваги, що Сторонами визначена сума відповідальності за невиконання Відповідачем 1 своїх зобов'язань за договором поставки, господарський суд дійшов висновку про правомірність стягнення з Поручителя пені.

Проте суд перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення у розмірі 445,09грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Агропром-Центр», м.Красноармійськ, Донецька область до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт.Новотроїцьке, Херсонська область, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Першотравневе, Донецька область про стягнення з Відповідача 1 заборгованості у сумі 7 146,50грн., процентів за прострочення оплати товарного кредиту (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 7 616,82грн., штрафу у сумі 1 714,65грн., з Відповідача 2 пеню у розмірі 455,12грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Агропром-Центр» (85300, Донецька область, м.Красноармійськ, вул.Горького, 51, ЄДРПОУ 30211319, р/р 26004000105630 у ПАТ «Укрсоцбанк», м.Красноармійськ, МФО 300023) заборгованість у розмірі 7 146,50грн., проценти за прострочення оплати товарного кредиту (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 6 759,50грн., штраф у сумі 1 714,65грн., судовий збір у розмірі 1 527,06грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_2) на користь Приватного підприємства «Агропром-Центр» (85300, Донецька область, м.Красноармійськ, вул.Горького, 51, ЄДРПОУ 30211319, р/р 26004000105630 у ПАТ «Укрсоцбанк», м.Красноармійськ, МФО 300023) пеню у сумі 445,09грн.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 23.01.13р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 28.01.13р.