Рішення № 29077397, 30.01.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.01.13 р. Справа № 2/208

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросільпром», м.Дніпропетровськ

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк

про: стягнення 26 664,08грн.

за участю:

від позивача: Куткова Н.Б. (за довіреністю);

від відповідача: не з'явився;

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засідання оголошувалась перерва з 30.10.2012р. по 14.11.2012р. та за 14.11.2012р. по 20.11.2012р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросільпром», м.Дніпропетровськ (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 24 801,90грн., 3% річних у розмірі 597,28грн., інфляційних витрат у сумі 1 264,90грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань щодо оплати за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 24 801,90грн.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: видаткової накладної №1565 від 12.08.2008р., накладної на повернення постачальнику №589764 від 02.03.2009р., вимоги про сплату заборгованості від 23.10.2009р., доказів направлення вимоги на адресу Відповідача.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 193, 218 Господарського кодексу України, п.2 ст. 530, ст.ст. 610, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 12, 54, 55 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу суду, справа надійшла на розгляд судді Риженко Т.М.

Провадження у справі №2/208 на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України зупинялось, у зв'язку з оскарженням в апеляційному та касаційному порядку судових актів щодо повернення зустрічних позовних заяв Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» та зупинення провадження у справі.

24.01.2013р. через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Донецької області від 03.08.2012р., для скерування її разом з матеріалами справи, на адресу Донецького апеляційного господарського суду.

Проте, таке звернення Відповідача, розцінюється господарським судом, як зловживання процесуальними правами, оскільки дія ухвали господарського суду Донецької області від 03.08.2012р. на момент подання апеляційної скарги закінчилась, у зв'язку з поновленням провадження по справі ухвалою від 21.01.2013р. Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України в п.3.14 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р.

На підставі вищевикладеного, апеляційна скарга №б/н від 24.01.2013р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» м.Донецьк приєднана до матеріалів справи.

Представник Позивача у судове засідання 30.01.2013р. з'явився, підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою: 83050, пр.Театральний, 4, м.Донецьк; 83008, вул.Югославська, 30, м.Донецьк; 83045, вул.Професорів Богуславських, 7Б, м.Донецьк.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами було досягнуто усну домовленість щодо поставки товару.

Відтак, Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросільпром» було поставлено товар, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» отримало товар на загальну суму 38 186,40грн., що підтверджується видатковою накладною №1565 від 12.08.2008р. Вказана накладна підписана з боку обох сторін без зауважень.

Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним.

Відповідачем було здійснено повернення товару на суму 13 384,50грн., що підтверджується накладною на повернення №589764 від 02.03.2009р.

Відповідачем оплату за поставлений товар здійснено не було, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 24 801,90грн.

Позивачем на адресу Відповідача було направлено вимогу №б/н від 23.10.2009р., з вимогою здійснити оплату за поставлений товар у сумі 24 801,90грн.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України під поняттям „угода" розуміється та визнається певна дія особи, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договори можуть укладатися в усній або письмовій формі (простій чи нотаріальній), якщо для відповідного договору законом не встановлено певної форми.

Виникнення і припинення цивільних прав між сторонами являється їх волевиявлення однієї сторони поставити іншій стороні продукцію за умови її оплатити.

Домовленість сторін спрямована на виконання цих зобов'язань і , тому вони порушують правові наслідки.

За цією угодою Позивач взяв на себе зобов'язання поставщика, а саме: поставляти Відповідачу товар, а останній прийняти та оплатити товар.

Відповідачем від позивача отриманий товар, що підтверджується видатковою накладною №1565 від 12.08.2008р., яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

При цьому, слід зазначити, що видаткова накладна, яка міститься в матеріалах справи містить підпис представника Відповідача.

Отже, відповідно до даної первинної документації Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросільпром» передало продукцію Відповідачу.

Доказу, що спростовують наведене, у розумінні ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, сторонами суду не представлено.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки нормативними актами не передбачений порядок виставлення вимоги та її форма, то суд вважає, що вимога №б/н від 23.10.2009р., яка направлена Відповідачу з вимогою оплатити заборгованість у розмірі 24 801,90грн. (докази направлення підтверджені квитанцією від 27.10.2009р. та описом вкладення) є вимогою оплатити заборгованість у розмірі 24 801,90грн.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, становить 24 801,90грн.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 24 801,90грн.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення з листопада 2009 року по липень 2010 року становить 12 1 264,90грн., 3% річних від суми загального боргу за період з 07 листопада 2009 року по 26.08.2010р. складає 597,28грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних витрат за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ" та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі заявленому Позивачем, а саме 597,28грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних задовольняє цю вимогу у розмірі зазначеному Позивачем - 1 264,90грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросільпром», м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 24 801,90грн., 3% річних у розмірі 597,28грн., інфляційних витрат у сумі 1 264,90грн. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» (ЄДРПОУ 33967456, 83008, м.Донецьк, вул.Югославська, 30) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросільпром» (ЄДРПОУ 24239651, 49006, вул.Робоча, 24-А, корпус №11, нежитлове приміщення, №1, м.Дніпропетровськ) заборгованість у розмірі 24 801,90грн., 3% річних у сумі 597,28грн., інфляційні витрати у розмірі 1 264,90грн., державне мито в розмірі 266,64грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 30.01.13р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 04.02.13р.