Ухвала суду № 29074960, 05.02.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2013 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровскої області у складі:

Головуючого судді: Бровченко Л.В.

суддів: Коваленко В.Д., Дрибаса Л.І.

за участю прокурора: Заворотної О.В.

адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали по апеляціям прокурора, який брав участь у розгляді справи судом 1-ї інстанції, адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_6, адвоката ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8, адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_9, засуджених ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2012 року, яким

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимий,

засуджений за ч.1 ст.121 КК України до 8 років позбавлення волі, за ч.3 ст.186 КК України до 6 років позбавлення волі, за ч.3 ст.187 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за ч.3 ст.289 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини всього його майна,

На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно призначено покарання у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього його майна.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимий,

засуджений за ч.3 ст.187 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього його майна, за ч.3 ст.289 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини всього його майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно призначено покарання у вигляді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього його майна.

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимий,

засуджений за ч.3 ст.186 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини всього його майна.

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, визнані винними та засуджені за те, що 31 жовтня 2011 року близько 23.00 год. діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 проникли на територію домоволодіння, що належало ОСОБА_12 Впевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає, та припускаючи, що власник домоволодіння відсутній, ОСОБА_11 вимкнув рубильник, після чого, підійшовши до дому, за допомогою двох металевих прутів, а ОСОБА_10 за допомогою кухонного ножа, виламали метало-пластикове вікно у ванній кімнаті, через яке проникли до житла, звідки викрали майно потерпілого ОСОБА_12 на загальну суму 7180,70 грн.

ОСОБА_12, помітивши у своєму домі сторонніх осіб, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 реально побоюючись за своє життя та здоров'я, крикнув їм, що візьме пістолет. Після чого потерпілий сховався у ванній кімнаті, вперся у двері ногами, намагався її втримати та перешкодити її відчинити. ОСОБА_10 та ОСОБА_9 продовжуючи скоювати злочин, відчинили двері ванної кімнати, після чого доводячи свої наміри до кінця, та виконавши всі необхідні дії для закінчення злочину, ОСОБА_9 з викраденим з місця скоєння злочину зник.

Слідом за ОСОБА_11, ОСОБА_10 з метою зникнути з місця злочину, проник до ванної кімнати, у якій відсутнє світло, та маючи намір на завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_12, почав хаотично розмахувати ножем в сторону, де знаходився потерпілий, в результаті чого навмисно наніс йому не менше 3-х ударів ножем в область шиї, верхніх та нижніх кінцівок, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя. ОСОБА_12, намагаючись відбитися від ОСОБА_10, почав надавати активний опір останньому, правою ногою збив ОСОБА_10 з ніг, від чого останній впав на дерев'яний стілець, виронивши ніж. Підвівшись, ОСОБА_10 вхопив стілець, яким навмисно наніс потерпілому не менше 5 ударів по голові та колінам, від чого той впав, а він з місця скоєння злочину зник.

Крім цього, 07 грудня 2011 року біля 03.00 год. ОСОБА_10 та ОСОБА_8, знаходячись поблизу домоволодіння, що належало ОСОБА_13, керуючись раптово виниклим умислом, направленим на заволодіння чужим майном шляхом розбою, розробили план скоєння злочину, та озброївшись пневматичним пістолетом без магазину, перелізли через паркан, та проникли на територію домоволодіння потерпілого ОСОБА_13 ОСОБА_8 за допомогою лому, навмисно розбив вітражне скло, після чого разом з ОСОБА_10 через двері потрапили до житла. ОСОБА_10 наблизившись до ОСОБА_13 та застосовуючи насильство, що є небезпечним для життя та здоров'я, пістолетом, що тримав у руці наніс не менше двох ударів потерпілому в обличчя зліва, спричинивши фізичний біль, після чого приставив йому до горла знайдений в домі ніж, та таким чином, подавив волю потерпілого, зажадав негайної передачі їм грошей та цінностей.

ОСОБА_13 реально побоюючись за своє життя та здоров'я, повідомив про місце знаходження грошей, після чого ОСОБА_8 залишився спостерігати за діями потерпілого, аби останній не зміг погукати на допомогу. ОСОБА_10 безперешкодно оглянув дім з метою відшукання грошей та інших цінностей. Вказаними діями ОСОБА_10 та ОСОБА_8 заволоділи майном потерпілого та завдали йому матеріальної шкоди на загальну суму 72 139грн. З метою аби ОСОБА_13 не зміг їм завадити зникнути з місця злочину, ОСОБА_8 взяв знайдену в домі мотузку, та зв'язав його.

ОСОБА_10 виявив в домі ключі від автомобіля потерпілого «Джип Гранд-Чероки», який знаходився у дворі домоволодіння та заволодівши ним разом з ОСОБА_8, погрузили в нього викрадене майно, та на автомобілі з місця злочину зникли.

В апеляції прокурор, вказав, що суд порушив вимоги ст.334 КПК України 1960 року, недостатньо мотивував часткове задоволення позовних вимог потерпілого ОСОБА_12 про стягнення на його користь моральної шкоди в сумі 50 000грн. та потерпілого ОСОБА_13 про стягнення на його користь моральної шкоди в сумі 10 000грн. Суд, не в повній мірі врахував обставини скоєних у відношенні потерпілих злочинів, та ступінь перенесених в зв'язку з цим моральних та фізичних страждань.

Вважає, що суд неправильно застосував норми КК України щодо ОСОБА_9, оскільки санкція ч.3 ст.186 КК України не передбачає призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

Просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Адвокат ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_10 не оспорюючи кваліфікацію скоєного, вважає покарання надмірно суворим, та таким що призначене без врахування особи засудженого, та тяжкості скоєного злочину. Суд, не взяв до уваги пом'якшуючі вину обставини, не обґрунтував розмір моральної та матеріальної шкоди, вважає, що матеріальна шкода нічим не підтверджена.

Просить вирок змінити та призначити ОСОБА_10 покарання з застосуванням ст.69 КК України.

Адвокат ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8, не оспорюючи кваліфікацію скоєного та міру покарання, вважає що вирок в частині стягнення з засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_10 матеріальної та моральної шкоди необґрунтований. Потерпілий не надав суду жодного документа, що підтверджує вартість речей, а також доказів того, що майно було пошкоджено, та прийшло у непридатний стан, або довідки, які підтверджують суму ремонту речей. Суд не вказав з чого складається сума матеріальної шкоди.

Просить вирок суду змінити в частині зменшення суми відшкодування матеріальної і моральної шкоди потерпілому.

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_9 вважає вирок незаконним. Суд при призначенні покарання не врахував особу засудженого, а також обставини, що пом'якшують покарання, та призначив занадто суворе покарання. Суд не врахував мотиви злочину, а також те, що ОСОБА_9 не мав на меті отримати особистої вигоди.

Просить вирок суду змінити, звільнити ОСОБА_9 від відбування покарання з іспитовим строком, та зменшити розмір відшкодування моральної шкоди потерпілому.

Засуджений ОСОБА_8 вважає вирок незаконним, внаслідок суворості, судом не взяті до уваги дані про його особу, та пом'якшуючі обставини. Дані, що містяться у документах, які підтверджують вартість майна потерпілого, носять сумнівний характер.

Просить вирок змінити, та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України.

Засуджений ОСОБА_10 вважає, що в його діях не було умислу на спричинення моральної шкоди ОСОБА_12, що свої дії вони не планували, суд невірно прийшов до висновку про наявність попередньої змови. Вважає вирок занадто суворим, суд не врахував особу засудженого. На його думку, суд не взяв до уваги пом'якшуючі обставини, моральна та матеріальна шкода спричинена потерпілому ОСОБА_13, завищені.

Просить вирок змінити, та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України.

Засуджений ОСОБА_9 вважає вирок занадто суворим, в його діях не було умислу на скоєння злочину. При призначенні покарання суд, на думку засудженого не врахував дані про особу засудженого, мотиви та мету злочину, а також пом'якшуючі обставини. Просить вирок суду змінити, призначити йому покарання не повязане з позбавленням волі, а також зменшити суму відшкодування моральної шкоди потерпілому.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який апеляцію підтримав частково та вважає за необхідне вирок суду змінити, виключити з резолютивної частини вироку щодо ОСОБА_9 дотаткове покарання конфіскацію майна, в решті вирок залишити без змін, апеляції без задоволення, адвоката ОСОБА_1, який просив вирок залишити без змін, адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_10, який просив вирок змінити та призначити ОСОБА_10 більш м'яке покарання із застосуванням ст.69 КК України, адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_9 який просив вирок суду змінити, призначити покарання із застосуванням ст.75 КК України, та зменшити розмір відшкодування моральної шкоди потерпілому, захисників ОСОБА_5, ОСОБА_4, які просили вирок змінити, та призначити більш м'яке покарання, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи в апеляціях, колегія суддів вважає, що апеляції адвокатів в інтересах засуджених та самих засуджених задоволенню не підлягають, а апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, вирок суду зміні з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у відкритому викраденні чужого майна, скоєному за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, ОСОБА_10 у навмисному спричиненні тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент спричинення під час розбійного нападу, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 у розбої, поєднаному з проникненням у житло, а також в незаконному заволодінні транспортним засобом, скоєним групою осіб, поєднаним із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, відносно транспортного засобу вартість якого у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на зібраних у справі і належно досліджених в судовому засіданні доказах, та є правильними.

Колегія суддів вважає, що вина засуджених по епізоду нападу на ОСОБА_12 встановлена: показаннями потерпілого ОСОБА_12, який на досудовому слідстві, а також в суді послідовно показував, що 31 жовтня 2011 року він разом з сім'єю знаходився за місцем свого проживання, та біля 23.00год. прокинувся від шуму, який доносився з глибини дому. Після чого жінка вирішила поглянути що коїться, та вийшла із спальні, крикнувши, що в домі якісь люди. Побачивши на фоні прожекторів, що світили у вікна його дому, що на другому поверсі знаходяться двоє людей у масках потерпілий крикнув, що зараз візьме пістолет та в цей момент побачив що з другого поверху до нього почали бігти невідомі особи. З метою відволікти їх від жінки та дитини, він забіг до ванної кімнати, сів на підлогу, вперся ногами у двері, намагаючись утримати двері. Однак двері він не встиг зачинити, так як нападаючий підставив руку, яку він зажав дверима. Потім просунувши ножа, почав ним махати, від яких потерпілий відвертався, однак нападаючі завдали йому не менше трьох ударів в область шиї та рук. Після цього відчинили двері, та один з них тримаючи ніж в правій руці, знову почав махати на відстані, а потім завдав йому стільцем близько п'яти ударів по голові, від чого він впав. Нападники діяли злагоджено та спільно. Потерпілий вказані обставини підтвердив в ході відтворення обставин події.

Аналогічні пояснення також дала дружина потерпілого ОСОБА_14

Винність останніх у скоєному підтверджена також висновком судово-медичної експертизи №4023є від 13 грудня 2011 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_12 виявлені тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення шиї, зі наскрізним пораненням лівої сонної артерії, які за своїм характером відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних в момент їх спричинення, а також колото-різані рани верхніх і нижніх кінцівок.

В зв'язку з цим, доводи в апеляції засуджених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 про недоведеність їх мотива та мети, про відсутність попередньої змови в скоєні злочину, є безпідставними.

По епізоду розбійного нападу на домоволодіння ОСОБА_13 вина засуджених встановлена: показаннями потерпілого ОСОБА_13, який на досудовому слідстві, а також в суді показував, що 06 грудня 2011 року біля 03.00 год. він знаходячись вдома прокинувся від звуку розбитого скла. Піднявшись побачив біля себе чоловіка у масці, який наніс йому удар пістолетом в область скули зліва та штовхнув його до стіни. Біля вітражної двері стояв другий чоловік у масці, який тримав металеву арматуру. Згодом перший нападаючий наніс йому удар пістолетом в область лівої брови та приставив до горла ніж вимагаючи при цьому гроші та коштовності. Сказавши де знаходяться цінності другий нападаючий дістав з куртки гроші та підійшов до нього. Перший нападаючий піднявся на другий поверх та спустився з електроінструментами та іншим майном, другий складав майно із шафи. Після цього нападаючий взяв зі столу ключі від його автомобіля, та почав складати викрадене майно, другий дістав з карману мотузку та зв'язав потерпілого. Після чого нападаючі зникли, а йому вдалось розв'язатися та ввімкнути сигналізацію. При цьому він виявив, що вказаними особами були викрадені колекція цифрових апаратів, ноутбук, телевізор та інше майно на загальну суму 72 тисячі 139 гривен, також заволоділи належним йому автомобілем, вартістю 250 тисяч гривен.

Потерпілий ОСОБА_13 вказані обставини підтвердив в ході відтворення обставин події, а також при проведенні впізнання нападників ОСОБА_10 та ОСОБА_8

Крім цього, винність засуджених ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у скоєному підтверджена: протоколом огляду місця події, висновками судово-імунологічної експертизи № 172 від 14 лютого 2012 року та судово-цитологічної експертизи № 684 від 22 грудня 2011 року, протоколом очної ставки між ОСОБА_10 та ОСОБА_9, протоколом усної заяви ОСОБА_13 з якої вбачається, що двоє невідомих шляхом розбиття віражного вікна проникли в дім де відкрито із застосуванням фізичного насильства заволоділи його майном, а також транспортним засобом, протоколом огляду від 21 грудня 2011 року, в ході якого ОСОБА_15 добровільно видав ноутбук, який придбав у ОСОБА_10, протоколом огляду від 07 грудня 2011 року, та фото-таблиць до нього, з яких вбачається, що місцем скоєння злочину є жилий будинок до якого через розбите вікно проникли невідомі особи, рапортами ІДПС 5-го спеціалізованого відділення ДПС при ГУМВС України ОСОБА_16 та ОСОБА_17, в яких вони повідомили про обставини переслідування автомобіля «Джип Гранд-Черокі», протоколом огляду від 08 лютого 2012 року, згідно якого оглянуті мобільний телефон «Nokia N82» та механічний годинник «Романсон» що належали ОСОБА_13, протоколом очної ставки між ОСОБА_10 та ОСОБА_8 від 23 березня 2012 року, в ході якої ОСОБА_10 підтвердив раніше дані ним показання, тим самим викривши себе та ОСОБА_8 у скоєнні злочинів у відношенні потерпілого ОСОБА_13, а також речовими доказами по справі.

В ході досудового та судового слідства достовірно встановлено, що ОСОБА_10 діючи за попередньою змовою разом з ОСОБА_9 здійснили підготовчі дії по реалізації задуманого, а саме з метою приховання своїх облич, ними за допомогою ножа, який був у ОСОБА_10 були виготовлені маски з в'язаних шапок, а під час скоєння злочину вони користувалися рукавицями для того, аби не залишати на місці події своїх відбитків пальців.

Тому доводи в апеляціях засуджених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 про те, що у їх діях не було умислу вчиняти злочин, а також те, що злочин ними не готувався, є безпідставними та необґрунтованими.

Доводи в апеляції адвоката ОСОБА_3 стосовно того, що в діях ОСОБА_9 не було мети отримати особисту вигоду є необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що на досудовому слідстві а також в суді засуджений ОСОБА_9 показав, що 31 жовтня 2011 року ОСОБА_10 попросив його поїхати з ним до ОСОБА_12 аби той міг забрати кошти, які повинен був йому потерпілий за виконану роботу, на що ОСОБА_9 погодився, оскільки знав, що гроші потрібні ОСОБА_10 на операцію для дитини. Однак під час скоєння злочину проходячи по будинку ОСОБА_9 виявив ноутбук, який поклав до сумки, згодом піднявшись на другий поверх та побачив там монету та 100 доларів США, які присвоїв.

Перевіркою матеріалів справи колегією суддів встановлено, що докази по справі зібрані у законний спосіб, є достовірними, допустимими та достатніми, правильно проаналізовані та вірно покладені судом в обґрунтування вини засуджених.

Кваліфікація дій засуджених ОСОБА_10 за ч.1 ст.121, ч.3 ст.186, ч.3 ст.187, ч.3 ст.289 КК України, ОСОБА_8 за ч.3 ст.187, ч.3 ст.289 КК України, ОСОБА_9 за ч.3 ст.186 КК України, є правильною.

Доводи в апеляціях захисника ОСОБА_2, та адвоката ОСОБА_7 стосовно того, що суд не обґрунтував стягнення моральної та матеріальної шкоди, а також їх розміри, а також те, що потерпілий ОСОБА_12 не надав доказів на підтвердження розмірів завданих йому збитків, є безпідставними.

З матеріалів справи вбачається, що судом встановлено, що в результаті злочинних дій ОСОБА_10 та ОСОБА_9 при проникненні в дім, та при скоєнні злочину було реально пошкоджено майно потерпілого ОСОБА_12, тим самим йому був спричинений матеріальний збиток у вказаному судом розмірі, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками та документами, що були надані потерпілим.

Суд, задовольняючи позовні вимоги потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 частково, взяв до уваги всі обставини скоєного, в тому числі і тяжкість скоєних злочинів, та керуючись нормами чинного законодавства правильно застосував положення ст.1166, 1177, 1190 ЦК України та ч.3 ст.23 ГК України.

Обгрунтовано врахував тривалість стаціонарного лікування ОСОБА_12, характер спричинених йому моральних страждань, перенесених у результаті скоєння злочину, та виходячи із принципів розумності, зваженості та справедливості дійшов правильного висновку щодо зазначених сум, що підлягають стягненю.

Тому відповідні доводи в апеляціях прокурора та засуджених є необґрунтованими.

При визначенні виду та розміру покарання, суд керувався положеннями ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів які є тяжкими, дані про особу засуджених.

ОСОБА_10, раніше не судимий, на момент арешту працював та має сім'ю, на утриманні малолітнього сина ОСОБА_18 2008 року народження, який з 2010 року знаходиться на диспансерному огляді з приводу «складного міопотичного астигматизму обох очей», за місцем реєстрації та за час тримання у СІЗО характеризується посередньо, вину свою визнав, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

ОСОБА_8, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, а за час перебування в СІЗО задовільно, перебуває на диспансерному обліку з приводу «Нейроциркуляторної дистонії змішаного типу», на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

ОСОБА_9, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, за час перебування в СІЗО задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, стан його здоров'я, а саме суд приділив увагу тому, що у 2009 році він переніс термічний опік 2-3 ступеня.

У відповідності зі ст.66 КК України пом'якшуючими вину обставинами, суд правильно визнав щире каяття засуджених у скоєному, а у відношенні ОСОБА_10 скоєння злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин.

Обтяжуючих покарання обставин перевіркою матеріалів справи не виявлено.

Суд правильно дійшов висновку, що виправлення та перевиховання засуджених можливо тільки в умовах ізоляції їх від суспільства.

В зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що покарання призначене кожному із засуджених ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9 за своїм розміром є обґрунтованим і справедливим, необхідним та достатнім для їх виправлення, будь-яких підстав для призначення їм більш мякого покарання не вбачається.

Разом з тим, призначаючи додаткове покарання ОСОБА_9 за ч.3 ст.186 КК України у вигляді конфіскації майна суд, не врахував положення ч.2 ст.59 КК України згідно якої, конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в особливій частині КК України. А санкція ч.3 ст.186 КК України, не передбачає призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

Тому, вирок суду в цій частині підлягає зміні, доводи апеляції прокурора стосовно того, що суд неправильно призначив додаткове покарання за ч.3 ст.186 КК України відносно ОСОБА_9 у вигляді конфіскації майна, і воно підлягає виключеню із резолютивної частини вироку, задоволенню, апеляції адвокатів в інтересах засуджених, та самих засуджених - необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365,366 КПК України 1960 року, п.11 та п.15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом 1-ї інстанції задовольнити частково.

Апеляції адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_6, адвоката ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8, адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_9, засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2012 року відносно ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9 змінити:

Виключити із резолютивної частини вироку відносно ОСОБА_9 конфіскацію 1/2 частини належного йому майна.

В решті вирок суду залишити без змін.

Судді: