Постанова № 29074193, 05.02.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2013 року Справа № 28/5005/8647/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Вовк Ю.В.

за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 31.01.2013 року:

прокурора: Горан Ю.М.- прокурор відділу прокуратури області, посвідчення №004995 від 21.09.2012;

позивача: Кнір К.В.- предст., дов. №4/8-32 від 10.01.2013р.;

відповідача: Юрчик С.В.- предст., дов. №47 від 30.10.2012р.;

Лопатников В.Ю.- директор, наказ №1 від 07.08.2008р.;

третьої особи: не явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Головпостачспецбуд» (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2012р. у справі №28/5005/8647/2012

за позовом: прокурора Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська (м. Дніпропетровськ) в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)

до: товариства з обмеженою відповідальністю «Головпостачспецбуд» (м. Дніпропетровськ)

третя особа: державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі Дніпропетровської області (м. Дніпропетровськ)

про: внесення змін до п.п. 2.3, та 4.1 договору оренди земельної ділянки

та за зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Головпостачспецбуд» (м. Дніпропетровськ)

до: Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)

про: визнання дійсним договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2012 року (підписано 08.11.2012р.) у справі №28/5005/8647/2012 (суддя Манько Г.В.) з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 28.10.2012р. задоволений позов прокурора Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська (м. Дніпропетровськ) в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Головпостачспецбуд» (м. Дніпропетровськ), третя особа: державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі Дніпропетровської області (м. Дніпропетровськ) про внесення змін до п.п. 2.3. і 4.1. договору оренди земельної ділянки від 02.06.2005р. шляхом викладення їх в наступній редакції: «п.2.3. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 28.09.2012р. становить 3721704 грн. 55 коп.»; «п.4.1. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), у розмірі 111651 грн. грн. 14 коп., не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановлюється, обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі, що встановлюється цим кодексом». З відповідача на користь Держбюджету України в особі управління Держказначейскої служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська стягнуто 1073,00 грн. судового збору. В задоволенні зустрічного позову - відмовлено.

Відповідач за первісним позовом - товариство з обмеженою відповідальністю «Головпостачспецбуд», не погоджуючись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2012р. у даній справі, просить його скасувати і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні первісного позову і задовольнити зустрічний позов. Посилаючись на п. 4.2. укладеного договору, скаржник наполягає на тому, що зміна нормативно-грошової оцінки проводиться без внесення змін до договору і не може вплинути на річну орендну плату. Статтею 23 Закону України «Про оренду землі» та договором не передбачено такої підстави для перегляду орендної плати за землю, як зміна грошової оцінки землі. Відповідач вважає, що прийняте міською радою рішення №216/8 від 02.02.2011р. породжує правові наслідки тільки для договорів оренди землі, укладених після 01.01.2012р. Позивачем порушено вимоги ст. 188 ГК України щодо порядку зміни договору, оскільки міська рада не зверталась з відповідною письмовою заявою до відповідача. Крім того, при прийнятті рішення були порушені ст. 58 Конституції України, ст.ст. 651, 652, 654 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 13, 21, 23 Закону України «Про оренду землі».

Прокурор Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська у відзиву на апеляційну скаргу зазначив, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим. В судовому засіданні прокурор прокуратури Дніпропетровської області підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач - Дніпропетровська міська рада у відзиву на апеляційну скаргу і представник у судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги прокурора, зазначивши, що зміст рішення місцевого господарського суду відповідає ст. 84 ГПК України та ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

Третя особа - державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі Дніпропетровської області Державної податкової служби м. Дніпропетровська відзив на апеляційну скаргу не надала, представник в судове засідання не явився, хоча була належним чином повідомлена про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується штемпелем суду про відправку на оборотній стороні ухвали про прийняття апеляційної скарги від 17.12.2012р. Беручи до уваги, що матеріали справи є достатніми для її розгляду у судовому засіданні, неявка відповідача і третьої особи не перешкоджає перегляду справи, справа розглядалася без участі представників відповідача і третьої особи за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 31.01.2012 р. була оголошена перерва до 05.02.2013р. до 10:25.

Вислухавши прокурора і представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що між Дніпропетровською міською радою - Орендодавцем і закритим акціонерним товариством «Головпостачспецбуд» (правонаступником, якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Головпостачспецбуд») - Орендарем, 02.06.2005р. на підставі рішення міської ради від 20.04.2005р. №276/26 був укладений договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул. Лісопильна, 10 (Амур-Нижньодніпровський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:01:205:0032. В оренду передана земельна ділянка загальною площею 0,6036 га (пп. 1.1, 2.1).

Укладений договір 02.06.2005р. був посвідчений Літаш І.П.- нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу і зареєстрований в реєстрі за №4720. В книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі договір зареєстрований 11.08.2005р. за №040510400699.

Відповідно до п. 3.1 договір був укладений на п'ятнадцять років. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення цього договору становила 1113239 грн. 74 коп. (п. 2.3 договору).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 1(%) від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку.

Сторони дійшли до згоди, що розмір орендної плати переглядається щорічно або у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; змін у цільовому використанні земельної ділянки; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (п. 4.7 договору).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №309-VI від 03.06.2008 року в Закон України «Про оренду землі» були внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині». Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування - з 04.06.2008 року.

В зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. (від 02.12.2010 N2755-VI) Закон України «Про плату за землю» втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 року регулюється виключно Податковим кодексом України.

Згідно із статтею 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з вимогами ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки (ст.ст. 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України).

З метою приведення рішень міської ради та проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства, керуючись Земельним кодексом України, Податковим кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення №216/8 від 02.02.2011р. «Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства», яким визначено, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання (п. 1). Встановлено, що усі нормативні акти, які було прийнято міською радою до прийняття цього рішення, діють в тих частинах, що не суперечать положенням цього рішення (п. 4).

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, положеннями спірного договору оренди та нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Прокурор просив внести зміни до діючого договору оренди земельної ділянки, посилаючись на зміну нового розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, від якого залежить розмір земельного податку. При цьому, прокурор опирався на підготовлений Управлінням Держкомзему у м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Відповідно до витягу від 15.10.2012р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки склала 3721704,55 грн.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 5 Закону України «Про оцінку земель» грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно з законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Згідно частини 2 статті 12 цього Закону нормативно-правові акти з проведення оцінки земель які розробляються з урахуванням вимог положень національних стандартів, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Нормативно грошова оцінка земельних ділянок в силу положень статті 13 названого Закону приводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Нормами статі 18 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Відповідно до положень статей 20 та 23 цього Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативно грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюється як витяг з технічної документації з нормативно грошової оцінки земель.

Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативно грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Порядок проведення нормативної грошової оцінки землі урегульований «Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів», затвердженим спільним наказом Державного комітету по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Українською академією аграрних наук від 27.01.2006р. за №18/15/21/11.

Пунктом 1.3 Порядку передбачено, що нормативна грошова оцінка земель використовується для визначення розміру земельного податку… орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Стаття 33 Господарського кодексу України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В даному випадку вимоги прокурора про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зокрема до нормативної грошової оцінки можуть бути задоволені тільки на підставі виданого у відповідності з вимогами вищезазначеного Порядку витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Надані прокурором докази по справі (у тому числі і витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки) не є належним доказами в розумінні ст. 34 ГПК України в силу наступного.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 вказаного Кодексу).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 651, 652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Орендна плата за землю визначена у частині 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом.

Здійснюючи судовий розгляд справи місцевим господарським судом було зазначено, що пункти 2.3 і 4.1 договору оренди земельної ділянки від 17.12.2003 року не відповідають вимогам Податкового кодексу України, тому орендодавець має право вимагати відповідного збільшення орендної плати. Суд дійшов висновку, що оскільки сторонами в договорі оренди передбачено можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок суду передчасним та вважає за необхідне зазначити, що за приписами статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Як вже було зазначено, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 % нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду - 12% нормативної грошової оцінки.

Статтею 271 цього Кодексу визначено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ Податкового кодексу, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Згідно з підпункту 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII Податкового кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначено Законом України "Про оцінку земель", відповідно до абзацу п'ятого статті 5 якого нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оцінку земель", підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 18 цього Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз у 5 - 7 років.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.

Як вбачається з матеріалів справи нова нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якою користується відповідач, була проведена без прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування і останнім технічна документація з нормативної грошової оцінки землі не затверджувалася (доказів не надано), але судом було вирішено внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 02.06.2005 року, укладеного з ЗАТ «Головпостачспецбуд», з річною орендною платою у мінімальному розмірі, що встановлюється Податковим кодексом України.

Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень визначених законом, приймають рішення які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Проте, місцевим господарським судом питання щодо наявності підстав для зміни нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у 2012 році не з'ясовувалось. Крім того, судом першої інстанції були залишені поза увагою доводи відповідача щодо встановлення сторонами у договорі можливості односторонньої зміни умов цього договору, зокрема, у випадку зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що передбачено п.4.2 Договору, тобто без внесення в нього змін у судовому порядку.

При цьому, при вирішенні питання про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, суду необхідно з'ясовувати питання щодо наявності правових підстав для внесення таких змін та наявність підтверджень наявності цих підстав, момент можливості внесення відповідних змін щодо орендної плати, а також питання дотримання сторонами вимог щодо належного повідомлення про намір внести зміни до договору, виходячи з приписів чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки місцевого господарського суду, якими визнані обґрунтованими вимоги первісного позову, не відповідають обставинам справи і вищезазначеним нормативним актам, крім того суд безпідставно вважав, що зміни до договору у даному випадку проводяться в судовому порядку (за наявності іншої домовленості сторін, яка є обов'язковою як для сторін, так і для прокурора, який заявив даний позов), що є безумовною підставою скасування судового рішення і відмови в первісному позові. Аналогічної точки зору дотримується і Вищий господарський суд України (постанова ВГСУ від 15.01.2013 року по справі №24/045-12).

Щодо зустрічного позову, то місцевий господарський суд правомірно відмовив у його задоволенні. Дійсність договору або окремих його пунктів не заперечувалась іншою стороною договору, договір був укладений сторонами з додержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Спірний договір містить всі істотні умови, передбачені ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», нотаріально посвідчений та пройшов державну реєстрацію.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду, що заявлені відповідачем зустрічні позовні вимоги про визнання дійсним договору не відповідають встановленим законом способам захисту права, передбаченим ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, тобто не можливо вимагати визнання дійсним договору який є нотаріально посвідчений.

Виключення із цього правила встановлене лише статтями 219, 220 ЦК України для договорів, при укладенні яких сторонами (стороною) не додержані вимоги про нотаріальне посвідчення. При цьому, посилання скаржника в апеляційній скарзі на п.1 ч.2 ст.16 ЦК України не може бути підставою для задоволення зустрічних позовних вимог, оскільки у зазначеній правовій нормі мова йде про спосіб захисту шляхом «визнання права», що не є тотожнім заявленим вимогами у зустрічному позові «про визнання договору дійсним». Крім того, факт укладення договору у первісній редакції жодна із сторін правочину не спростовує і не ставить під сумнів, що у будь-якому випадку виключає задоволення такого позову. Зазначений правочин є чинним і його умови є дійсними станом як на день прийняття судового рішення, так і день прийняття постанови апеляційним господарським судом по даній справі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Головпостачспецбуд» (м. Дніпропетровськ) задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2012 року у справі №28/5005/8647/2012 змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:

«У задоволенні первісного позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.»

Стягнути з Дніпропетровської міської ради (49000 м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 75, код ЄДРПОУ 23928791) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Головпостачспецбуд» (49021 м. Дніпропетровськ, вул. Лісопильна, 10, код ЄДРПОУ 1417630) 536 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги.

Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області видати наказ відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 ГПК України.

Головуючий суддя: О.С.Євстигнеєв

Судді: Л.О.Лотоцька

Р.М.Бахмат

З оригіналом згідно.

Помічник судді М.В. Юрченко

05.02.2013р.