Рішення № 29074079, 13.12.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" грудня 2012 р. Справа № 9/099-12

За позовом Комунального підприємства «ВІДРАДНЕНСЬКЕ»

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Про стягнення 8 288,04 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача Савчук Н.А. ( дов. № 20-ю від 28.02.12 р.)

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Комунального підприємства «ВІДРАДНЕНСЬКЕ»до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 8 288,04 грн. Ухвалою суду від 02.10.2012 р. було порушено провадження у справі № 9/099-12 та призначено розгляд на 23.10.2012 р; зобов'язано позивача подати: пропозиції стосовно складу осіб, які братимуть участь у справі; оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для долучення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення відповідача до ЄДРПОУ станом на час винесення даної ухвали; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; докази виставлення рахунків; зобов'язано відповідача подати: оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог. У судове засідання 23.10.2012 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином; представник позивача з'явився та надав суду пояснення по суті позовних вимог. Ухвалою суду від 23.10.2012 р. розгляд справи відкладено на 13.11.2012 р., зобов'язано позивача: обґрунтувати суму позову, подати докази надання рахунків відповідачу, докази направлення претензії; зобов'язано відповідача подати: оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог. У зв'язку з перебуванням судді Сокуренко Л.В. на лікарняному, розгляд справи в призначений час не відбувся.

Представником позивача подано клопотання про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою суду від 20.11.2012 р. продовжено строк розгляду спору; розгляд справи відкладено на 13.12.2012 р., зобов'язано сторони виконати вимоги ухвали суду від 23.10.2012 р.

У судове засідання 13.12.2012 р. представник відповідача вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином; представник позивача з'явився та надав суду пояснення по суті позовних вимог. Згідно з ч. 1 ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та довідці ЄДРПОУ, та те що вони були отримані відповідачем особисто, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення, то суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача також не надходило.

Враховуючи те, що відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2011 р. між Комунальним підприємством «ВІДРАДНЕНСЬКЕ»(далі - позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - відповідач) було укладено договір № 57/2 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення, та участь у витратах по утриманню будинку та прибуткової території (далі - договір).

Предметом договору є надання позивачем за плату відповідачу комунальних послуг (холодне, гаряче водовідведення) в приміщення, будівлю, загальною площею 184,2 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, і участь відповідача в витратах по утриманню будинку і при будинкової території.

Згідно п.п. 2.1. договору відповідач щомісячно сплачує позивачу вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно виставлених постачальниками табуляграм.

Підпунктом 2.2. договору встановлено, що розрахунки за отримані комунальні послуги здійснюється за діючими тарифами, встановленими відповідними державними органами. Відповідач користується послугами: опалення (оплата здійснюється в опалювальний сезон за табуляграмами, які постачальник (АЕК «Київенерго») надає позивачу, за тарифом на момент укладення договору -563,46 грн. за 1 Гкал.); гаряче водопостачання (оплата здійснюється щомісячно за табуляграмами, які постачальник (АЕК «Київенерго») надає позивачу, за тарифом на момент укладення договору -563,46 грн. за 1 Гкал.); холодне водопостачання (оплата здійснюється щомісячно за табуляграмами, які постачальник (ВАТ «Київводоканал») надає позивачу, за тарифом на момент укладення договору -4,62 грн. за 1 куб.м.).

Тарифи можуть бути змінені за рішенням відповідних державних органів і застосовуються при розрахунках по цьому договору без додаткового погодження сторін.

Відповідно до п.п. 2.6. крім плати за комунальні послуги відповідач сплачує позивачу експлуатаційні витрати, розмір яких на день укладення договору становить 609,70 грн. на місяць. Розмір цих витрат може коригуватись без додаткового погодження сторін в залежності від фактичних витрат в звітному періоді.

Відповідач також сплачує за встановленими тарифами вартість послуг по транспортуванню теплової енергії від джерел теплопостачання до споживача (відшкодування внутрішньобудинкових мереж) в розмірі 9,39 грн. на місяць (п.п. 2.7. договору).

Підпунктом 2.8. договору передбачено, відповідач повинен сплачувати всі платежі, які передбачені цим договором незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1 числа місяця, наступного за звітним. В разі прострочення відповідачем оплати за комунальні послуги понад 1 місяць позивач має право припинити надання йому комунальних послуг до повної сплати боргу.

Господарським судом досліджено надані представником позивача рахунки-фактури та встановлено, що на виконання умов договору № 57/2 від 01.10.2011 р. за період з 01.10.2011 р. по 01.08.2012 р. позивачем надано відповідачу комунальні послуги на загальну суму 8 160,74 грн. (742,91 грн. згідно рахунку-фактури № 57/2/102011 від 01.10.2011 р.; 731,64 грн. згідно рахунку-фактури № 57/2/112011 від 01.11.2011 р.; 742,91 грн. згідно рахунку-фактури № 57/2/122011 від 31.12.2011 р.; 742,91 грн. згідно рахунку-фактури № 57/2/12012 від 03.01.2012 р.; 742,91 грн. згідно рахунку-фактури № 57/2/22012 від 02.02.2012 р.; 742,91 грн. згідно рахунку-фактури № 57/2/32012 від 05.03.2012 р.; 742,91 грн. згідно рахунку-фактури № 57/2/42012 від 02.04.2012 р.; 742,91 грн. згідно рахунку-фактури № 57/2/52012 від 03.05.2012 р.; 742,91 грн. згідно рахунку-фактури № 57/2/62012 від 04.06.2012 р.; 742,91 грн. згідно рахунку-фактури № 57/2/72012 від 02.07.2012 р.; 742,91 грн. згідно рахунку-фактури № 57/2/82012 від 01.08.2012 р.).

Вищезазначені рахунки-фактури були отримані відповідачем особисто, що підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами вручення рахунків-фактур орендарям (власникам нежитлових приміщень) по КП «Відраденське»Солом'янської у м. Києві ради за період з жовтня 2011 р. по серпень 2012 р.

Проте, за ствердженням позивача, відповідач в порушення умов договору № 57/2 від 01.10.2011 р. не виконав взяті на себе зобов'язання та не розрахувався за отримані комунальні послуги.

З огляду на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманих комунальних послуг, 10.07.2012 р. позивач направив на адресу відповідача претензію з проханням сплатити існуючу станом на 05.07.2012 р. заборгованість по комунальним платежам у розмірі 6 674,92 грн. у семиденний строк

Проте, як зазначає позивач, відповідач відповіді на вказану претензію не надав та не погасив існуючу заборгованість.

Відповідно до розрахунку заборгованості з ФОП ОСОБА_3 згідно договором № 57/2 за отримані комунальні послуги, підписаним директором та головним бухгалтером КП «ВІДРАДНЕНСЬКЕ», на момент звернення позивача до суду заборгованість ФОП ОСОБА_3 перед КП «ВІДРАДНЕНСЬКЕ»становить 8 160,74 грн.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Положеннями ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкових територій.

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивач свої зобов'язання зі стаціонарного опалення та постачання гарячої води виконав належним чином, відповідно до умов договору про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 57/2 від 01.10.2011 р., але відповідач за отримані послуги належним чином не розрахувався. Тобто він є таким, що порушив умови виконання зобов'язання.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, заперечень щодо позовних вимог та доказів погашення заборгованості не надав та не надіслав.

Таким чином, в повній мірі дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Комунального підприємства «ВІДРАДНЕНСЬКЕ»щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 основної заборгованості у розмірі 8 160,74 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача інфляційних витрат за прострочення виконання зобов'язання за період з 01.11.2011 р. по 31.08.2012 р. у розмірі 25,16 грн.

Статтею 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Господарський суд зазначає, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом позивача, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо позивач приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»в якому зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд встановив, що період за який він здійснений є обґрунтованим, проте розрахунок є невірним, оскільки позивачем не було враховано періоди, коли індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Так, згідно розрахунку здійсненого судом за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій розмір інфляційних втрат складає -43,82 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Комунального підприємства «ВІДРАДНЕНСЬКЕ»щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за період з 01.11.2011 р. по 31.08.2012 р. у розмірі 102,15 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних, передбачені коментованою статтею, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що період за який він здійснений є обґрунтованим, а розрахунок арифметично вірним.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Комунального підприємства «ВІДРАДНЕНСЬКЕ»щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 3% річних підлягають задоволенню.

В повній мірі дослідивши обставини справи, наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення сторін, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Комунального підприємства «ВІДРАДНЕНСЬКЕ»щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

При частковому задоволенні позову, витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись: ст.ст. 21, 22, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд Київської області, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08150, АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «ВІДРАДНЕНСЬКЕ» (03061, м. Київ, вул. М. Донця, буд. 15-А, ідентифікаційний код 35756950) суму основного боргу у розмірі 8 160 (вісім тисяч сто шістдесят) грн. 74 коп., 3% річних у розмірі 102 (сто дві) грн. 15 коп. та судовий збір у розмірі 1 604 (одна тисяча шістсот чотири) грн. 62 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Л. В. Сокуренко

Рішення суду підписане 19.12.2012 р.