Ухвала суду № 2907367, 27.05.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

    справа № 22а – 1532/08                                                                                                        Головуючий суддя у 1-ій інстанції –

    категорія статобліку -  41                                                                                                     Соловйов В.М.(справа №3/373/07-АП)

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27 травня 2008 року                                                                                                м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного судуу складі:

головуючого   –  Поплавського В.Ю.,

суддів              –  Уханенка С.А., Стежко В.А.

при секретарі  –  Усевич Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу керуючого санацією відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»

на постанову  Господарського суду Запорізької області від 03 вересня 2007 року за позовом відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжя  про скасування податкового повідомлення-рішення №0000220805/0 від 14.06.2007 року в частині нарахування 2127882,00 грн. основного платежу та 3498524,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, -

в с т а н о в и л а :

В червні 2007 року ВАТ «Дніпроенерго» звернулось до суду з адміністративним позовом до  Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення №0000220805/0 від 14.06.2007 року в частині нарахування 2127882,00 грн. основного платежу та 3498524,00 грн. штрафних (фінансових)  санкцій. 

Постановою  Господарського суду Запорізької області від 03 вересня 2007 року в задоволені адміністративного позову було відмовлено.

Керуючий санацією ВАТ «Дніпроенерго» подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову районного суду, оскільки вона винесена на підставі неправильної оцінки фактів, всупереч вимогам чинного законодавства 

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування  судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від  12 грудня 2001 року у справі № 5/5/466 було порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Дніпроенерго»  та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (том 1, а.с.21).

Відповідно до ухвали Господарського суду Запорізької області від 03 вересня 2007 року ВАТ «Дніпроенерго» знаходиться на стадії санації.

З 10.04.2007 року по 24.05.2007 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя була проведена виїзна  планова перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВАТ «Дніпроенерго» за період з 01.01.2005 року по 31.12.2006 року.

За результатами перевірки було складено акт від 01.06.2007 року №143/08-05-00130872, яким встановлені порушення п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.п. 12.1.5 п.12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997 року із змінами і доповненнями, п.17.1, п.17.2, п.17.3 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-IIIвід 21.12.2000 року, в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряємий період у розмірі 2982042 грн. (за 2005 рік – 2898971 грн., за 2006 рік – 83071 грн.) (том 1, а.с.30-132).

 15 червня 2007 року позивач отримав податкове повідомлення-рішення СДПІ від 14.06.2007 оку № 0000220805/0, яким ВАТ «Дніпроенерго» визначено суму податкового зобов’язання за податковим податком на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на загальну  суму 6480566, з них 2982042 грн. за основним платежем та 3498524 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У зв’язку з вищенаведеним, позивач звернувся до суду, оскільки вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням чинного законодавства і підлягає скасуванню в частині  2127882 грн. – за основним платежем та 3498524 грн. – штрафних санкцій. 

В обґрунтування позову посилався на те, що на протязі перевіряє мого періоду позивачем самостійно було виявлено факти заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток та самостійно погашено суми такої недоплати, але враховуючи те, що ВАТ «Дніпроенерго», починаючи з 12.12.2001 року, перебуває в процедурі банкрутства, з цієї ж дати введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, тому позивачем не сплачувалися штрафні санкції у розмірі 5%.

Проте, положенням ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" (далі - Закон України № 1251) передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), за винятком особливих видів мита, не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Відповідно до ст.9 Закону України № 1251 платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Статтею 17 Закону України № 1251 встановлено, що сплата податків і зборів (обов’язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України. Тобто механізм сплати зборів встановлюється виключно Законами України про оподаткування. Для визначення та сплати податку з власників транспортних засобів це Закон України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів".

Порядок сплати зобов’язань платниками податків встановлений Законом України №  2181-ІІІ, який також є спеціальним законом з питань оподаткування, і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України № 2181-ІІІ  податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковим боргом (недоїмкою) згідно з п. 1.3 ст. 1 того ж Закону є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Пунктом 1.5 ст. 1 Закону України № 2181-ІІІ  визначено поняття штрафної санкції (штрафу), а саме - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Органам СДПІ України відповідно до  п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ  надано право застосовувати штрафні санкції у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 17.3 ст. 17 того ж Закону сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Штрафні санкції нараховуються на суму погашеного податкового боргу, яким є узгоджена, але не сплачена в установлений строк, сума податкового зобов'язання.

В Законі України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", зокрема в п. 6.4 ст. 6, штрафні санкції визначаються як складова терміну "податкове зобов'язання", отже, зобов'язання позивача щодо сплати штрафу згідно з п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України № 2181-ІІІ є податковим зобов'язанням. 

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів).

У преамбулі закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 р. №2181-ІІІ зазначено, що цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов’язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до статей 1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких  настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань  щодо сплати податків і зборів  (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв’язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов’язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника  або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов’язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов’язання.

Таким чином, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, а за зобов’язаннями поточних кредиторів, згідно із загальними правилами застосовуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань  та зобов’язань  щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Тобто, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже не припиняє і заходів спрямованих на їх забезпечення.

 Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що оскільки строк виконання податкових зобов’язань з податку на прибуток настав у позивача після 12 грудня 2001 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на виконання цих податкових зобов’язань не розповсюджується.  

Крім того, порушення, які були встановлені перевіркою СДПІ за період 2005-2006 рік, були вчинені на період процедури санації, на період дії  якої, заходи забезпечення вимог кредиторів не розповсюджуються.

Доводи апеляційної скарги про те, що штрафні санкції на підставі Закону України №2181-ІІІ можуть бути застосовані до платника податку виключно у разі донарахування контролюючим органом суми податкового зобов’язання відповідно до п.п. 4.2.2 п.4.2 цього ж Закону, не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки ці вимоги покладаються саме на платника податку у разі допущення ним неправильного нарахування.

Що стосується доводів апеляційної скарги, що визнаючи суму штрафних санкцій СДПІ провело нарахування штрафних санкцій  і на 5%-ний штраф, який передбачено п. 17.2 ст. 17 Закону №2181-ІІІ, чим порушило приписи п.1.5 ст. 1 Закону України №2181-ІІІ, нарахувавши штраф на штраф, не можуть бути прийняти до уваги, бо зазначений 5% -ний штраф у даному випадку є податковим зобов’язанням за недоплату минулих податкових періодів, а тому відповідно до п.п. 17.1.7  п.17.1 ст. 17  зазначеного Закону, органам СДПІ надано право застосовувати штрафні санкції у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначений цим Законом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було допущено порушень норм процесуального права, і доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, а тому підстав для скасування постанови не має.

            Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, с т. 200 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу керуючого санацією відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»  –  залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 03 вересня 2007 року –  залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.

Судді: